Постанова

від 20.01.2015 по справі 816/4653/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Полтава Справа № 816/4653/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Кішка Д.О.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2014 року Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (далі - ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 №0000212308 та №0000222308.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31835,00 грн та заниження податку на додану вартість в розмірі 19155,00 грн, оскільки господарські операції з купівлі у ТОВ "БаГор-Грейн" стрічок конвеєрних та пасів привідних плоских підтверджуються первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №1247/10/16-31-10-02-05 від 22.12.2014 (том 2 а.с. 90-92).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, 09.07.2014-17.07.2014 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" по взаємовідносинах з ТОВ "БаГор-Грейн" за квітень-червень 2013 року, ТОВ "Веснянський елеватор" за квітень-серпень 2013 року, ТОВ "Ніжинська сільгосптехніка" за серпень 2013 року, ТОВ "Флагман Донбасу" за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2014 №4466/16-01-22-02/05581898, в якому, зокрема, зафіксовано порушення ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" приписів пунктів 198.2,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 31835,00 грн та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 19155,00 грн (том 1 а.с. 12-37).

На підставі акту перевірки 12.08.2014 ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000212308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23943,75 грн, в тому числі 19155,00 грн - за основним платежем, 4788,75 грн - за штрафними санкціями (том 1 а.с. 39);

- №0000222308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 39793,75 грн, в тому числі 31835,00 грн - сума завищення бюджетного відшкодування, 7958,75 грн - штрафні санкції (том 1 а.с. 40).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", суд виходить з наступного.

Порядок включення сум ПДВ до податкового кредиту, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначає розділ V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Системний аналіз положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" віднесено до податкового кредиту квітня-червня 2013 року ПДВ у загальному розмірі 50989,31 грн, з яких 31834,55 грн у квітні 2013 року, 11144,01 грн у травні 2013 року та 8010,75 грн у червні 2013 року, в результаті господарських операцій з придбання у квітні та червні 2013 року в ТОВ "БаГор-Грейн" товарно-матеріальних цінностей, а саме: стрічки конвеєрної (БКНЛ-65 2х0 600*4, БКНЛ-65 2х0 650*4, БКНЛ-65 2х0 500*3) та пасів привідних плоских (БКНЛ-65 0х0 450х8, БКНЛ-65 0х0 800х5, БКНЛ-65 0х0 300х8, БКНЛ-65 0х0 300х6) згідно наступних договорів:

- договору №6к від 15.03.2013, з урахуванням специфікації №1 до нього (том 1 а.с. 121-124);

- договору №7к від 20.03.2013, з урахуванням специфікації №1 та додатку №1 до нього (том 1 а.с. 114-118);

- договору №8к від 02.04.2013, з урахуванням специфікацій та додатків до нього (том 1 а.с. 127-131, том 2 а.с. 136-137).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "БаГор-Грейн" вказаних ТМЦ, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунку-фактури №12-03/6 від 12.03.2013, видаткових накладних №РН-04-16 від 04.04.2013, №РН-04-32 від 15.04.2013, №РН-04-17 від 04.04.2013, №РН-06-61 від 17.06.2013, податкових накладних №9 від 04.04.2013, №25 від 15.04.2013, №10 від 04.04.2013, №20 від 17.06.2013 (том 1 а.с. 119-120, 125-126, 132-133, 137-138, том 3 а.с. 230).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "БаГор-Грейн" на користь ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" в результаті здійснення спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Посилання відповідача в обґрунтування безтоварності операцій на зазначення у податкових накладних №10 від 04.04.2013 та №20 від 17.06.2013 у графі "Вид цивільно-правового договору" договору №8к від 12.03.2013, хоча до перевірки надано договір №8к від 02.04.2013 , судом оцінено критично, оскільки з наявних у матеріалах справи договору №8к від 02.04.2013, видаткових накладних №РН-04-17 від 04.04.2013, №РН-06-61 від 17.06.2013 та вказаних податкових накладних (том 1 а.с. 127-128, 132, 133, 137, 138) узгоджується і чітко простежується кількість придбаного товару, його найменування та вартість. Представник позивача в судовому засіданні вказував про допущення контрагентом- ТОВ "БаГор-Грейн" при виписці на користь позивача вказаних податкових накладних помилки у даті договору, яка не була помічена та виплавлена.

Судом також встановлено, що розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "БаГор-Грейн" за придбані у квітні, червні 2013 року товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №5388 від 21.06.2013, №3004 від 12.04.2013, №2861 від 10.04.2013 та №3402 від 25.04.2013 (том 1 а.с. 94-97).

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товарів, що придбавалися позивачем у ТОВ "БаГор-Грейн" в рамках спірних господарських операцій, суд вважає безпідставними з огляду на те, що згідно договорів №6к від 15.03.2013, №7к від 20.03.2013 та №8к від 02.04.2013 умовою поставки товарів є поставка товару на підприємство покупця.

Таким чином, в даному випадку транспортування придбаних позивачем у ТОВ "БаГор-Грейн" у квітні, червні 2013 року ТМЦ здійснювалося за рахунок контрагента-постачальника без надання ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" копій товарно-транспортних документів.

За доцільне також відмітити, що відповідно до положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, та Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 14.04.2014 №К/9991/70984/12, від 23.06.2014 №К/800/53541/13, від 28.05.2014 №К-21872/10.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, придбані товариством ТМЦ транспортувалися постачальником на адресу відповідних належним чином обладнаних майнових комплексів - дільниць ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", а саме:

- ТМЦ згідно податкової накладної №9 від 04.04.2013 транспортувалися на Веселинівську дільницю підприємства, розташовану за адресою: Миколаївська область, смт Веселиново, вул. Жовтневої революції, 2;

- ТМЦ згідно податкової накладної №25 від 15.04.2013 транспортувалися на Кіровоградську дільницю підприємства, розташовану за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 45;

- ТМЦ згідно податкової накладної №10 від 04.04.2013 транспортувалися на Миргородську дільницю підприємства, розташовану за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Петрівська, 15;

- ТМЦ згідно податкової накладної №20 від 17.06.2013 транспортувалися на Новобузьку дільницю підприємства, розташовану за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, с. Жовтневе, вул. Ватутіна, буд. 1-Б.

Наявність у позивача вказаних обладнаних майнових комплексів - дільниць, на адресу яких постачальником доставлялися ТМЦ, підтверджується долученими представником позивача до матеріалів справи договорами купівлі-продажу нерухомого майна, витягами з Державного реєстру правочинів, актами приймання-передачі майна та договорами купівлі-продажу майна (том 2 а.с. 220-257, том 3 а.с. 1-23, 62-146).

На підставі наданих позивачем витягів із журналу обліку в'їзду (виїзду) транспортних засобів підприємства ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Новобузька дільниця), журналу реєстрації довіреностей ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Новобузька дільниця), журналу ввозу (вивозу) ТМЦ Миргородської дільниці, журналу обліку переміщення матеріальних цінностей Кіровоградської дільниці, книги видачі довіреностей (Кіровоградська дільниця), журналу обліку переміщення матеріальних цінностей Веселинівської дільниці, книги обліку довіреностей (Веселинівська дільниця), а також довідок по працівниках ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" від 16.01.2015 №92 та від 20.01.2015 №103, судом встановлено надходження придбаних позивачем товарів на відповідні дільниці останнього та отримання вказаних товарів уповноваженими представниками ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (том 3 а.с. 203-204, 206-211, 218-221, 225-229, 232-237).

Оприбуткування товарів на ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" підтверджується наявними у матеріалах справи картками по рахунках 207 та 201 (том 3 а.с. 205, 212-217, 222-224, 231).

Як слідує з матеріалів справи, придбані у ТОВ "БаГор-Грейн" товарно-матеріальні цінності були використані позивачем для ремонту обладнання елеваторів, що підтверджується актами на списання ТМЦ б/н від 24.04.2013, №Кір-0381 від 21.05.2013, №Кір-0382 від 21.05.2013, №Кір-0459 від 26.07.2013, №91 від 21.05.2013, №84 від 21.05.2013, №85 від 21.05.2013, №6 від 21.06.2013 та №7 від 21.06.2013 (том 2 а.с. 138-140, 144-149).

Посилання перевіряючих у акті від 24.07.2014 №4466/16-01-22-02/05581898 на непредставлення позивачем до перевірки документів, які б підтверджували відповідність товарів встановленим стандартам, а також документів, що встановлюють вимоги до якості ТМЦ, судом оцінюються критично, оскільки повне використання придбаних позивачем товарів у своїй господарській діяльності та списання таких ТМЦ здійснено ще у 2013 році. У зв'язку з цим, будь-які документи, які б підтверджували якість вже використаних та списаних товарів на ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", не збереглися.

При цьому, суд зауважує на тому, що сертифікати відповідності чи паспорти якості на ТМЦ не являються первинними бухгалтерськими документами суворої звітності, а відтак їх відсутність на підприємстві не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Відповідач в обґрунтування висновку про безтоварність спірних господарських операцій посилається на висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.03.2014 №240/14-03-22-08/38458819 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БаГор-Грейн" (код 38458819) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість за період квітень, червень 2013 року по взаємовідносинах з платником податків ТОВ "ЄСБІЗНЕС" (код 37062649) та контрагентами-покупцями" (том 2 а.с. 104-116), згідно яких перевіркою ТОВ "БаГор-Грейн" не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями за період квітень-червень 2013 року, в тому числі й з ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" на суму ПДВ 42978,56 грн за період квітень 2013 року та на суму ПДВ 8010,75 грн за період червень 2013 року.

За висновком суду, посилання контролюючого органу на обставини, встановлені в ході проведеної перевірки контрагента позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Водночас, сам по собі акт перевірки, в тому числі його висновки, є суб'єктивним судженням перевіряючих. В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів прийняття за висновками акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.03.2014 №240/14-03-22-08/38458819 податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування ТОВ "БаГор-Грейн" сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагента-постачальника ТОВ "БаГор-Грейн".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та, як наслідок, про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня-червня 2013 року суми ПДВ у загальному розмірі 50989,31 грн.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 №0000212308 та №0000222308 не довів, а відтак позовні вимоги ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправним і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 №0000212308 та №0000222308 і визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №11586 від 21.11.2014, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12 серпня 2014 року №0000212308 та №0000222308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний код 05581898) судові витрати в сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава