Рішення

від 13.01.2015 по справі 911/4431/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа № 911/4431/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший легіон», м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», с.Гаврилівка, Вишгородського р-ну, Київської області

Про стягнення 1509030,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Баранов В.Л.

Від відповідача: Виндюк І.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший легіон» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - відповідач) про стягнення 1509030,00 грн.

Провадження у справі №911/4431/14 порушено відповідно до ухвали суду від 17.10.2014 року та призначено справу до розгляду на 04.11.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2014 року подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути всього 1674399,16 грн. у зв'язку з нарахуванням пені станом на 01.11.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2014 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 20.11.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2014 року подав письмові пояснення на відзив відповідача.

З метою витребування додаткових пояснень та доказів, господарський суд у судовому засіданні 20.11.2014 року дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 16.12.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2014 року на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення начальника охорони ТОВ «Перший Легіон» Кота О.А.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2014 року надав додаткові письмові пояснення.

Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами документи та докази, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування у сторін додаткових письмових пояснень та доказів. Крім того, за клопотанням представників сторін було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 25.12.2014 року.

В судовому засіданні 25.12.2014 року оголошувалась перева до 13.01.2015 року.

В судовому засіданні 13.01.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідч проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до нього.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013 року між ТОВ «ПЕРШИЙ ЛЕГІОН» і ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» та його відокремленими підрозділами-філіями було укладено 7 Договорів про надання ТОВ «ПЕРШИЙ ЛЕГІОН» охоронних послуг для ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС».

Зокрема, між підприємствами було укладено наступні Договори: № 13-1301/КАМ-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс»; № 13-1302/КФ-Ю з Кагарлицькою філією ТОВ «Комплекс Агромарс»; № 13-1303/КЕ-Ю з філією «Кагарлицький елеватор»; № 13-1304/КК-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс» філією «Київкомбікорм»; № 13-1305/БКЗ-Ю з філією «Бориспільський комбікормовий завод»; № 13-1306/КАМ-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс»; № 13-1299/БрФ-Ю з Броварською філією ТОВ «Комплекс Агромарс».

Строк дії зазначених Договорів було передбачено з моменту підписання 01.11.2013 року до 31.12.2014 року. Згідно Договорів ТОВ «ПЕРШИЙ ЛЕГЮН» було прийнято під охорону об'єкти замовника ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС», вказані у дислокаціях об'єктів, які відображені у додатках до вказаних Договорів.

Позивач зазначив, що охорона об'єктів ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» та його відокремлених підрозділів здійснювалась шляхом несення інспекторсько-сторожової служби протягом 7 місяців - у період з 01.11.2013 року по 01.06.2014 року.

Розділом 7 «Порядок розгляду суперечок та умови розірвання договору» було встановлено можливість дострокового припинення дії зазначених договорів в односторонньому порядку у разі невиконання однією із сторін умов Договорів.

Порядок взаєморозрахунків за виконання охоронних послуг було встановлено у Розділі 6 «Порядок взаєморозрахунків». Зокрема цим розділом договорів було передбачено щомісячну оплату замовником за надані йому охоронні послуги щомісячної суми протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами актів про надання охоронних послуг, податкових накладних і рахунків-фактур та передачі їх в бухгалтерію замовника.

Як зазначив позивач, починаючи з травня 2014 року відповідач безпідставно в односторонньому порядку припинив виконувати свої договірні зобов'язання по оплаті охоронних послуг, відмовлявся від прийняття та підписання Актів про надання охоронних послуг, рахунків-фактур та податкових накладних, які надавались в бухгалтерію відповідача. Засобами електронного зв'язку наприкінці квітня 2014 року відповідачем було направлено для розгляду текст додаткових угод, які докорінно змінювали умови розрахунків відповідача за отримані послуги по кожному із договорів.

12.05.2014 року позивач у відповідь на запропоновані відповідачем умови подальших взаємовідносин надіслав повідомлення про відмову внесення змін до Договорів. Також, у відповідності з пунктом 7.3. Договорів цим листом відповідача було повідомлено про те, що у разі невиконання взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманих охоронних послуг позивач припинить охорону об'єктів ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» починаючи з 22.05.2014 року.

Фактично охорона об'єктів ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» була знята з 01.06.2014 року і об'єкти були передані під охорону іншому підприємству - ТОВ «ВАРТА».

Також, у червні 2014 року всі документи, необхідні для здійснення оплати, що передбачені Договорами, направлялися ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» кур'єром, однак відповідач відмовився від їх прийняття та підписання.

Після відмови відповідача прийняти та підписати Акти про надання охоронних послуг, рахунки-фактури та податкові накладні, позивач надсилав відповідні документи поштою, про що свідчать чеки та описи вкладення від 05.06.2014 року та 16.07.2014 року.

Таким чином, позивач зазначає про наявність непогашеної відповідачем заборгованості за надані охоронні послуги за квітень-травень 2014 року, яка складає:

- за Договором № 13-1301/КАМ-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс» 27 200 грн.;

- за Договором № 13-1302/КФ-Ю з Кагарлицькою філією ТОВ «Комплекс Агромарс» 15 640 грн.;

- за Договором № 13-1303/КЕ-Ю з філією «Кагарлицький елеватор» 54 400 грн.;

- за Договором № 13-1304/КК-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс» філією «Київкомбікорм» 68 000 грн.;

- за Договором № 13-1305/БКЗ-Ю з філією «Бориспільський комбікормовий завод» 78 350 грн.;

- за договором № 13-1306/КАМ-Ю з ТОВ «Комплекс Агромарс» 964 680 грн.;

- за договором № 13-1299/БрФ-Ю з Броварською філією ТОВ «Комплекс Агромарс» 300 760 грн.

Всього за період квітень - травень 2014 року підприємством позивача було надано ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» та його філіям охоронні послуги на загальну суму 1 509 030 грн., які не були оплачені відповідачем.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з нарахуванням пені, в той же час, в заяві про збільшення позовних вимог позивач визначив основний борг в сумі 1504950 грн., зменшивши заборгованість за квітень 2014 року за договором № 13-1306/КАМ-Ю (просить стягнути 960600 грн. замість 964 680 грн.), нарахування пені проведені на зменшену суму основного боргу.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, визнаючи факт укладення наведених в позові Договорів охорони, відповідач стверджує, що з 01.04.2014 року позивач не виставив пости на об'єкти згідно дислокацій, не призначив відповідальних працівників охорони, від так не надав охоронні послуги. У зв'язку з чим, відповідач не підписував акти наданих охоронних послуг за відповідний період, які є обов'язковою підставою для оплати послуг.

В той же час, відповідачем не надано жодних пояснень та доказів направлення позивачу заперечень до виставлених останнім Актів наданих послуг, що свідчить про безпідставність відмови від їх підписання.

За відсутності заперечень до надісланих позивачем на підписання Актів, лише не підписання таких Актів не спростовує факту надання послуг з охорони у спірному періоді, не підтверджене конкретними фактами неналежного надання послуг за весь спірний період по кожному Договору та об'єкту.

Встановлені в ході розгляду спору обставини свідчать про необґрунтованість відмови відповідача від підписання Актів наданих послуг за спірний період. Дія Договору охорони та його виконання Виконавцем у спірний період відповідачем по суті не заперечувалось та не спростовувалось.

Питання включення вартості спірних послуг з охорони до податкової звітності сторін не підлягає дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки є спірним і не може засвідчувати певного факту.

Щодо журналів прийому і здачі об'єктів під охорону, позивач пояснив, що відповідні Журнали знаходяться безпосередньо на об'єктах. Три Журнали були надані для огляду суду посадовою особою позивача - начальником охорони (у спірний період).

Враховуючи, що у спірний період Договори охорони були чинними, у позивача були підстави для надання відповідачу послуг з охорони.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Опосередковано про факт існування між сторонами господарських відносин за Договорами про надання охоронних послуг в спірний період свідчить пропозиція відповідача 22.05.2014 року про підписання додаткових угод, що за відсутності факту надання послуг протягом майже двох місяців (як стверджує відповідач) позбавлено глузду, також сторони здійснювали коригування дислокації об'єктів охорони. Крім того, за наявності чинних Договорів охорони відповідач у спірний період не заявляв претензій щодо наданих послуг охорони, не надав доказів отримання послуг охорони у спірний період від іншого виконавця. Також, суд враховує, що договірні відносини були припинені саме з ініціативи позивача у зв'язку з неоплатою відповідачем послуг, при цьому, відповідач не виявляв ініціативи щодо припинення договірних відносин у зв'язку з ненаданням послуг позивачем, натомість у спірний період ініціював зміну умов зобов'язання з інших підстав.

В ході розгляду спору судом було заслухано та відібрано письмові пояснення в посадової особи позивача - Кота Олексія Анатолійовича, який в період з 06.11.2013 року по 02.06.2014 року (що підтверджується даними трудової книжки) працював на посаді начальника охорони на підприємстві позивача та виконував організаційно-керівні функції по охороні об'єктів ТОВ «Комплекс Агромарс» птахоферм, товарно-молочної ферми, елеватора, комбікормового заводу, адміністративних будівель і складських приміщень у Київській області.

З пояснень начальника охорони вбачається, що під його керівництвом охорону об'єктів відповідача здійснювало близько 115 охоронців з початку листопада 2013 року по кінець травня 2014 року і з 01.06.2014 року охорону об'єктів було передано іншому охоронному підприємству ТОВ «Варта», куди Кот О.А. був прийнятий на таку ж посаду з виконання тих же функцій, що і в ТОВ «Легіон».

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги охорони в сумі 1504950 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих охоронних послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 6.4 Договорів охорони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану за фактичні періоди прострочення за всіма Договорами охорони станом на 01.11.2014 року в загальній сумі 165369,16 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості за кожним Договором охорони за час прострочення виконання грошового зобов'язання за термін, що не перевищують півроку, розрахунок пені є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам спору. Таким чином, вимога про стягнення пені є правомірною та обґрунтованою і підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування понесених позивачем судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, який сплачений позивачем з суми уточнених позовних вимог, що складає 33487,98 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший легіон» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, оф. 556, код 38842125) 1504950 грн. основного боргу, 165369,16 грн. пенні та 33487,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 26.01.2015 року.