Рішення

від 06.02.2007 по справі 12/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

06.02.2007                                                                                                Справа  № 12/4

За позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”,      м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління”, м. Ужгород

до відповідача приватного підприємства „Темей”, с. Чорна Тиса Рахівського району

про стягнення суми  5 791,86 грн. –основного боргу;  498,26 грн. –пені та 3 353,77 грн. –боргу по відсотках.

                                                                                Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача –Переста С. М.,(представник за довіреністю № 4446/13 від 07.12.2006 року)

Від відповідача –не викликався

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов закритим акціонерним товариством комерційного банку „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління”, м. Ужгород до приватного підприємства „Темей”, с. Чорна Тиса Тячівського району про стягнення суми  5 791,86 грн. –основного боргу;  498,26 грн. –пені та 3 353,77 грн. –боргу по відсотках.

        Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 3497297 підтверджує вручення відповідачу 17.01.2007 року ухвали від 12.01.2007 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 5 791,86 грн. –основного боргу щодо оплати за наданий, згідно кредитного договору № МКRW 804070048 від 12.04.2005 року кредит, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          меморіальним ордером № 1 від 14.04.2005 року;

       - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Термін повернення кредиту 14.04.2008 року (п.1.1 Кредитного договору № МКRW 804070048 від 12.04.2005 року).

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив укладений договір та ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

        Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обов'язок відповідача оплатити наданий кредит є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.1 договору нарахована до сплати пеня в розмірі 498,26 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачу нарахований борг по відсотках в сумі 3 353,77 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

   2. Стягнути з приватного підприємства „Темей” (с. Чорна Тиса Тячівського району, вул. Центральна, 182; код 32930048) на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління” (м. Ужгород, пр. Свободи, 14; код 22104007) суму  5 791,86 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну грн. 86 коп.) –основного боргу; 498,26 (чотириста дев'яносто вісім грн. 26 коп.) –пені; 3 353,77 (три тисячі триста п'ятдесят три грн. 77 коп.) –боргу по відсотках та 102,00 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.