Рішення

від 20.01.2015 по справі 918/1611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 918/1611/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора Рівненського району Рівненської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Рівненської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) та приватного підприємства "Друзі" (далі - Підприємство), треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Жобринська сільська рада (далі - Рада), приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мечкало Ольга Валеріївна (далі - Нотаріус), про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації,

за участі представників:

Рівненської обласної державної адміністрації: Ганова О.О. за дов. від 5 березня 2014 року № 1226/0/01-22/14,

Адміністрації: Петриляк С.В. за дов. від 5 січня 2015 року № 13/06/01-52/15,

Підприємства: Друзя В.В. за дов. від 17 грудня 2014 року,

Остапенка Д.І. за дов. від 17 грудня 2014 року,

Ради: не з'явився,

Нотаріуса: Остапенка Д.І. за дов. від 9 січня 2015 року,

органу прокуратури: Лис Н.В.,

Управління Держземагентства у Рівненському районі: Українця М.В. за дов. від 6 січня 2015 року № 08-33-0215,

Головного управління Держземагентства у Рівненській області: Максимчука В.П. за дов. від 29 грудня 2014 року № 07-09-1038;

Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області: Стельмащука С.В. за дов. від 19 січня 2015 року № 04/140,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що розпорядженням голови Адміністрації від 5 лютого 2013 року № 43 Підприємству було надано дозвіл на розроблення та погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,4716 га, яка згідно з даними державної статистичної звітності відноситься до земель запасу оздоровчого призначення, та розташована на території Ради. Розпорядженням голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу оздоровчого призначення (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради, а також віднесено дану ділянку площею 0,4716 га до земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення). Після розроблення Підприємством проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у власність даному відповідачу шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, вказаний проект був затверджений розпорядженням голови Адміністрації від 3 вересня 2013 року № 443. Розпорядженням голови Адміністрації від 25 вересня 2013 року № 481 Підприємству було передано у власність земельну ділянку площею 0,4716 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з улаштуванням басейну) за 185 871 грн. 00 коп., а також зобов'язано дану юридичну особу в установленому законом порядку укласти договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з Адміністрацією. На виконання вищезазначених приписів 22 листопада 2013 року між відповідачами був укладений відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки. Оскільки Підприємство, на думку Прокурора, не було землевласником чи землекористувачем даної земельної ділянки, що унеможливлює проведення її інвентаризації даним відповідачем, а також враховуючи, що ця ділянка на момент виникнення спірних правовідносин була віднесена до категорії земель оздоровчого призначення, розпорядження якими відноситься до повноважень Рівненської обласної державної адміністрації, а Адміністрацією незаконно було змінено її цільове призначення, Прокурор, посилаючись на статті 20, 21, 122, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 35 Закону України "Про землеустрій" (далі - Закон) та статті 203, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982, а також скасувати державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2014 року порушено провадження у справі № 918/1611/14 та призначено її до розгляду на 26 листопада 2014 року.

Ухвалою суду від 26 листопада 2014 року розгляд справи відкладено на 10 грудня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 17 листопада 2014 року № 3 (а.с. 111-114), в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог Прокурора з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин даний відповідач був законним землекористувачем спірної ділянки. Крім того, оскільки дана ділянка не була у встановленому порядку віднесена до земель оздоровчого призначення і є земельною ділянкою громадської забудови, Адміністрація мала необхідний обсяг повноважень для прийняття вказаних розпоряджень та продажу цієї ділянки.

До початку судового засідання 10 грудня 2014 року через канцелярію суду також надійшла заява Прокурора про збільшення розміру позовних вимог від 5 грудня 2014 року № 54-4580вих-14 (а.с. 60-62), відповідно до якої останній просив суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року, скасувати рішення, прийняте Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065), а також повернути вищезазначену ділянку у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Водночас до початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Прокурора від 9 грудня 2014 року № 54-4655вих-14 (а.с. 96-97), в якій останній відкликав вищезазначену заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив не розглядати її по суті.

Крім того, 9 грудня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову від 5 грудня 2014 року № 54-4585вих-14 (а.с. 72-73), в якій останній у порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на спірну земельну ділянку площею 0,4716 гектара, що знаходиться на території Ради та належить на праві приватної власності Підприємству. Ухвалою суду від 24 грудня 2014 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено у зв'язку з її необґрунтованістю.

Також 10 грудня 2014 року через канцелярію суду надійшла спільна заява Прокурора та позивача про зміну предмета позову від 9 грудня 2014 року № 54-4654вих14 (а.с. 101-103), в якій останні просили суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982, скасувати рішення, прийняте Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065), а також повернути вищезазначену ділянку у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації. Вказана заява була долучена до матеріалів справи з метою вирішення питання про її прийняття до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації не може бути розглянута по суті в даній справі з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви Прокурора була відсутня вимога про повернення спірної земельної ділянки у власність держави в особі позивача.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дана вимога є новою позовною вимогою, направленою на одночасну зміну предмета і підстав позову, та не може бути розглянута судом по суті в рамках справи № 918/1611/14, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви в частині цієї позовної вимоги.

Слід також зазначити, що Прокурор та позивач при цьому не позбавлені права звернутися з відповідним окремим позовом до господарського суду в загальному порядку.

У той же час спільна заява Прокурора та позивача про зміну предмета позову від 9 грудня 2014 року № 54-4654вих14 у частині визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982 та скасування рішення, прийнятого Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065), прийнято судом для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10 грудня 2014 року розгляд справи було відкладено на 24 грудня 2014 року.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи через канцелярію суду надійшло клопотання Підприємства, в якому останнє просило суд залучити до розгляду справи у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Раду, Реєстраційну службу Рівненського районного управління юстиції, Управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, а також товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЗЕМПРОЕКТ".

Ухвалою суду від 24 грудня 2014 року розгляд справи було відкладено на 12 січня 2015 року, а вказане клопотання - частково задоволено. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Раду та Нотаріуса. Водночас у задоволенні клопотання Підприємства в частині залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції та товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЗЕМПРОЕКТ", було відмовлено в зв'язку з його необґрунтованістю.

Також даною ухвалою в судове засідання було викликано спеціалістів Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі, Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області та Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області для дачі пояснень по суті спору у даній справі.

До початку судового засідання 12 січня 2015 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі від 6 січня 2015 року № 08-33-02/6 (а.с. 166-167), в яких останнє повідомило, що спірну земельну ділянку було віднесено до земель громадської забудови виходячи з Класифікації видів цільового призначення земель, оскільки на даній ділянці розташована будівля бані, що є об'єктом побутового обслуговування населення. З огляду на викладене, передача Адміністрацією спірної ділянки у власність Підприємства, на думку Управління Державного земельного агентства у Рівненській області, була проведена з дотриманням імперативних приписів чинного земельного законодавства України.

Крім того, до початку даного судового засідання через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, в яких останнє зазначило, що за змістом пункту 7 розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Ухвалою суду від 12 січня 2015 року строк розгляду спору у справі № 918/1611/14 було продовжено на 15 днів - до 26 січня 2015 року, розгляд справи відкладено на 20 січня 2015 року.

У судовому засіданні 20 січня 2015 року представники позивача та прокуратури підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 9 грудня 2014 року № 54-4654вих14, та наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідачів проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 17 листопада 2014 року № 3.

Представники Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі та Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області зазначили, що передача Адміністрацією спірної ділянки у власність Підприємства була проведена з дотриманням імперативних приписів чинного земельного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог Прокурора відсутні.

Представник Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області повідомив, що у вказаного органу відсутня інформація, яка дає змогу встановити факт віднесення вищезазначеної ділянки до тієї чи іншої категорії земель.

Рада явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 184).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, Адміністрації, Підприємства, Нотаріуса, Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі, Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області та Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини 1 статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Адміністрації від 5 лютого 2013 року № 43 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки" Підприємству було надано дозвіл на розроблення та погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,4716 га, яка згідно з даними державної статистичної звітності відноситься до земель запасу, та розташована на території Ради (а.с. 14).

