Рішення

від 16.01.2015 по справі 911/5139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2015 р. Справа № 911/5139/14

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідачів Бориспільської міської ради Київської області

про визнання договору оренди недійсним

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Гавриленко Ю.М. (довіреність № 12-34-4787 від 18.12.2012)

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради Київської області (далі - Бориспільська міська рада) про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 24.12.2008 (зареєстрований у Бориспільському міському відділенні КРФ Центру ДЗК 16.07.2009 №040990400037), укладеного сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те що, спірний договір є недійсним в силу ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки у ньому відсутні істотні умови, а саме:

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (а.с.2-3).

Відповідач у справі - Бориспільська міська рада у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що:

- відсутність однієї із умов договору оренди не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України;

- спірний договір зареєстрований у встановленому порядку і його чинність підтверджена спеціально уповноваженим державою суб'єктом;

- з моменту реєстрації спірний договір є укладеним;

- внесення до договору умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду суперечить правовій природні відносин оренди землі комунальної власності, оскільки відповідно до ч. 3 ст.102-1 ЗК України, такі дії не допускаються;

- відповідач, укладаючи спірний договір, мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, що не передбачає створення статутного фонду;

- відсутність у договорі посилання на умови збереження стану об'єкта оренди вказує на те, що сторони погодились з такими умовами, які встановлені законодавством;

- права позивача укладенням такого договору не порушені.

Окрім того, відповідач вказує на пропущення строку позовної давності позивачем (а.с.25-30).

Розгляд зазначеної справи здійснено без участі представника позивача, за відсутності його пояснень, враховуючи наступне:

- копія ухвали від 04.12.2014 про порушення провадження у даній справі направлена позивачу за адресою, вказаною у Спеціальному витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.12.2014 (а.с.16-17) та повернута відділенням зв'язку з довідкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.20-23);

- копія ухвали від 23.12.2014 про відкладення розгляду справи, направлена позивачу за тією ж адресою та повернута відділенням зв'язку з довідкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.54-57);

- адреса, за якою направлялись ухвали господарського суду Київської області від 04.12.2014 та 23.12.2014, відповідає адресі позивача вказаній у Спеціальному витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.01.2015 (а.с.63-64);

- адреса, за якою направлені позивачу копії відповідних ухвал суду відповідає адресі, зазначеній ним у поданій позовній заяві;

- клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило;

- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засідання представник відповідача проти задоволення заявлених вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2008 між Бориспільською міською радою Київської області (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір) (а.с.9-13, 35-37), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку згідно рішення Бориспільської міськради V скликання №4493-39-V від 04.09.2008 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,3125 га в оренду ОСОБА_1 під об'єкти незавершеного будівництва (будівництво виробничо-складських приміщень по АДРЕСА_1 (землі промисловості)», кадастровий номер 3210500000:03:012:0005 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3125 га; на земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва - корпус 2-В, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області 08.01.2003 за № 44 (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору розміщення об'єктів нерухомості, не передбачених цим договором, на орендованій земельній ділянці здійснюється за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 5 договору передбачено, що вказаний договір укладено на 10 років; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Відповідно до п. 24 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у місячний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Згідно п. 51 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у відповідності до ст. 202 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 53 договору невід'ємними частинами договору є: схема розташування земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків земельної ділянки; акт про перенесення в натурі та передача на зберігання меж земельної ділянки; висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки; грошова нормативна оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду; акт приймання-передачі земельної ділянки наданої в строкове платне володіння і користування.

Вказаний договір 24.12.2008 посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №3005, а також зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07.2009 № 040990400037.

На виконання умов договору оренди за актом прийому-передачі земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка є об'єктом оренди за договором (а.с.45); межі земельної ділянки визначені у натурі про що складно акт (а.с. 40).

Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаного договору оренди землі.

Оспорюючи відповідний договір, позивач стверджує, що він не відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Заявлені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до ч.1 якої, зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання зазначеної вимоги, за змістом ч. 1 ст.215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі», на яку посилається позивач, істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як визначено ч.2 ст.15 Закону, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Посилаючись на невідповідність спірного договору визначеним вказаною нормою умовам, позивач посилається, зокрема, на відсутність у договорі умов збереження стану об'єкта оренди.

Разом з тим, такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору передбачено, що: земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до ст.111 ЗК України і на неї розповсюджується заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки (п.33 договору); до обов'язків орендаря за умовами договору належить обов'язок дотримуватись вимог ст. 96 ЗК України, санітарних, протипожежних вимог та здійснювати благоустрій прилеглої території, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому договором (п.39 договору) тощо.

Окрім того, невід'ємною частиною договору є висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки (а.с.43).

Також, оспорюючи договір, позивач вказував, що договір не містить умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак, як вбачається з положень спірного договору, такий договір взагалі не передбачає права позивача передавати у заставу або вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки. Отже, сторони договору не домовились про виникнення таких прав у позивача в силу факту укладення спірного договору, таким чином, умов такої передачі у договорі не повинно бути, оскільки відповідного права у позивача не виникло.

Також, слід зазначити, що у позовній заяві позивачем не вказано, які його права або охоронювані законом інтереси порушені укладенням спірного договору.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Таким чином, оскільки факту порушення певного суб'єктивного матеріального права не виявлено і про такі факти не вказує позивач, заявлені вимоги є такими, що не можуть бути задоволенні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-94цс, зареєстрована у Єдиному державному реєстрі судових рішень за №36475635).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на пропущення строку позовної давності позивачем.

Оскільки у судовому порядку відповідно до приписів законодавства підлягає захистусаме порушене право , заявлені вимоги не підлягають задоволенню з підстав недоведеності факту порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, а не у зв'язку із застосуванням позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 21.01.2015.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя Ейвазова А.Р.