Рішення

від 13.01.2015 по справі 909/1295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 909/1295/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретар судового засідання Ковальчук Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: публічного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод", вул. Пролетарська,18, смт.Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200, код 00293462

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" Урочище Рудавка,с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область,77556. код 34097930

про стягнення заборгованості в сумі 150 891,16грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенюка А.С.

встановив, що публічне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" про стягнення коштів в сумі 150 891,16 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2014 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 02.12.2014

Ухвалою від 02.12.2014 розгляд справи відкладено через хворобу судді Грици Ю.І. на 13.01.2014

13.01.14 представник позивача надав суду письмові уточнення щодо заявленої до стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій(вх.№211/15 від 13.01.15), та просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.11.2014 та 02.12.2014 не виконав.

Згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступного:

21.05.2013 між публічним акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" (відповідач) було укладено договір № 389 (далі - договір), згідно умов якого позивач зобов"язався виготовити та поставити (передати) у власність відповідача склопляшку по ціні, в кількості та асортименті згідно договору, а відповідач зобов"язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених Договором.

Так, 27.10.2013, на виконання умов договору, позивачем відвантажено на адресу відповідача склопляшку на суму 85 213,44грн., включаючи вартість використаних при пакуванні товару засобів упаковки, що підтверджується видатковою накладною від 27.10.2013 № SZ0003739, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.19) на підставі доручення № 79 від 25.10.2013 виданого водію, Кисорець В.В. (а.с. 18).

Відповідно до п.3.6 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару в розпорядження відповідача або перевізника (дата підписання накладних на відпуск товару автомобільним транспортом).

Пунктом 4.1 встановлено, що відповідач здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на протязі 15 (п"ятнадцяти календарних днів) з дати поставки товару (п.3.6 договору).

П.4.4 договору, додатково до ціни товару відповідач одночасно з оплатою відповідної партії товару сплачує вартість використаних при паркуванні товару дерев"яних піддонів, пакувальних поліетиленових прокладинок та дерев"яних рамок.

Однак , всупереч умов договору, відповідач після отримання товару , сплатив його вартість частково, в сумі 25 213,44грн.

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар склала 60000грн., включаючи вартість використаних при пакуванні товару засобів упаковки.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України , суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог м, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів , для належного виконання нею зобов"яання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу(ч.2 ст.193 ГК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На адресу відповідача було направлено дві претензії: №665 від 04.03.2014 та 2936 від 03.10.2014, проте жодної відповіді на них не надійшло, заборгованість залишилася непогашеною.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вказаного відповідачу було нараховано збитки від інфляції в сумі 10 200,00грн. та 3% річних в сумі 1 676,71грн.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у Договорі.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказує на те, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку пунктом 9.7. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення, а також за кожні 30(тридцять) календарних днів сплачує неустойку у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобв"язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов"язання мало бути виконано.

При цьому, згідно п. 9.9 договору , сторони погодили збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України для всіх зобов"язань покупця, що передбачені умовами договору або чинного законодавства, а також збільшення строків нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафів, пені) відповідно до ч.6 ст.232 ГК України за невиконання або неналежне виконання покупцем всіх зобов"язань, що передбачені умовами даного договору або чинного законодавства, до 3-х років.

Враховуючи, що часткова оплата суми боргу за поставлений товар була здійснена відповідачем 27.10.2013.,позивач внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахував відповідачу: пеню в сумі 10 017,53грн., неустойку(штраф) в сумі 66 000грн.(розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до договору про надання транспортних послуг № 8-10 від 20.10.2013, позивач доставив вантажі, що належать відповідачу, вартість перевезення становить 4500грн (п.15 договору). Оплата проводиться на протязі 5(п"яти) днів з дати доставки вантажу безготівковим способом на рахунок позивача. Перевезення підтверджуються Актом приймання виконаних робіт від 27.10.2013. Однак, станом на 17.10.2014 відповідач перерахував позивачу кошти за перевезення вантажів лише у сумі 2 000грн.

З огляду на наявність несплаченої заборгованості за послуги перевезення вантажу та виходячи з наведених вище положень Господарського та Цивільного кодексів, позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов"язання по сплаті 2 500,00грн. збитки від інфляції в сумі 425,00грн. та 3% річних в сумі 71,92грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, та неспростування заявлених вимог відповідачем, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів в сумі 150 891,16 грн. з яких: 60 000грн. - сума основного боргу за поставлений товар, 10 017,53грн. - пеня, 66 000грн. - неустойка (штраф), 1 676,71грн. - 3% річних, 10 200грн. інфляційні нарахування, 2 500грн. боргу за перевезення вантажу, та нараховані на цю суму боргу 3% річних в розмірі 71,92грн., та інфляційні нарахування в сумі 425,00грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 530, 549,625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 231,232 Господарського кодексу України, ст.33, 34, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" Урочище Рудавка,1,с.Шевченкове,Долинський район, Івано-Франківська область,77556, код34097930 на користь приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"вул. Пролетарська,18,смт. Рокитне,34200, код 00293462 150 891,16грн. заборгованості та 3017,83грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.15

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"