Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/16134/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюк В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ДП "Управління баштових кранів" ПАТ "Будмеханізація" до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» (правонаступником якого є ДП «Управління баштових кранів «ПАТ «Будмеханізація») зареєстроване 07 березня 1997 року Мінською районною державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію №05925). Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 березня 1997 року за №10-119/КОД.

В період з 04 червня 2014 року по 11 червня 2014 року на підставі наказу №1098 від 04 червня 2014 року та направлення №1160/22 від 04 червня 2014 року виданих ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Стесіною І.В., згідно статті 20, пп.78.1.1 п.78 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Управління баштових кранів» «ВАТ «Будмеханізація» (код ЄДРПОУ 04012856) по взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385065) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог порушення п.198.6 статті 198, пп.200.1 та пп.200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 600 014,00 грн. за лютий 2014 р. Крім того, відповідно до вимог статті 134 ПК України у ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» відсутнє право на формування витрат по операціях з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» за лютий 2014 року.

07 липня 2014 року ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі акта перевірки №646/26-54-22-01/04012856 від 18 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» (код ЄДРПОУ 04012856) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 38385065) за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року» прийняла податкове повідомлення-рішення №0008312201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 900 021,00 грн. (з яких 600 014,00 грн. - за основним платежем та 300 007,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головним управління Міндоходів у м. Києві №8351/10/26-15-10-06-15 від 05 вересня 2014 року первинну скаргу ДП «Управління баштових кранів «ПАТ «Будмеханізація» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0008312201 від 07 липня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням про залишення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0008312201 без змін, а первинної скарги без задоволення, позивачем було повторно подано до Державної фіскальної служби України скаргу №515 на податкове повідомлення-рішення №0008312201 від 07 липня 2014 року, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення №4413/6/99-99-10-01-15 від 02 жовтня 2014 року, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008312201 від 07 липня 2014 року було аналогічно залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 717 218,00 грн. Проте, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року відповідачем встановлено його заниження на 600 014,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з реєстраційними даними основними видами діяльності позивача визначено: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установка та монтаж машин і устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель; інші будівельно-монтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду будівельних машин і устаткування; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» було укладено договір поставки №2702-2014 р. від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю олію соняшникову нерафіновану наливну, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005: «Олія соняшникова нерафінована», а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити Постачальникові його вартість. В той же час, сторонами було підписано специфікацію №1 та укладено додаткову угоду до Договору №2702-2014.

Відповідно до п.1.2 Договору №2702-2014 поставка товару відбувається на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару.

Пунктом 1.3 Договору №2702-2014 визначено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється Постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. Погоджений об'єм - погоджена Постачальником та Покупцем кількість товару, що поставляється згідно відповідної специфікації до цього договору. Об'єм в залежності від кількості товару поставляється як однією, так і декількома партіями.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Відповідно до абз. 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: договору поставки та додаткових угод до нього і специфікацій, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року було витребувано від позивача ряд документів які посвідчують реальність здійснюваних господарських операцій у перевіряє мий період з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД».

На виконання вимог вказаної ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем було надано до суду документи, які на його думку посвідчують реальність господарських операцій з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» у період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року. Однак, за результатом дослідження поданих позивачем документів суд першої інстанції дійшов висновку щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД», з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, між ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будспецмеханізація» та ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» у перевіряємий період було укладено Договір поставки №2702-2014. Згідно укладеної до Договору №2702-2014 специфікації №1, ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» поставило позивачу 410,50 т нерафінованої соняшникової олії вартістю 8 770,00 грн./т., на загальну суму 3 600 085,00 грн. в тому числі ПДВ 600 014,17 грн.

Крім того, з метою подальшої реалізації, поставленої ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» соняшникової олії, ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація» було укладено з ТОВ «Інарні» договір комісії №27022014 від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії, зокрема: здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить Комітенту; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента, а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента.

На підставі укладеного Договору комісії №27022014 згідно Акту прийому-передачі від 28 лютого 2014 року позивачем було передано ТОВ «Інарні» соняшникову олію у кількості 410,50 т.

В той же час, ТОВ «Інарні» на підставі укладеного з ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» договору відповідального зберігання №2201-2014 від 22 січня 2014 року, згідно Акту здачі-приймання майна від 28 лютого 2014 року передало останньому на зберігання олію соняшникову нерафіновану у кількості 833,68 т.

Отже, з наведеного вбачається, що кількість олії, що поверталася від Зберігача ТОВ «Інарні» у актах повернення майна та товарно-транспортних накладних різна . Крім того, з наданих до суду позивачем актів повернення майна до Договору відповідального зберігання №2201-2014 та товарно-транспортних накладних неможливо встановити відповідність актів повернення майна товарно-транспортним накладним, тому такі докази не приймаються судом до уваги.

Апелянт зазначає, що з метою використання товару у власній господарській діяльності, у подальшому ним було реалізовану соняшникову олію нерезиденту Компанії «Oleos Traiding Limited». Однак, дане твердження викликає сумнів з огляду на настурне.

Так, ТОВ «Інарні» було укладено з нерезидентом Компанією «Oleos Traiding Limited» експортний контракт №0403/01 від 04 березня 2014 року. Зокрема, з наявного в матеріалах справи звіту Комісіонера №7/05/14 вбачається, що останнім було реалізовано нерезиденту Компанії «Oleos Traiding Limited» соняшникової нерафінованої олії у кількості, що становить 569,340 т. На підтвердження виконання вказаної господарської операції позивачем надано до суду вантажно-митну декларацію №501010000/2014-000965 від 19 квітня 2014 року.

Однак, судом виявлено розбіжності у первинних документах, наданих позивачем в якості доказів, зокрема, згідно специфікації №1 до Договору 2702-2014 ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД» поставило позивачу соняшникової олії у кількості 410,50 т, в такій же кількості даний товар було передано ТОВ «Інарні», однак з наявного в матеріалах справи звіту Комісіонера №7/05/14, вбачається, що останнім було реалізовано нерезиденту Компанії «Oleos Traiding Limited» соняшникової олії у кількості більшій ніж було фактично отримано від позивача, а саме у кількості 569,340 т , а тому неможливо зробити висновок, що подальша реалізація соняшникової олії нерезиденту дійсно відбулася.

Більше того, з вантажно-митної декларації №501010000/2014-000965 від 19 квітня 2014 року вбачається, що кількість експортованої соняшникової олії становить 568 771 кг , що не відповідає фактично отриманій позивачем від ТОВ «Укрінвестальянс ЛТД». Також, в даній вантажно-митній декларації, взагалі відсутні будь-які посилання на Договір комісії №27022014, укладений Комісіонером з ДП «Управління баштових кранів «ВАТ «Будмеханізація», що виключає можливість суду встановити відповідно до якого договору відбувалася дана поставка.

Окремо слід зазначити, що згідно Договору №2702-2014 сторони погодили, що постачання товару здійснюється Постачальником на умовах EXW згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними його частинами (п.3.2 Договору №2702-2014).

Відповідно до умов EXW визначених правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. - продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Тобто, за завантаження, перевезення та розвантаження товару відповідає покупець, що має підтверджуватися відповідними документами.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між позивачем та його контрагентом необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена умовами договору щодо постачання товару.

Між тим, позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фату перевезення товарів, що були предметом зазначених договорів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності власного чи орендованого транспорту.

Пунктом 3.7 Договору №2702-2014 визначено, що кожна поставка повинна супроводжуватись наступними документами, зокрема: рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна та якісне посвідчення заводу-виробника. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних якісних посвідчень заводу-виробника, сертифікатів якості позивачем до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами ДП "Управління баштових кранів" ПАТ "Будмеханізація" з його контрагентами, а також доказів використання придбаного товару в своїй господарській діяльності.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог положень ПК України, Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з вказаними контрагентами законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків зазначеного акту податкової перевірки, та прийнятого на його основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.