Постанова

від 20.01.2015 по справі 802/2195/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2195/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

20 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Краснєєвої-Стиренко Т.В.

представника позивача: Захарчук М.В.

представника відповідача: Терепи С.В.

представника відповідача: Девди О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро Трейд" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000042200, 0000032200, 0000022200, 0000052200 та № 0000791700 від 19 лютого 2013 року.

14.10.2014 року ухвалою суду клопотання представника Позивача задоволено та залишено позовну заяву ТОВ "Дністер-Агро Трейд" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 19 лютого 2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Судом з'ясовано, що в період з 18.01.2013 року по 28.01.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2013 року №50/2201/34958919.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом 19.02.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

1. №0000042200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (не оскаржується згідно ухвали суду від 14.10.2014 року) (том 1 а.с.59);

2. №0000032200, яким до товариства застосовано штрафні санкції в сумі 173907,60 грн. (том 1 а.с.60);

3. №0000022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 335939,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 75272,00 грн. (том 1 а.с.61);

4. №0000052200, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81688,00 грн. (том 1 а.с.62-63);

5. №0000791700, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9750,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 2947,50 грн. (том 1 а.с.64).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, а висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, носять характер суб'єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду з огляду на наступні обставини.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000032200, яким до товариства застосовано штрафні санкції в сумі 173907,60 грн.

Перевіркою дотримання вимог законодавства з питань порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні перевіряючими встановлено, що Позивачем у період, який перевірявся, порушено п.2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320 (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення), в частині порушення встановленого обмеження граничної суми готівкового розрахунку Позивача з ТОВ "Апостолівагромаш" та з ТОВ ПКФ "Пласт Бак" протягом одного дня.

Відповідно до обставин справи, в ході перевірки Відповідачем було встановлено, що згідно видаткового касового ордеру №1 від 10.03.2010 року громадянину ОСОБА_6 видано грошові кошти в підзвіт на "культиватор КПС" 10.03.2010 року в сумі 40 400,00 грн. Відповідно до звіту про використання коштів №АО-000001 від 10.03.2010 року громадянином ОСОБА_6 внесено готівкові кошти в сумі 40 000 грн. для перерахування ТОВ «Апостолівагромаш» за культиватор КПС (згідно квитанції від 10.03.2010 року №55.25.97.1).

Згідно видаткового касового ордеру №2 від 25.03.2010 року громадянину ОСОБА_6 видано грошові кошти в підзвіт на "культиватор КПС" 10.03.2010 року в сумі 65 650,00 грн. Відповідно до звіту про використання коштів №АО-000002 від 25.03.2010 року громадянином ОСОБА_6 внесено готівкові кошти в сумі 65 000 грн. для перерахування ТОВ «Апостолівагромаш» за культиватор КПС (згідно квитанції від 25.03.2010 року №12260.374.1).

Згідно видаткового касового ордеру №3 від 13.04.2010 року громадянину ОСОБА_6 видано грошові кошти в підзвіт на "ємкость горз.500" 13.04.2010 року в сумі 11 953,00 грн. Відповідно до звіту про використання коштів №АО-000003 від 13.04.2010 року громадянином ОСОБА_6 внесено готівкові кошти в сумі 11 953,80 грн. для перерахування ТОВ ПКФ «Пласт Бак» (згідно рахунку від 09.05.2010 року №92).

Відповідно до п.2.3 зазначеного Положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Згідно з п.1 Постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.04.2005 року №410/10690, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншими підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлена у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Пунктом 2.5 вищевказаного Положення визначено, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Так, враховуючи, що згідно даних касової книги станом на 10.03.2010 року, залишок готівкових коштів в касі товариства на кінець дня становив 0 грн., станом на 25.03.2010 року - 0 грн. та станом на 13.04.2010 року - 0 грн., Позивачем перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі на кінець дня 10.03.2010 року на суму 30 000 грн., 25.03.2010 року на суму 55 000 грн., 13.04.2010 року на суму 1 953,80 грн.

Крім того, в перевіряємому періоді Позивачем самостійно встановлено відсутність ліміту залишку готівки в касі, який затверджено наказами №1 від 01.10.2009 року, №1 від 01.01.2010 року, №1 від 01.01.2011 року, №1 від 01.01.2012 року.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», із змінами та доповненнями, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі передбачена фінансова санкція у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки кожен день.

Колегія суддів критично оцінює посилання Позивача на податкове роз'яснення з «Єдиної бази податкових знань», взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію за результатами звернення платника податків.

Тому, колегія суддів вважає, що Відповідачем правомірно застосовано до Позивача штрафні санкції в сумі 173907,60 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000022200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 335 939,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 75 272,00 грн.

Так, за даними бухгалтерського обліку відповідно до договору оренди від 01.10.2009 року №01/10, отримані Позивачем від ТОВ «Агроком Логістика» послуги по оренді приміщення та резервуару становлять: за І квартал 2010 року - 16 666 грн., за ІІ квартал 2010 року - 11 584 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 13 499 грн.. Зазначені суми витрат Позивачем не було включено до складу валових витрат, що призвело до їх заниження на суму 41 749 грн.

Витрати по цих же послугах за IV квартал 2010 року становлять 14 499 грн., підприємством включено до валових витрат 56 248 грн., що призвело до завищення валових витрат в IV квартал 2010 року на суму 41 749 грн.

Окрім цього перевіркою встановлено, що в порушення ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Позивачем не включено до валових витрат витрати на придбання товарів в ІІ кварталі 2010 року в сумі 2 021 158 грн., а включено їх до валових витрат в ІІІ кварталі 2010 року в сумі 48 813 грн. та в IV квартал 2010 року в сумі 1 979 345 грн.

Крім того, Відповідачем зменшено валові витрати Позивача за І квартал 2011 року на суму 188 332 грн. у зв'язку з тим, що такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

В 2011 році ТОВ «Дністер-Агро Трейд» укладено з ПП «Політ-Сервіс» договір про надання послуг №1/1 від 14.03.2011 року. Предметом даного договору є виконання авіаційно-хімічних робіт повітряними суднами на землях сільськогосподарського призначення, а саме: внесення мінеральних добрив, переліт до міста виконання робіт та повернення. Загальна вартість робіт по даному договору становить 226 000 грн. На виконання умов договору сторонами складено акт виконаних авіаційно-хімічних робіт від 01.04.2011 року на загальну вартість робіт 225 998 грн.

Вказану господарську операцію Позивачем в бухгалтерському обліку проведено згідно запису Дт 91 Кт631 в сумі 188 332 грн., Дт791 Кт91 в березні 2011 року.

Безпідставними є доводи Позивача, що Відповідач по вказаній господарській операції мав право зменшити витрати за ІІ квартал 2011 року, оскільки витрати в сумі 188 332 грн. Позивачем самостійно віднесено до витрат саме І кварталу.

Колегія суддів зазначає, що оцінюючи взаємовідносини Позивача з ПП «Політ сервіс» судом першої інстанції встановлено, що в даних господарських операціях Позивач виступав як посередник, реалізувавши в подальшому отримані послуги ТОВ «Дністер Агро».

Проте, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що кожна господарська операція має бути обумовлена розумними економічними причинами (діловою метою).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податку на отримання позитивного економічного ефекту.

Якщо та або інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Таким чином, оскільки Відповідачем доведено, а Позивачем не спростовано відсутність господарської доцільності проведення вказаної господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Дністер-Агро Трейд», колегія суддів вважає, що витрати в сумі 188 332 грн. Позивачем протиправно віднесено до валових витрат за І квартал 2011 року.

Крім того, завищення Позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за І квартал 2011 року на суму 483 554 грн. виникло внаслідок порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу положень ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон України №334/94-ВР - діяв на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.3.9. (абз.4) пункту 5.3. ст. 5 Закон України №334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зауважує, що в ході судового розгляду справи Позивачем надано документи в підтвердження валових витрат за І квартал 2011 року лише на суму 6 214 грн. (4000+736+664+814).Надані Позивачем докази в підтвердження понесених витрат в І кварталі 2010 року на суму 1050 грн., в ІІ кварталі - 606,67 грн., 475,55 грн. та 62 394,26 грн., в IV кварталі 2010 року - 606,67 грн., 18 000 грн. та 1000 грн. не спростовують висновки акту перевірки щодо безпідставного завишення суми валових витрат за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року на суму 574 334 грн.

Відповідно до пп. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відтак, Позивачем протиправно не включено до валових витрат витрати на придбання товарів в ІІ кварталі 2010 року в сумі 2 021 158 грн., а включено їх до валових витрат в ІІІ кварталі 2010 року в сумі 48 813 грн. та в IV квартал 2010 року в сумі 1 979 345 грн.

З урахування зазначеного колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 335 939,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 75 272,00 грн. прийнято у відповідності до норм законодавства та є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000052200, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 688,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, ревізорами зазначено, що ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціям з придбання у ПП "Політ Сервіс" послуг з проведення авіаційно-хімічних робіт повітряними суднами на загальну суму ПДВ 69688,00 грн. Так, перевіряючими з'ясовано, що послуги з проведення авіаційно-хімічних робіт здійснювались на підставі договорів укладених між Позивачем та ПП "Політ Сервіс", в підтвердження чого були дослідженні податкові накладні виписані на вартість послуг (робіт). Однак, перевіряючими встановлено, що протягом перевіряємого періоду в ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" не перебували у власності, користуванні, чи оренді будь-які земельні ділянки, в тому числі і сільськогосподарського призначення. Тому, отримані товариством послуги від ПП "Політ Сервіс" по проведенню авіаційно-хімічних робіт - внесення мінеральних добрив на поля, боротьба з сорняками та шкідниками по посівах пшениці та кукурудзи, тощо не мають жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Дністер-Агро-Трейд". Таким чином, суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ПП "Політ Сервіс" Позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідних звітних періодах, що є порушенням п.198.3 ст.198 ПК України.

Враховуючи зазначену вище правову оцінку взаємовідносин Позивача з ПП «Політ сервіс», колегія суддів вважає, що Позивач не мав права включати до податкового кредиту суму ПДВ 69688,00 грн.

Крім того, товариством неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з придбання у ТОВ "Торговий Дім "Єврокомфорт Ком" побутової техніки в червні 2011 року на суму ПДВ 12000,00 грн.

Так, відповідно до податкової накладної №35 від 10.06.2011 року, виписаної контрагентом Позивача, товариством придбано побутову техніку загальна вартість якої складає 60000,00 грн., сума ПДВ 12000,00 грн.

Однак, згідно видаткової накладної №211 від 28.07.2011 року, товариством отримано від контрагента побутову техніку вартістю 40972,2 грн., сума ПДВ 8194,44 грн. Будь-яких інших документів щодо придбаної товариством побутової техніки в ТОВ "Торговий Дім "Єврокомфорт Ком" в ході проведення документальної перевірки не надано.

Варто також зауважити, що номенклатури придбаного товару по податковій накладній №35 від 10.06.2011 року та видатковій накладній №211 від 28.07.2011 року різняться. Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Позивача так і не змогли пояснити, які саме товари було придбано Позивачем та у якій кількості, а також їх зв'язок з господарською діяльність ТОВ «Дністер-Агро Трейд».

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Відтак, колегія суддів вважає, що надані Позивачем документи в підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Торговий Дім "Єврокомфорт Ком" не відповідають вимогам первинності, а тому не можуть бути підставою для формування податкового обліку.

На підставі зазначених висновків, колегія суддів вважає, що Відповідачем правомірно зменшено Позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81688,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000791700, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 9750,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 2947,50 грн.

В ході перевірки ревізорами встановлено, що Позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3450,00 грн. згідно договору №23 від 09.09.2011 року, оскільки гр. ОСОБА_7 було проведено перерахування коштів за насіння кукурудзи в сумі 23000,00 грн., в т.ч. 06.09.2011 року - 9500,00 грн. та 14.09.2011 року - 13500,00 грн.,

Також, перевіряючими зазначено в акті перевірки, що згідно протоколу №4 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Дністер-Агро-Трейд" від 24.11.2009 року, договору купівлі-продажу від 04.12.2009 року гр. Латвійської Республіки ОСОБА_10 була продана власна частка у статутному капіталі Товариству новому учаснику (засновнику) Товариства - LLP "Geneva Capital". Розмір частки на момент заключення договору складає 50% від статутного капіталу, тобто 21000,00 грн. В зв'язку з тим, що частка, яка відчужується, гр. ОСОБА_10 до статутного фонду не була внесена, податок з доходів фізичних осіб не утримувався - заниження податку становить 6300,00 грн.

Відповідно до п.1.15 ст.1 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що Позивач в даному випадку не є податковим агентом та не зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб є помилковим.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Дністер-Агро Трейд» необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро-Трейд" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро Трейд" в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2015 року.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

ОСОБА_11