Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/5140/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/5140/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо - будівельний комбінат "Кібер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.14року. (повний текст підписано - 07.11.2014р.)

у справі №910/5140/14 ( суддя -Чинчин О.В.)

за позовом Виконувача обов'язків прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві

до Приватного акціонерного товариства "Виробничо - будівельний комбінат "Кібер"

про стягнення шкоди в розмірі 138921,00 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги виконувача обов'язків прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" про стягнення шкоди в розмірі 138921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 02 по 12 квітня 2013 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено перевірку Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер", за результатами якої складено акт № 08/460А перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до висновків якого, Відповідачем допущено забруднення земельної ділянки, на території якої він займається господарською діяльністю, чим порушено ст.ст.91, 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 7 Закону України "Про державний контролю за використанням та охороною земель". Згідно із розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією у м. Києві на підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171., сума збитків, заподіяних Приватним акціонерним товариством "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" державі становить 138 921 гривня 00 копійок.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 р. у справі № 910/5140/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" 41 676 гривень 00 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України та 97 245 гривень 00 копійок до спеціального фонду бюджету міста Києва завданих державі порушенням природоохоронного законодавства. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" в доход державного бюджету України 2 778 гривень 42 копійки судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю позивачем наявними в матеріалах справи доказами факту завдання шкоди державі шляхом забруднення земельної ділянки.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/5140/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. та призначено розгляд скарг на 20.01.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 р. у справі № 910/5140/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 20.01.2015 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності прокурора та представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції в період з 02 по 12 квітня 2013 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено перевірку Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер", за результатами якої складено акт № 08/460А перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до висновків якого, Відповідачем допущено забруднення земельної ділянки, на території якої він займається господарською діяльністю, чим порушено ст.ст.91, 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 7 Закону України "Про державний контролю за використанням та охороною земель".

12 квітня 2013 року Позивачем складено припис № 08/306п, яким Відповідача зобов'язано усунути виявлені у ході перевірки порушення у сфері природоохоронного законодавства, та протокол № 002081 про адміністративне правопорушення, а також прийнято постанову № 002081 про накладення адміністративного стягнення, якою на начальника Відповідача накладено штраф у розмірі 255,00 грн.

Не погодившись з проведеною перевіркою та винесеним приписом, відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо складання 09 грудня 2013 року претензії № 124 та розрахунку розміру шкоди, зумовленої позивачем забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства неполярними вуглеводнями (нафтопродуктами), хлоридами (далі - оскаржувані претензія та розрахунок); визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту відбору проб ґрунтів від 11 квітня 2013 року № 01 та протоколу від 17 квітня 2014 року № 01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів (далі - оскаржувані акт та протокол); визнання протиправними та скасування оскаржуваних претензії та розрахунку; визнання протиправними та скасування оскаржуваних акту та протоколу

26.05.2014 Окружний адміністративний суд м. Києва виніс постанову у справі № 826/4711/14, якою відмовив в задоволенні позову ПАТ "Виробничо-будівельний комбінат "Кіборг" з підстав того, що припис є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що згідно із розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією у м. Києві на підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171., сума збитків, заподіяних Приватним акціонерним товариством "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" державі становить 138 921 гривня 00 копійок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. (ст. 2 Закону).

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їхутворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.ч.4,7 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях.

Згідно підпункту 2 "м" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів тощо.

Місцевим господарським судом встановлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт № 08/460А, відповідно до висновків якого, відповідачем допущено забруднення земельної ділянки, на території якої він займається господарською діяльністю, чим порушено ст.ст.91, 96, 167 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 7 Закону України "Про державний контролю за використанням та охороною земель".

Згідно з п.п.3.1,3.2,3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика №149), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення порушення природоохоронного законодавства.

Зазначеним вище актом відповідача зобов'язано усунути виявлені у ході перевірки порушення у сфері природоохоронного законодавства, та протоколом № 002081 про адміністративне правопорушення, а також постановою №002081 про накладення адміністративного стягнення, якою на начальника Відповідача накладено штраф у розмірі 255,00 грн.

Як правильно зазначає заявник, правомірність дій державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища при проведенні перевірки та складанні акта встановлено в порядку адміністративного судочинства, а саме постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі №826/4711/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином колегія суддів вважає доведеним факт наявності правопорушення вимоги природоохоронного законодавства відповідачем з огляду на зазначені вище обставини.

Відтак, вказаний акт перевірки на час вирішення спору є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, в тому числі й розмір шкоди, визначеної в розрахунках, а контррозрахунок шкоди не поданий.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на необхідність надання додаткової правової оцінки обставинам встановленим у адміністративному процесі, колегія суддів вважає безпідставними.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У п. 1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу).

Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності забруднення та засмічення земельних ресурсів (без відповідного на те дозволу), місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.

Судом першої інстанції мотивовано зазначено, що для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню державі внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, має застосовуватись Методика № 117, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

У відповідності до п. 3.2. Методики № 171 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією правопорушення кваліфіковано саме як відсутность дозволу на розміщення відходів на 2013 рік, ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік., а заявлену до стягнення з відповідача суму збитків розраховано із застосуванням положень Методики № 171. Враховуючи дане, а також здійснену місцевим господарським судом арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум коштів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 138 921,00 грн.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 по справі № 910/5140/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5140/14 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко