Постанова

від 04.03.2015 по справі 909/1295/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 909/1295/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область (вих. № 4 від 05.02.2015 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 13.01.2015 року у справі № 909/1295/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод", смт. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості у сумі 150 891,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Семенюк А.С. - представник за довіреністю;

від відповідача - Родіков І.С. - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

13.01.2015 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Грица Ю.І.) у справі № 909/1295/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" про стягнення заборгованості у сумі 150 891,16 грн. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 150 891,16 грн. заборгованості та 3 071,83 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано те, що поставлений позивачем товар є бракованим, відтак не міг бути використаний відповідачем у виробництві, на підтвердження чого відповідачем 15.12.2014 року складено дефектний акт.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 10.02.2015 року справу за № 909/1295/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., суддям Костів Т.С., Марко Р.І.

11.02.2015 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2015 року.

02.03.2015 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу у сумі 153 908,99 грн., у задоволенні якої колегія суддів порадившись та заслухавши думку присутніх учасників судового процесу відмовила, що відображено в ухвалі суду від 04.03.2015 року.

Через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 02.03.2015 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. При цьому зазначає, що до моменту подання апеляційної скарги відповідач не повідомляв позивача про виявлені дефекти у поставленій продукції, і не заперечував факт самої поставки. Зазначає і те, що дефектний акт був складений з порушення строків приймання продукції по якості встановлених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Поданий скаржником дефектний акт не відповідає встановленим законом вимогам до нього, більше того такий акт складено після завершення видів зберігання та придатності пляшок.

У судовому засіданні 04.03.2015 року позивач та відповідач участь уповноважених представників у судове засідання забезпечили, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 року у справі № 909/1295/14 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела" (Покупець) та Приватним акціонерним товариством "Рокитнівський скляний завод" (Постачальник) укладено договір № 389, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору непродовольчу продукцію - склопляшку типу "NRW" гвин. ємк. 0,5 л. (колір скла - зелений).

Згідно п. 3.1. Договору поставка товару згідно даного договору здійснюється окремими партіями впродовж всього терміну дії даного договору. Об'єм кожної партії товару визначається на умовах згідно п. 3.4. даного договору. Сторони погодили, що партією товару рахується завантажений товаром автомобіль. Кількість, асортимент товару та вид транспорту по кожній окремій партії товару зазначається в заявці, поданій покупцем за 24 години до моменту завантаження через електронні засоби зв'язку чи по факсу (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.4. Договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати поставки товару. Додатково до ціни товару покупець одночасно з оплатою відповідної партії товару, згідно п. 4.1. даного договору, сплачує вартість використаних при пакуванні товару дерев'яних піддонів за ціною 72,00 грн./шт. (включаючи ПДВ), пакувальних поліпрополітенових прокладинок (за наявності) - 36,00 грн./шт. (включаючи ПДВ) та дерев'яних рамок (за наявності) - 12,00 грн./шт. (включаючи ПДВ).

13.09.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 389 від 21.05.2013 року, у відповідності до умов якої сторони, зокрема, погодили про внесення змін до п.1.1. договору виклавши його в наступній редакції "згідно даного договору постачальник зобов'язується виготовити, поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору непродовольчу продукцію - склопляшку типу "NRW" гвинт. Ємк. 0,5 л. (колір скла зелений) та склопляшку типу "NRW" гвинт. Ємк. 0,33 л. (колір скла зелений), надалі - товар".

25.10.2013 року між ТОВ "Карпатські джерела" (Замовник) та ПАТ "Pокитнівський скляний завод" (Перевізник) підписано договір-заявку № 8-10 про надання транспортних послуг, з якої вбачається, що перевізник зобов'язується надати транспортні послуги за маршрутом смт. Рокитне - с. Шевченкове з перевезення тари (пляшка скло 0,33 л.) на палетах, вагою 21 т., з датою завантаження 26-27.10.2013 року, загальною вартістю фрахту - 4 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 750,00 грн. Оплата проводиться на протязі п'яти днів з дати доставки вантажу безготівковим способом на рахунок перевізника.

Підставою для звернення позивача до суду було те, що відповідач неналежним чином виконуючи свої зобов'язання за вказаними договорами допустив заборгованість по договору № 389 від 21.05.2013 року перед позивачем у сумі основного боргу 60 000,00 грн., на підставі чого позивачем нараховано додатково пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення, що становить 10 017,53 грн.; неустойку в розмірі 10 % від суми боргу за кожні 30 календарних, що становить 66 000,00 грн.; інфляційні нарахування за весь час прострочення, що становить 10 200,00 грн.; 3% річних від простроченої суми (боргу), що становить 1 676,71 грн. та заборгованість по договорі-заявці № 8-10 від 25.10.2013 року у сумі основного боргу 2 500,00 грн.; інфляційних нарахувань, що становить 425,00 грн. та 3% річних, що становить 71,92 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно видаткової накладної № SZ-0003739 від 27.10.2013року позивач поставив відповідачу згідно умов договору № 389 від 21.05. 2013 року пляшку 0.33 л. у кількості 77 168 шт. на загальну суму 69 451,00 грн. та піддони 1200*1000 у кількості 26 штук на загальну суму 1560.00 грн., разом 85 213, 44 грн., в тому числі ПДВ 14 202, 24 грн.

27.10. 2013 року товар згідно договору-заяви № 08-10 від 25.10.2013 року доставлено ТОВ "Карпатські джерела" та отримано його уповноваженим згідно довіреності представником, що підтверджується товарно-транспортною накладною 10ААв від 27.10.2013 року та актом приймання виконаних робіт з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 4 500,00 грн.

Відповідач, що не заперечується обома сторонами, здійснив часткову оплату, зокрема, за договором № 389 від 21.05.2013 року у сумі 25 213, 44 грн. та за договором-заявкою № 8-10 від 25.10.2013 року у сумі 2 000, 00 грн.

З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції приходить до висновку про підставність та обґрунтованість задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу (з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості до моменту порушення провадження у справі) по договору № 389 від 21.05.2013 року на суму 60 000, 00 грн. та по договору-заявці № 8-10 від 25.10.2013року на суму 2 500, 00 грн.

Окрім того, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України, так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору № 389 від 21.05.213 року, а саме розділом 9 передбачено відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору. Так, згідно п. 9.7., 9.8. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно п. 4.1. та (або) п. 4.2. договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення. За кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення платежів згідно вказаних пунктів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості. При цьому, сплата штрафу та/або пені, яку винна сторона зобов'язана сплатити на протязі 10-ти банківських днів з моменту виставлення відповідної вимоги, не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.9. договору № 389 від 21.05. 2013 року сторони погодили збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ГПК України для всіх зобов'язань покупця, що передбачені умовами даного договору та/або чинного законодавства, а також збільшення строків нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафів, пені) відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України за невиконання або неналежне виконання покупцем всіх зобов'язань, що передбачені умовами даного договору та/або чинного законодавства до 3 (трьох) років.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, умовами договору № 389 від 21.05.2013 року передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 15 календарних днів з дати поставки товару, а згідно договору-заявки № 8-10 від 25.10.2013 року оплата проводиться протягом п'яти днів з дати поставки товару. Враховуючи зазначене, а також постачання та отримання товару відповідачем 27.10.2013 року строк виконання зобов'язань за вказаними договорами встановлюється включно до 11.11.2013 року та 01.11.2013 року відповідно.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до здійсненого позивачем і перевіреного судом розрахунку штрафних санкцій, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що розділом 6 договору № 389 від 21.05.2013 року передбачено порядок кількісного та якісного приймання продукції. Так, приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до Інструкцій П-6 і П-7, затверджених постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 року та 25. 04.1966 року.

При виявленні понаднормового бою (браку) товару виклик представника постачальника обов'язків, і має бути здійснений в письмовій формі (телеграмою, факсограмою, електронною поштою, листом) із зазначенням причин виклику та кількості бою (браку). Факт бою (браку) товару підтверджується підписаним обома сторонами актом про за бракування товару, що є підставою для заміни забракованого товару на якісний (п. 6.4. Договору).

Доданий скаржником до апеляційної скарги дефектний акт від 15.12.2014 року вказаним вимогам не відповідає, оскільки складений одноособово працівниками ТОВ "Карпатські джерела" за участі депутата Долинської районної ради, та про виявлення браку товару не повідомлено позивача, доказів в спростування зазначеного відповідачем не додано.

Окрім того, скаржником в порядку вимог ст. 101 ГПК України не обґрунтовано неможливості подання додаткових доказів, зокрема, дефектного акту, до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Із врахуванням зазначеного, господарським судом з врахуванням фактичних обставин справи, на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 року у справі № 909/1295/14 слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські джерела", с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область (вих. № 4 від 05.02.2015 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 року у справі № 909/1295/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 05.03.2015 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.