Рішення

від 06.01.2015 по справі 753/8197/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8197/14-ц

провадження № 2/753/221/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Дубаса В.А., при секретарі Іващенко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство "МАК" про визнання договору недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" звернулось до суду з позовом до відповідачів про визнання договору недійсним та витребування майна.

Обґрунтовуючи позов КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" посилалось на те, що в 01.03.2008 року між ПП «МАК» та КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва (правонаступником якого є позивач у справі) було укладено договір №5, відповідно до якого ПП «МАК» отримало в оренду нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір був укладений до приватизації об'єкта оренди.

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 року №15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації. До вказаного переліку було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту передачі нежилого приміщення від 24.06.2010 року, що є додатком до договору купівлі-продажу №278/П від 18.06.2010 року, нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 61,62 кв.м. передано фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва ФОП ОСОБА_3

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 року, яке часково скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року, позовні вимоги ПП «Мак» про визнання приватизації недійсною та визнання договору купівлі-продажу недійсним частково задоволено та визнано договір купівлі-продажу нежилого приміщення №278/П від 18.06.2010 року, посвідчений державним нотаріусом шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та ФОП ОСОБА_3, недійсним та вирішено застосувати наслідки недійсності зазначеного договору у вигляді двосторонньої реституції.

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2012 року №681/8018 «Про внесення змін та доповнень у додаток 2 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» зараховано до комунальної власності територіальної громади м.Києва нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень №68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв.м. по АДРЕСА_1.

Розпорядженням Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 29.08.2012 року №429 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.08.2011 року №373» внесено зміни та доповнення до розпорядження від 11.08.2011 року №373, яким закріплено за балансоутримувачем КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень № 68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв. м. по АДРЕСА_1, загальною площею 61,62 кв. м.

Таким чином, зазначені нежилі приміщення знаходяться на балансі позивача.

У подальшому рішенням Господарського суду м.Києва від 05.02.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду м.Києва від 26.09.2013 року, позовні вимоги КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" про виселення ФОП ОСОБА_3 з нежилого приміщення задоволено в повному обсязі.

З метою примусового виконання зазначеного рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2013 року постановою №1143/13/13 від 15.11.2013 року головного державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві примусове виконання рішення призначено на 05.12.2013 року.

Однак, ФОП ОСОБА_3 повідомила, що не є власником вказаних нежилих приміщень, про що було складено акт державного виконавця від 05.12.2013 року.

Позивач наполягав, що всупереч вказаним судовим рішенням та чинному законодавству ФОП ОСОБА_3 03.10.2013 року уклала договір купівлі-продажу нежилих приміщень по АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. із ОСОБА_2

Оскільки, на день укладення договору купівлі-продажу, як покупцю так і продавцю за договором, було відомо про право третіх осіб на нежиле приміщення, з цього, на думку позивача, випливає, що ФОП ОСОБА_3 уклавши договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2, безпідставно розпорядилось майном, що є власністю територіальної громади м.Києва та перебуває у господарському віданні позивача у справі.

Обізнаність покупця ОСОБА_2 пояснюється, його присутністю на судовому засіданні під час якого було встановлено наявність спору ФОП ОСОБА_3 з КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" щодо спірних нежилого приміщення тощо.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати договір недійсним на підставі ст ст. 203, 215 ЦК України, оскільки в порушення ст. 317 ЦК України, спірне майно було відчужено не належним власником, скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, виселити ОСОБА_2 з нежилого приміщення.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням сьомої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві Ради від 19 вересня 2007 року №6 «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району м.Києва» створено КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м.Києва, яке на виконання рішення Київської міської ради від 06 жовтня 2011 року №201/6417 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.04.2013 року №488 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району м. Києва» перейменовано на КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району місто Києва» (а.с.8)

Між ПП «МАК» та КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва 01.03.2008 року було укладено договір №5, відповідно до якого ПП «МАК» отримало в оренду нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір був укладений до приватизації об'єкта оренди, що підтверджується розпорядженням Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №274 від 17.03.2008 року (а.с.10).

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 року №15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації. До вказаного переліку було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту передачі нежилого приміщення від 24.06.2010 року, що є додатком до договору купівлі-продажу №278/П від 18.06.2010 року, нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 61,62 кв.м. передано фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва ФОП ОСОБА_3

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.08.2011 року, яке часково скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року, позовні вимоги ПП «Мак» про визнання приватизації недійсною та визнання договору купівлі-продажу недійсним частково задоволено та визнано договір купівлі-продажу нежилого приміщення №278/П від 18.06.2010 року, посвідчений державним нотаріусом шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та ФОП ОСОБА_3, недійсним та вирішено застосувати наслідки недійсності зазначеного договору у вигляді двосторонньої реституції.

Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2012 року №681/8018 «Про внесення змін та доповнень у додаток 2 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» зараховано до комунальної власності територіальної громади м.Києва нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень №68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв.м. по АДРЕСА_1.

Розпорядженням Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 29.08.2012 року №429 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.08.2011 року №373» внесено зміни та доповнення до розпорядження від 11.08.2011 року №373, яким закріплено за балансоутримувачем (позивачем у справі) нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень № 68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв. м. по АДРЕСА_1, загальною площею 61,62 кв. м.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене судом встановлено, що зазначені нежилі приміщення знаходяться на балансі КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва".

У подальшому рішенням Господарського суду м.Києва від 05.02.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду м.Києва від 26.09.2013 року, позовні вимоги КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" про виселення ФОП ОСОБА_3 з нежилого приміщення задоволено в повному обсязі. (а.с.16-19, 20-24)

На виконання рішення Господарського суду м.Києва від 25.02.2013 року видано наказ від 25.02.2013 року про примусове виконання вказаного рішення (а.с.25), згідно якого, постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ відкрито виконавче провадження про виселення ФОП ОСОБА_3 з нежилого приміщення загальною площею 61,62 кв. м. на першому поверсі нежитлової АДРЕСА_1 (а.с.27).

Як вбачається з акту державного виконавця від 05.12.2013 року було встановлено, що згадані нежилі приміщення вже не є власністю ФОП ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року. (а.с. 29).

Судом встановлено, що 03.10.2013 року ФОП ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу нежилих приміщень на АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. із ОСОБА_2 (а.с.33-36), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником нежилого приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток (а.с.37-38).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

У свою чергу, згідно до приписів ст.236 ЦК України нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року суперечить вимогам ЦК України та іншим вимогам законодавства та вчинений ФОП ОСОБА_3 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, тому не могла ним розпорядитись.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині позовних вимог КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" про виселення ОСОБА_2 зі спірного нежилого приміщення суд вважає за необхідне відмовити, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів його проживання (перебування) у цьому об»єкті нерухомого майна.

Стосовно вимог КП "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на згадані нежилі приміщення, то суд їх відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що державна реєстрація може бути скасована у разі вирішення судом спору про скасування рішення уповноваженого органу про його реєстрацію.

Позивачем вимога про скасування саме: рішення про державну реєстрацію, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства передбаченого КАС України, не заявлялася.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно також задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи викладене, керуючись 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство "МАК" про визнання договору недійсним та витребування майна - задовольнити частково .

Визнати договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, згідно якого ОСОБА_3 (1954 року народження, зареєстрована у АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передала у власність ОСОБА_2 (1966 року народження, зареєстрованого у АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а ОСОБА_2 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 (шістдесят одна ціла шістдесят сотих) кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від 03.10.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №904 - недійсним.

Стягнути з кожного окремо: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (1954 року народження, зареєстрованої у АДРЕСА_3; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з ОСОБА_2 (1966 року народження, зареєстрованого у АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (код ЄДРПОУ 35660296, знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Вербицького, 32) витрати по сплаті судового збору у сумі по 107 грн. 30 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.А. ДУБАС