Постанова

від 22.01.2015 по справі 909/1104/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 909/1104/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Юрченко Я.О.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, за № 7032/06 від 04.11.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 року

у справі № 909/1104/14

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, м. Надвірна

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика", м. Коломия

про стягнення надмірно виплачених сум пенсії Жолобчук Є.Ю. у розмірі 65783,31 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Палійчук Л.В. - голова правління;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/1104/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.14 у склад колегії для розгляду справи № 909/1104/14 Господарського суду Івано - Франківської області введено суддів - Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.14 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі повернуто скаржнику на підставі п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

12 грудня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі повторно подано апеляційну скаргу після усунення обставин, що стали підставою для повернення первісної апеляційної скарги.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.14 у склад колегії для розгляду справи № 909/1104/14 Господарського суду Івано - Франківської області введено суддів - Гриців В.М. та Кравчук Н.М.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.14 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.01.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.15 змінено склад колегії, замість суддів Гриців В.М. та Кравчук Н.М., в склад колегії введено суддів Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.14 у справі № 909/1104/14 (суддя Фрич М.М.) в позові Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі до ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" про стягнення надміру виплачених сум пенсії Жолобчук Є.Ю. у розмірі 65 783 грн. 31 коп. - відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд посилався на недоведеність позивачем правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у формі відшкодування шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, скаржник посилається на порушення Господарським судом Івано - Франківської області норм матеріального права. А саме, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги того факту, що запис в трудовій книжці гр..Жолобчук Є.Ю. про те, що вона працювала на Коломийській швейній фабриці з 12.07.74 по 14.09.76 не підтверджується первинними документами. Дана обставина спростовує можливість зарахування зазначеного стажу роботи до загального трудового стажу. Оскільки, на думку скаржника, відповідачем подано до пенсійного фонду інформацію про загальний трудовий стаж гр..Жолобчук Є.Ю. з врахуванням стажу роботи на Коломийській швейній фабриці, то такі дані є недостовірними, що призвело до виплати пенсії у більшій сумі та завдання позивачу матеріальної шкоди.

19 січня 2015 року відповідачем подано через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості рішення суду.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що працівниками Пенсійного фонду не було проведено належних дій, щодо перевірки достовірності документів щодо періоду роботи Жолобчук Є.Ю., зазначеного в трудовій книжці, а відтак, у даному випадку відсутня вина відповідача у завданні позивачу матеріальної шкоди.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернуте відділенням поштового зв'язку та знаходиться у матеріалах справи.

До відома присутнього представника відповідача доведено обставини щодо внесення змін до складу судової колегії. Відводу новому складу судової колегії заявлено не було.

У судовому засіданні представник відповідача навів свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги та підтримав позицію викладену у поданих запереченнях.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 04.11.14 у справі № 909/1104/14 - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на обліку Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі перебувала пенсіонерка - Жолобчук Євдокія Юріївна, якій з 31.08.05 призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При призначенні пенсії Жолобчук Є.Ю. було представлено трудову книжку, відповідно до записів якої пенсіонерка працювала з 01.05.1968 року по 30.06.1968 року на Надвірнянському лісокомбінаті, з 12.07.1974 року по 14.09.1976 року - на Коломийській швейній фабриці, з 11.03.1981 року по 11.03.1984 року - доглядала за дитиною до досягнення трирічного віку. Загальний трудовий стаж, який враховано при визначенні права на пенсію по інвалідності склав - 5 років 4 місяці 3 дні.

Проте, як зазначає позивач в ході аудиторського дослідження стану роботи по призначенню пенсій у 2014 році управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, виявлено, що під записом про звільнення Жолобчук Є.Ю. з Коломийської швейної фабрики проставлено печатку, на якій зазначено: 1976 рік, Україна.

У зв'язку з необхідністю встановлення достовірності даних вказаних у трудовій книжці, до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі було направлено запит щодо перевірки факту роботи гр. Жолобчук Є.Ю. на Коломийській швейній фабриці.

Відповідно до акту перевірки документів про стаж роботи та заробітню плату гр.. Жолобчук (Поварчук) Є.Ю. від 03.04.14 № 449 (а.с.12-13), складеного працівниками управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі період роботи, зазначений у трудовій книжці Жолобчук Є.Ю. з 12.07.1974 року по 14.09.1976 року не підтверджується первинними документами. У зв'язку з цим, здійснено перерахунок трудового стажу та страхового стажу Жолобчук Є.Ю.

Зважаючи на проведений перерахунок пенсії, Управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі подано відповідачу претензію № 3472/06 від 02.06.14 про повернення до бюджету Пенсійного фонду України 65 783, 31 грн. (а.с.21-22).

Відповідачем надано відповідь на претензію листом № 19 від 20.06.14 в якій відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі у поверненні нарахованої пенсії.

Зазначена обставина стала підставою для звернення Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі з позовом про стягнення надмірно виплачених сум пенсії пенсії Жолобчук Є.Ю. у розмірі 65783,31 грн.

Оцінивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові, при цьому судова колегія констатує, що в даному випадку відшкодування шкоди, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Окрім того, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 справі № N 2/121-30/118).

Згідно зі частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як визначено статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі;підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). В матеріалах справи міститься заява Жолобчук Євдокії Юріївни про призначення/перерахунок/пенсії від 09.09.2005 року.

Згідно пункту 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2. Порядку встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі .

Відповідно до пункту 4.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року - не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, та відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при прийманні документів, орган, що призначає пенсію, здійснює попередню логічно-правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів. При цьому, відповідно до цього ж пункту вищезазначеного Порядку даний орган також має право вимагати від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб до оформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі .

Крім того, судова колегія враховує, що відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі 09.09.05 Жолобчук Є.Ю. подано до відділу пенсійного забезпечення управління пенсійного фонду у Надвірнянському районі заяву про призначення (перерахунок) (а.с.9). Позивачем розглянуто подану заяву та призначено Жолобчук Євдокії Юріївні з 31.08.05 пенсію по інвалідності. При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем не витребовувалося ні у відповідача ні у самої фізичної особи додаткових документів та не виникало сумнівів у достовірності наявних та поданих, оскільки пенсію призначено на підставі тих документів які були подані гр.Жолобчук Є.Ю. в тому числі і трудової книжки в якій містився запис про перебування на роботі з 12.07.1974 року по 14.09.1976 року на Коломийській швейній фабриці.

З наведеного вище вбачається, що чинним законодавством, саме на позивача покладено обов'язок щодо перевірки даних, необхідних для призначення, перерахунку пенсії.

При цьому, такої перевірки документів (зокрема перевірки відповідності даних трудової книжки даним первинних документів) при призначенні пенсії гр. Жолобчук Є.Ю. працівниками органу Пенсійного фонду проведено не було.

А відтак, зважаючи на те, що на орган, що призначив пенсію було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей викладених в цих документах законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, недотримав даним органом наведених вище приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", то у даному випадку, які вірно зазначено місцевим господарським судом, відсутня вина відповідача у заподіянні шкоди, а відтак відсутні всі складові для застосування норм ст.1166 Цивільного кодексу України та відшкодування шкоди.

Посилання суду першої інстанції на положення ст.1193 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки ч.2 ст.1193 ЦК України застосовується у випадку, коли шкода стала наслідком дій чи бездіяльності потерпілого, яким притаманні ознаки грубої необережності. Зокрема, ч.2 ст.1193 ЦК України застосовується при завданні шкоди джерелам підвищеної небезпеки (ст..1187 ЦК України). При визначенні розміру зменшення відшкодування враховується ступінь вини потерпілого, який припустився грубої необережності якщо особа, яка завдала шкоди, також є винною у завданні шкоди, враховується ступінь вини цієї особи.

Оскільки, господарським судом зроблено вірний висновок про відсутність вини відповідача, то застосування ст.1193ЦК України до даних правовідносин є неправомірним. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не вплинула на правильність прийняття рішення у даній справі.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.12 постанови пленуму ВГС України №7 від 17.05.11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у застосуванні наслідків спливу позовної давності заважаючи на наступне:

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що у даному випадку судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд відмовляє в задовленні позову не застосовуючи при цьому наслідків спливу позовної даності. Про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі та які б могли бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Щодо судового збору колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється Пенсійний фонд України та його органи (позивач у даній справі).

Пунктом 4.5 постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.13 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується. А відтак, у даному випадку судовий збір за розгляд апеляційної скарги з скаржника не стягується.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.01.15

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Юрченко Я.О.