Судом також встановлено, що Підприємство у встановленому законом порядку розробило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, якою передбачено віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови, що підтверджується відповідним листом Адміністрації від 10 квітня 2013 року № 390 та висновком Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі від 14 травня 2013 року № 04-07/15. Копії даних документів наявні у матеріалах справи (а.с. 20, 21).

Розпорядженням голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу оздоровчого призначення (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради, а також віднесено дану ділянку площею 0,4716 га до земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради. Також даним розпорядженням Раду та Управління Держземагентства у Рівненському районі було зобов'язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації (а.с. 15).

Розпорядженням голови Адміністрації від 2 серпня 2013 року № 386 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" Підприємству був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4716 га у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) за рахунок земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради. Крім того, даним розпорядженням було доручено розробити та погодити проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Розпорядженням голови Адміністрації від 3 вересня 2013 року № 443 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу Підприємством для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) за рахунок земель громадської забудови за межами населеного пункту на території Ради (а.с. 30). Також даним розпорядженням було доручено провести експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4716 га з метою продажу її Підприємству.

Після проведення вищезазначеної експертної оцінки розпорядженням голови Адміністрації від 25 вересня 2013 року № 481 "Про продаж земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" було вирішено продати у власність Підприємству земельну ділянку площею 0,4716 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) на території Ради за 185 871 грн. 00 коп., визначених на підставі експертної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 31). Крім того, вказаним розпорядженням Підприємство було зобов'язано у встановленому законом порядку укласти з Адміністрацією відповідний договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, посвідчити право власності та забезпечити використання цієї ділянки відповідно до статті 91 ЗК України.

На виконання наведених приписів 22 листопада 2013 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Адміністрація продала, а Підприємство купило земельну ділянку площею 0,4716 га, розташовану на території Ради (а.с. 32).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками відповідачів, скріплений печатками цих юридичних осіб та зареєстрований Нотаріусом у реєстрі за № 982.

Зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 37-38) вбачається, що реєстрація права власності Підприємства на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку була проведена на підставі рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 листопада 2013 року з індексним номером 8218194.

Відповідно до пункту 2 даного правочину цільове призначення спірної земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну).

Згідно кадастрового плану земельна ділянка відноситься до земель для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну), у тому числі за земельними угіддями: під землями громадського призначення - 0,0236 га, під землями громадського призначення - 0,1584 га, під землями громадського призначення - 0,2897 га (пункт 3 договору).

Пунктом 4 угоди передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки: 5624684500:03:004:0065.

За приписами пункту 5 цього договору на земельній ділянці, що відчужується, розташований об'єкт нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва (будівля бані), що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Лісова, 1, який належить Підприємству на праві власності на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництвом (будівля бані), посвідченого 7 жовтня 2010 року нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А. та зареєстрованого у реєстрі за номером 1001.

За змістом пункту 6 угоди продаж вищезазначеної земельної ділянки вчинюється за 185 871 грн. 00 коп., які перераховані Підприємством до нотаріального посвідчення даного договору до місцевого бюджету Ради.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що розпорядження голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" прийняте з порушенням закону, оскільки вказаний відповідач не мав необхідних повноважень на винесення такого акта. Крім того, Підприємство не було землекористувачем спірної земельної ділянки, що унеможливлює проведення інвентаризації та розроблення необхідної технічної документації даною юридичною особою.

За статтею 35 Закону інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Пунктом 9 даного порядку передбачено, що замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2010 року між Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль" був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (будівлі бані), за умовами якого останнє передало у власність вказаному відповідачу, а останній прийняв та оплатив об'єкт незавершеного будівництва (будівлю бані), що знаходиться на земельній ділянці площею 25,73 га (кадастровий номер: 5624684501:03:009:0001) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Лісова, 1 (а.с. 116-117).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, а також зареєстрований нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А. в реєстрі за № 1001.

Судом також встановлено, що вказаний договір був повністю виконаний його сторонами, у зв'язку з чим Підприємство у встановленому законом порядку набуло у власність вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва та зареєструвало право власності на нього. Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 119).

