Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/17451/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/17451/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Волкодав Н.Б. (представник за довіреністю)

від відповідача: Гріпас О.П. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.09.2014р.

у справі № 910/17451/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома-Флора"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України"

про стягнення 28172,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома-Флора" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" про стягнення 28172,43 грн. заборгованості, з яких: 22539,99 грн. основного боргу, 2448,69 грн. пені, 2766,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 417,35 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань за договором №4 від 29.08.2013 р.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 2837,12 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідачем сплачено суму боргу в розмірі 2837,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 2837,12 грн. основного боргу припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома-Флора" 19702 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дві) грн. 87 коп. основного боргу, 2447 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 96 коп. пені, 2766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 18 коп. - 3% річних, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/17451/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки поставлений позивачем товар за видатковими накладними №30 від 05.02.2014 р. та №42 від 18.02.2014 р. був неналежної якості, про що відповідачем було повідомлено позивача листами. Крім того, відповідач стверджує, що справу розглянуто господарським судом за відсутності представника відповідача, в порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 69, 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 08.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко О.В.) від 19.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2015 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

29.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арома-Флора", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України", як покупцем, було укладено договір №4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідно замовленням покупця, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцю сировину для косметики (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору, загальний обсяг переданого (поставленого) товару за цим договором визначається протягом терміну дії цього договору з урахуванням кількості і асортименту товару по всім переданим (поставленим) окремим партіям товару.

Згідно з п. 2.1. договору, асортимент, найменування товару, його кількість та ціна визначаються в узгодженому замовленні покупця, погодженому рахунку-фактурі та видатковій накладній (інших двосторонніх документах), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник постачає товар окремими партіями відповідно до наданих покупцем замовлень сторони попередньо узгоджують асортимент та кількість кожної партії товару, що підлягає поставці (в електронному або факсимільному вигляді).

Договір набуває чинності з 29.08.2013 р. та діє до 31.12.2015 р. (п. 12.9. договору).

Колегією суддів встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76207,97 грн., що підтверджується видатковими накладними №165 від 02.09.2013 на суму 14100,12 грн., №166 від 03.09.2013 на суму 232,00 грн., №215 від 23.10.2013 на суму 3505,99 грн., №219 від 30.10.2013 на суму 2047,01 грн., №228 від 11.11.2013 на суму 670,00 грн., №235 від 15.11.2013 на суму 5940,00 грн., №242 від 27.11.2013 на суму 1392,00 грн., №245 від 29.11.2013 на суму 800,00 грн., №267 від 25.12.2013 на суму 1450,02 грн., №25 від 03.02.2014 на суму 4170,00 грн., №29 від 05.02.2014 на суму 226,00 грн., № 30 від 05.02.2014 на суму 12399,96 грн., №34 від 07.02.2014 на суму 232,00 грн., №42 від 18.02.2014 на суму 15840,00 грн., №74 від 28.03.2014 на суму 1624,98 грн., №87 від 17.04.2014 на суму 10469,88 грн., №93 від 07.05.2014 на суму 1108,01 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22539,99 грн. Крім того за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 2448,69 грн., збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2766,40 грн. та 3% річних в сумі 417,35 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До Договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата за товар за цим договором здійснюється в повному обсязі шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеним в розділі 13 даного договору, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі йому товару. Датою передачі товару вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджується датою у видатковій накладній постачальника або у разі, якщо покупець не надав/не надіслав постачальнику видаткову накладну та довіреність, - датою отримання товару згідно товарно-супровідних документів перевізника.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовом до суду становила 22539,99 грн.

Разом з тим після звернення з позовом до суду та порушення провадження у даній справі відповідач здійснив перерахування позивачу коштів за отриманий товар за договором в розмірі 2837,12 грн., що підтверджується банківською випискою.

Так, відповідачем сплачено 19.08.2014 р. 500,00 грн. (призначення платежу - оплата за сировину), 29.08.2014 р. 1000,00 грн. (призначення платежу - оплата за сировину), 03.09.2014 р. 837,12 грн. (призначення платежу - оплата за ефірну олію, згідно рахунка №42 від 17.02.2014 р.), 08.09.2014 р. 500 грн. (призначення платежу - оплата за ефірну олію, згідно рахунка №42 від 17.02.2014 р.).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 2837,12 грн., проавдження у справі в частині стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 2837,12 грн. підлягає припиненню.

Твердження відповідача про те, що поставлений позивачем товар за видатковими накладними №30 від 05.02.2014 р. та №42 від 18.02.2014 р. був неналежної якості, про що відповідачем було повідомлено позивача листами є не необґрунтованими та належними доказами не підтвердженими. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо поставки товару неналежної якості, а тому колегія суддів вважає, що видаткові накладні №30 від 05.02.2014 р. та №42 від 18.02.2014 р. є належними доказами поставки позивачем товару належної якості.

З огляду на викладене, враховуючи те, що станом на час розгляду справи факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 19702,87 грн. належним чином доведений, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у вказаному розмірі, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома-Флора" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" 19702,87 грн. заборгованості за договором №4 від 29.08.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2448,69 грн. пені, 2766,40 грн. інфляційних втрат, 417,18 грн. 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості невиконання зобов'язання за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті вартості отриманого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми пені за порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару за Договором, яка підлягає стягненню в розмірі 2447,96 грн., є вірним, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2447,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків вартості отриманого товару за Договором, яка підлягає стягненню в розмірі 417,18 грн. та 2766,40 грн. відповідно, є вірним, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 417,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2766,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 19702,87 грн., суми пені в розмірі 2447,96 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 2766,40 грн. та суми 3% річних в розмірі 417,18 грн. Провадження у справі в частині стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 2837,12 грн. підлягає припиненню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 69, 77 ГПК України, слід зазначити наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника відповідача у відрядженні, як про це було зазначено у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія природних ресурсів України" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/17451/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/17451/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко