Постанова

від 26.08.2015 по справі 909/1104/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 909/1104/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Матущак О.І.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Коломийська швейна фабрика" № 25 від 18.06.2015 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015 року

у справі № 909/1104/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, м. Надвірна, Івано-Франківська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика",

м. Коломия, Івано-Франківська область

про стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі в сумі 65 783,31 грн.

за участю представників:

від позивача - Жукова-Домарацька О.О. представник (довіреність № 143/06

від 09.01.2015 року)

від відповідача - Палійчук Л.В. - голова правління (наказ № 2 від 01.06.2011 року)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2015р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Плотніцький Б.Д. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Плотніцького Б.Д. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи замість судді Плотніцького Б.Д. введено - суддю Матущака О.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015р. у справі №909/1104/14 (суддя Деделюк Б.В.) позов правління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі до Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" про стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі в сумі 65 783 грн. 31 коп. задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" на користь управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі 65 783 грн. 31 коп. надміру виплачених коштів по пенсійній справі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" в дохід Державного бюджету 1 827 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що при призначенні пенсії по інвалідності Жолобчук Є.Ю. з 31.08.2005 року працівники управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі діяли в межах чинного на той час законодавства.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що акт перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки Жолобчук (Поварчук) Євдокії Юріївни від 03.04.2014 року № 449 підписано без зауважень головою правління ПрАТ "Коломийська швейна фабрика" Л.В.Палійчук, вказаний акт № 449 на час вирішення спору не оскаржувався і є чинним, а факти наведені в акті перевірки від 03.04.2014 року № 449 відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Приватне акціонерне товариство "Коломийська швейна фабрика" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 25 від 18.06.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015р. у справі №909/1104/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що неправильне призначення та виплата пенсії Жолобчук Є.Ю. та відповідно завдана позивачу майнова шкода у вигляді надміру сплаченої пенсії обумовлена виною самого позивача, який не помітив неправильного запису у трудовій книжці Жолобчук Є.Ю. та не вжив додаткових заходів для з'ясування реального стажу роботи Жолобчук Є.Ю.

Поряд з цим скаржник покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, оскільки безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строку позовної давності та проігноровано подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015р. залишити в силі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 26.08.2015р.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015р. у справі № 909/1104/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 року у справі №909/1104/14 в позові управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі до ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" про стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі Жолобчук Є.Ю. у розмірі 65783 грн. 31 коп. відмовлено (а.с. 63-65).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 року у справі №909/1104/14 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 115-121).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 року у даній справі касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі задоволено частково; постанову від 22.01.2015 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 909/1104/14 господарського суду Івано-Франківської області та рішення від 28.10.2014 року господарського суду Івано-Франківської області скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області (а.с. 146-149).

Постанова Вищого господарського суду України від 02.04.2015р. мотивована тим, що господарські суди обох інстанцій досліджували та давали оцінку діям управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, але не з'ясовували наявність вини відповідача, а також наявність причинного зв'язку між діями ЗАТ "Коломийська швейна фабрика" та заподіяною шкодою, тобто не з'ясовували наявність чотирьох елементів, які має з'ясовувати суд при розгляді справи про відшкодування шкоди.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що на обліку управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі перебувала пенсіонерка Жолобчук Євдокія Юріївна, якій з 31.08.2005 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При призначенні пенсії Жолобчук Є.Ю. було представлено трудову книжку, відповідно до записів якої пенсіонерка працювала з 01.05.1968 року по 30.06.1968 рік на Надвірнянському лісокомбінаті, з 12.07.1974 року по 14.09.1976 рік на Коломийській швейній фабриці та з 11.03.1981 року по 11.03.1984 рік доглядала за дитиною до досягнення трирічного віку. Загальний трудовий стаж, який враховано при визначенні права на пенсію по інвалідності склав: 5 років 4 місяці 3 дні.

З матеріалів справи вбачається, що в ході аудиторської перевірки стану роботи по призначенню пенсій у 2014 році управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі, виявлено, що під записом про звільнення Жолобчук Є.Ю. з Коломийської швейної фабрики проставлено печатку, на якій зазначено: 1976 рік, Україна.

Відтак, у зв'язку з необхідністю встановлення достовірності даних вказаних у трудовій книжці, до управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та Коломийському районі було направлено запит щодо перевірки факту роботи громадянки Жолобчук Є.Ю. на Коломийській швейній фабриці.

За результатами проведеної перевірки, 03.04.2014 року працівниками управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області складено акт № 449 перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки Жолобчук (Поварчук) Євдокії Юріївни (а.с. 12-13), відповідно до якого встановлено, що період роботи, зазначений у трудовій книжці Жолобчук Є.Ю. з 12.07.1974 року по 14.09.1976 рік не підтверджується первинними документами. У зв'язку з цим, здійснено перерахунок трудового стажу та страхового стажу Жолобчук Є.Ю.

Крім цього, головним спеціалістом відділу внутрішнього аудиту головного управління Пенсійного фонду України в області Л.М.Надурак та заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі О.В.Лобурак проведено зустрічну перевірку щодо достовірності факту роботи Жолобчук (Поварчук) Євдокії Юріївни за результатами якої складено акт від 28.05.2014 року (а.с. 18-20), який підписано без зауважень головою правління ПрАТ "Коломийська швейна фабрика" Л.В.Палійчук та відповідно до якого підтверджено порушення, наведені в акті від 03.04.2014 року № 449.

Також, 30.05.2014 року головним спеціалістом відділу внутрішнього аудиту головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області М.М. Лагойда проведено перевірку правильності призначення пенсії громадянці Жолобчук Євдокії Юріївни, за результатами якої складено акт (а.с. 14-17).

При цьому, згідно розрахунку переплати пенсій Жолобчук Євдокії Юріївні фактично виплачено 64770 грн. 67 коп. та поштовий збір 1012 грн. 64 коп. (а.с. 6-7)

Відтак, зважаючи на проведений перерахунок пенсії, управлінням Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі відповідачу направлено претензію № 3472/06 від 02.06.2014 року про повернення до бюджету Пенсійного фонду України 65 783 грн. 31 коп. (а.с.21-22).

Листом № 19 від 20.06.2014 року відповідачем відмовлено управлінню Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі у поверненні нарахованої пенсії (а.с. 23-24)., що стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

Таким чином, предметом даного спору є вимога управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі до ПАТ «Коломийська швейна фабрика» про стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі Жолобчук Є.Ю. в сумі 65 783 грн. 31 коп.

Згідно з ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються цим Законом. Виключно цим Законом, зокрема визначаються: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі; підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Згідно з п. 2 "Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду у спосіб, зокрема, відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ГПК України до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає чотири елементи: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

За загальним правилом, обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди; відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

При цьому, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, а саме: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України).

Статтею 224 ГК України встановлено, що саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді надміру сплаченої пенсії обумовлена виною самого позивача, який не помітив неправильного запису у трудовій книжці Жолобчук Є.Ю. та не вжив додаткових заходів для з'ясування реального стажу роботи Жолобчук Є.Ю., колегія суддів розцінює як безпідставні, оскільки при призначенні пенсії по інвалідності Жолобчук Є.Ю. з 31.08.2005 року працівники управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі діяли в межах чинного на той час законодавства.

З огляду на вищенаведене та оцінюючи документальні докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вина позивача у завданні шкоди не доказана, а отже і причиновий звязок між діями позивача по призначенню пенсії та заподіяною шкодою відсутній.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що акт перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки Жолобчук (Поварчук) Євдокії Юріївни від 03.04.2014 року № 449 підписано без зауважень головою правління ПрАТ "Коломийська швейна фабрика" Л.В.Палійчук, що також підтверджено нею в судовому засіданні колегії суддів. При цьому, вказаний акт № 449 на час вирішення спору не оскаржувався і є чинним, а факти наведені в акті перевірки від 03.04.2014 року № 449 відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, покликання скаржника на те, що судом першої інстанції порушено норми ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, оскільки безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строку позовної давності та проігноровано подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає необгрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де в п. 4.1. зазначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що строк звернення позивача до суду із позовом не пропущено, оскільки 03.04.2014 року працівниками управління Пенсійного фонду України м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області складено акт № 449 перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату громадянки Жолобчук (Поварчук) Євдокії Юріївни (а.с. 12-13), і лише тоді позивач довідався про порушення свого права, а саме про те, що період роботи, зазначений у трудовій книжці Жолобчук Є.Ю. з 12.07.1974 року по 14.09.1976 рік не підтверджується первинними документами, у зв'язку з чим було здійснено перерахунок трудового стажу та страхового стажу Жолобчук Є.Ю.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити, при цьому зазначає, що покликання скаржника на те, що судом першої інстанції проігноровано подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, не спростовує обґрунтованого висновку суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення надміру виплачених коштів по пенсійній справі в сумі 65 783,31 грн., та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015 року у справі № 909/1104/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика" № 25 від 18.06.2015 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складений 28.08.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Михалюк О.В.