За частиною 3 статті 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Частиною 2 статті 120 ЗК України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що Підприємство на момент проведення інвентаризації спірної ділянки було її законним землекористувачем.

Посилання Прокурора на те, що по факту внесення неправдивих відомостей до вищезазначеної угоди в частині розміру земельної ділянки, а також незаконної її реєстрації було відкрито кримінальне провадження, не беруться судом до уваги, оскільки останнім не було надано суду жодних доказів наявності такого кримінального провадження, доказів, які б свідчили про визнання недійсним цього правочину у встановленому законом порядку, а також доказів, які б підтверджували наявність обставин щодо визнання його недійсним.

Зі змісту розпорядження голови Адміністрації від 27 серпня 2002 року № 529 (а.с. 189) вбачається, що з користування агрофірми "Зоря" було вилучено земельні ділянки загальною площею 26,13 га (до складу яких входить спірна земельна ділянка) та надано їх в оренду орендному підприємству санаторію "Червона калина" терміном до 20 травня 2004 року для обслуговування будівель та споруд санаторного комплексу на території Ради. На виконання вказаного розпорядження між Адміністрацією та орендним підприємством санаторієм "Червона калина" був укладений відповідний договір оренди від 30 грудня 2003 року № 1 земельної ділянки з кадастровим номером 5624684501:03:009:0001 (а.с. 189).

У зв'язку із закінченням строку вищезазначеного договору та не укладенням його сторонами додаткової угоди про продовження терміну його дії, земельна ділянка площею 26,13 га, яка була предметом цього правочину, віднесена Адміністрацією до земель запасу оздоровчого призначення (забудовані землі, у тому числі громадського призначення).

За частиною 7 статті 28 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Обґрунтовуючи незаконність оспорюваних розпоряджень, Прокурор посилався на те, що останні були прийняті з перевищенням наданих Адміністрації повноважень, оскільки розпорядженням голови Адміністрації від 27 серпня 2002 року № 529 земельну ділянку площею 26,13 га з кадастровим номером 5624684501:03:009:0001 (у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка) у встановленому статтею 20 ЗК України порядку було віднесено до категорії земель оздоровчого призначення, у зв'язку з тим, що у затвердженому даним рішенням проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу загальною площею 26,13 га було зазначено код цільового призначення - для оздоровчого призначення. У той же час вказаною категорією земель відповідно до статті 122 ЗК України, на думку Прокурора, може розпоряджатися лише відповідна обласна державна адміністрація.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі житлової та громадської забудови, а також землі оздоровчого призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2 даної статті).

За частиною 2 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті (частина 3 даної статті).

Відповідно до частини 5 вказаної статті обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Зі змісту частини 1 статті 20 ЗК України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

З аналізу вищезазначених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється лише на підставі відповідного рішення компетентного органу.

Судом встановлено, що розпорядження голови Адміністрації від 27 серпня 2002 року № 529 було затверджено проект відведення земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу загальною площею 26,13 га, у тому числі забудованих земель - 26,13 га орендному підприємству санаторію "Червона калина". Проте питання про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення головою Адміністрації у даному розпорядженні не вирішувалося та відповідне рішення про встановлення категорії у розумінні статті 20 ЗК України даним органом не приймалося.

Ухвалою суду від 12 січня 2015 року у позивача та Адміністрації били витребувані докази віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення у порядку, встановленому статтею 20 ЗК України.

Проте ні вищезазначені особи, ні Прокурор у процесі розгляду справи таких доказів суду не надали. Слід також зазначити, що у судовому засіданні 20 січня 2015 року представник Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області пояснив, що спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку до категорії земель оздоровчого призначення віднесена не була. Крім того, останній зазначив, що ця ділянка не має властивостей та ознак, які б дозволяли віднести її до земель оздоровчого призначення. Вказані пояснення були відображені у протоколі даного судового засідання (а.с. 197).

У той же час судом встановлено, що розпорядженням голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу оздоровчого призначення (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради, а також у встановленому законом порядку прийнято рішення про віднесення спірної ділянки площею 0,4716 га до земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради.

Посилання Прокурора на відомості статистичної звітності форми 6-зем як на доказ віднесення спірної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення оцінюються судом критично з огляду на те, що облік кількості та якості земель (для якого ведеться вищезазначена звітність) не має правовстановлюючого значення, крім випадків, коли він здійснюється у формі реєстрації.

Водночас статистична звітність може лише відображати існуючий фактичний стан земельної ділянки, проте не може визначати її цільове призначення. Відомості про якість земель можна отримати під час їх інструментального та інших видів обстеження. Зокрема, для визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру та складу угідь, проводиться інвентаризація таких земель.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами інвентаризації спірної земельної ділянки, проведеної на виконання розпорядження голови Адміністрації від 5 лютого 2013 року № 43, було встановлено, що на вищезазначеній ділянці розташовані належні Підприємству будівлі та споруди, які відповідно до генерального плану забудови цієї ділянки призначені для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. Водночас згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, вищезазначена ділянка відноситься до земель громадської забудови, які складають окрему секцію в класифікації (не пов'язану із землями житлової та громадської забудови), а відтак, може знаходитися поза межами населених пунктів.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 47 ЗК України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

З вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства випливає, що землями оздоровчого призначення є курортні і лікувально-оздоровчі зони, території яких мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей.

У той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність таких властивостей та характеристик у земельної ділянки, на якій знаходиться майно Підприємства.

З огляду на викладене, а також враховуючи перебування спірних земель у запасі і відсутність доказів їх віднесення до земель оздоровчого призначення в порядку статті 20 ЗК України на момент винесення спірних розпоряджень, суд дійшов висновку про те, що Адміністрація на момент прийняття оспорюваних актів мала необхідний обсяг повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Відтак, вищезазначені розпорядження були винесені з дотриманням приписів чинного законодавства.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481 слід відмовити.

У своєму позові Прокурор також просив суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982 у зв'язку з незаконністю спірних розпоряджень Адміністрації, на підставі яких було вчинено зазначений правочин.

За приписами частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 204 вказаного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Враховуючи те, що судом не було встановлено факту перевищення Адміністрацією своїх повноважень при прийнятті оспорюваних розпоряджень, зважаючи на недоведеність Прокурором підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982 та порушення останніми інтересів чи спричинення шкоди державі внаслідок укладення цього правочину, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Крім того, як було зазначено вище, обґрунтовуючи позовну вимогу про визнання спірної угоди недійсною та позбавлення Підприємства права власності на передану за ним земельну ділянку, Прокурор, як суб'єкт владних повноважень, посилався на незаконність дій іншого суб'єкта владних повноважень - Адміністрації.

Судом встановлено, що спірний правочин був повністю виконаний його сторонами. Так, зі змісту наданих Радою пояснень вбачається, що отримані за цим договором кошти були освоєні вказаним органом місцевого самоврядування шляхом використання для оплати реконструкції вуличного освітлення в селах Руда-Красна та Углище (а.с. 184). У той же час Підприємство отримало у власність спірну земельну ділянку для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до даної Конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

З огляду на вищезазначені положення, суд дійшов висновку про те, що позбавлення особи приватного права її власності в результаті розгляду позову суб'єкта владних повноважень, обґрунтованого виключно незаконністю дій іншого суб'єкта владних повноважень, є неприпустимим та таким, що суперечить принципам рівності та справедливості.

Оскільки вимога Прокурора про скасування рішення, прийнятого Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради, є похідною від вимоги про скасування спірних розпоряджень та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору, у її задоволенні також слід відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Прокурор не довів суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність даного позову, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

За змістом частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Водночас відповідно до частини 2 даної статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на вищезазначені приписи суд дійшов висновку про покладення на Підприємство витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 7 917 грн. 00 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Друзі" (33027, місто Рівне, вулиця Київська, будинок 92, ідентифікаційний код: 22573222) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 917 (сім тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26 січня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко