Рішення

від 21.01.2015 по справі 914/4302/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 р. Справа № 914/4302/14

за позовом: Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «УТЛ», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м.Львів

про усунення перешкод у користуванні майном

за зустрічним позовом: Приватного підприємства «УТЛ», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «КУПОЛ-ЛВ», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м.Львів

про визнання недійсним договору оренди та права власності на нерухоме майно

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

від позивача: Петровський Ю.І.- представник за довіреністю

від відповідача: Дідух І.М. - представник за довіреністю

від третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 - адвокат, представник за договором

Суть спору: позов заявлено Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ», м.Львів до Приватного підприємства «УТЛ», м.Львів про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 08.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2014 року. В судовому засіданні 17.12.2014р. оголошено перерву до 24.12.2014р. для надання можливості відповідачу подати зустрічний позов. Ухвалою суду від 22.12.2014р. порушено провадження по справі за зустрічним позовом Приватного підприємства «УТЛ», м.Львів до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ», м.Львів про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно, та призначено її до розгляду на 24.12.2014р. Ухвалою суду від 24.12.2014р. розгляд справи відкладено на 21.01.2015р. у зв'язку із неявкою окремих учасників судового процесу та для надання сторонам можливості подати додаткові докази. Ухвалою суду від 21.01.2015р. ОСОБА_1 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.

Учасникам судового процесу роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22, 27 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2015 р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№1962/15 від 20.01.2015р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. В той же час проти задоволення зустрічного позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№1960/15 від 20.01.2015р.), просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 21.01.2015р. з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (вх.№1959/15 від 20.01.2015р.), просив у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю. Вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю з мотивів, вказаних у ньому і просив його задоволити, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№1958/15 від 20.01.2015р.).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 21.01.2015р. з'явився, подав письмові пояснення (вх.№1964/15 від 20.01.2015р.), по суті спору зазначив, що ПП ВКФ «Купол-ЛВ» орендує спірні приміщення на підставі договору укладеного з ОСОБА_1 як власником такої нерухомості. Просив суд первісний позов задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Як стверджується позивачем за первісним позовом, 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ» укладено договір оренди 1/2 квартири АДРЕСА_1, на підставі якого складено акт здачі-приймання від 09.10.14р., згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування визначені у договорі приміщення.

Однак, прибувши на об'єкт оренди представник позивача не був допущений до користування квартирою АДРЕСА_1 площею 81,1 кв.м., оскільки останні були зайняті посадовими особами Приватного підприємства «УТЛ». Вимога представника позивача про звільнення квартири та нежитлових приміщень посадовими особами відповідача залишена без задоволення, оскільки, за словами останніх, зазначена квартира та нежитлові приміщення належать ПП «УТЛ», що спонукало ПП «ВКФ «Купол-ЛВ» звернутись до суду із позовом про зобов»язання ПП «УТЛ» усунути перешкоди у користуванні орендованим майном, із посиланням на ст.396 ЦК України, згідно якої особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідач за первісним позовом - ПП «УТЛ» вважає позовну заяву ПП «ВКФ «Купол-ЛВ» безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення посилаючись на те, що позивач не має жодних речових прав на зазначене нерухоме майно, а саме: 1/2 квартири АДРЕСА_1, оскільки, ОСОБА_1, як власник нерухомого майна відповідно до рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2013 року, передав його, як засновник, у статутний капітал ПП «УТЛ». Внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства та перехід права власності на майно від засновників до ПП «УТЛ», відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ПП «УТЛ», що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014 р.

Рішення про передачу майна в статутний капітал, що оформлене протоколом від 20.03.2014 р. по своїй правовій природі є правочином і, відповідно до ст. 202 ЦК України, є підставою виникнення правовідносин власності. Вказаний правочин про передання майна в статутний капітал приватного підприємства в контексті ст. 626 ЦК України є домовленістю засновників, спрямованих на зміну власника нерухомого майна, адже в засновників з моменту передання майна право власності на нього припиняється, а у приватного підприємства, з моменту такого передання - виникає.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 просить первісний позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки внесення зазначеного вище майна до статутного капіталу ПП «УТЛ» відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ІШ «УТЛ», що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014 р., проте, згідно протоколу загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 19.08.2014р., ОСОБА_1 вийшов з числа засновників ПП «УТЛ», у зв'язку з цим, ОСОБА_1 і надалі, є власником зазначеної квартири та не житлових приміщень.

ПП «УТЛ» подано зустрічний позов до ПП «ВКФ «Купол-ЛВ», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 09.10.2014р. та визнання права власності за ПП «УТЛ» на спірні житлові та нежитлові приміщення, який обґрунтовано наступним:

20.03.2014 року відбулися загальні збори засновників ПП «УТЛ», за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які оформлені протоколом зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014р. На вказаних зборах було прийнято рішення про створення ПП «УТЛ» та для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, внесено до його статутного капіталу нерухоме майно, а саме: по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі №1328/7653/12.

Внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства та перехід права власності на майно від засновників до ПП «УТЛ», відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ПП «УТЛ», що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014р.

12.08.2014 р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації створення ПП «УТЛ».

Таким чином, як вважає позивач за зустрічною позовною заявою, враховуючи факт передання майна в статутний капітал ПП «УТЛ», що підтверджується протоколом від 20.03.2014 р. та актом приймання-передачі від 20.03.2014 р., а також беручи до уваги факт проведення державної реєстрації ПП «УТЛ», власником квартири АДРЕСА_1, є ПП «УТЛ».

Як вважає позивач за зустрічним позовом, рішення про передачу майна в статутний капітал, що оформлене протоколом від 20.03.2014 р. по своїй правовій природі є правочином, адже відповідно до ст. 202 ЦК України, є підставою виникнення правовідносин власності. Вказаний правочин про передання майна в статутний капітал приватного підприємства в контексті ст. 626 ЦК України є домовленістю засновників, спрямованих на зміну власника нерухомого майна, адже в засновників з моменту передання майна право власності на нього припиняється, а у приватного підприємства, з моменту такого передання - виникає.

В п. 5.1. цього ж Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок вкладів засновників створюється статутний капітал. Загальний розмір статутного капіталу підприємства становить 294075,00 грн., який складається з внесених вкладів засновників у вигляді нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та нежитлових приміщень, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, як вказує позивач за зустрічним позовом, з моменту прийняття рішення засновниками, підписання акту приймання-передачі майна у статутний капітал, право власності на нерухоме майно перейшло від його засновників до ПП «УТЛ».

Окрім цього, як зазнача позивач за зустрічним позовом, рішенням засновників (протокол зборів Засновників від 19.08.2014р.) розглянуто заяву третьої особи по справі - ОСОБА_1 та прийнято рішення про виведення його зі складу засновників підприємства та передано його частку іншому засновнику на підставі договору купівлі-продажу частки підприємства від 19.08.2014 року. Вищезазначені зміни були зареєстровані Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. Таким чином, станом на сьогодні ОСОБА_1 не є учасником ПП «УТЛ».

Проте, як вбачається із первісної позовної заяви, 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ» укладено договір оренди 1/2 квартири АДРЕСА_1, який позивач за зустрічним позов просить суд визнати недійсним, оскільки ОСОБА_1, на момент його укладення, не був власником вказаного майна, а також, враховуючи факт невизнання ПП «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ» та ОСОБА_1 права власності ПП «УТЛ» на спірне нерухоме майно, останнім заявлено вимогу про визнання за ним права власності на вказане майно.

При прийнятті рішення суд керувався наступним:

відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2013 року визнано частково недійсним, в частині покупця, договори купівлі-продажу, посвідчені 26.12.07р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстраційними № 1496 і № 1497, укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо придбання квартири АДРЕСА_1, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м. та переведено право покупця по договорах купівлі-продажу посвідчених 26.12.07р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстраційними № 1496 і № 1497, укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо придбання квартири АДРЕСА_1 та не житлових приміщень, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м. на ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 1/2 частки за кожним. Зазначене рішення Шевченківського районного суду м. Львова набрало законної сили 17 вересня 2013 року згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 02.07.2014 року роз'яснено вищезазначене рішення суду, зокрема, судом зазначено, що на підставі переведення на ОСОБА_1 права покупця, за останнім визнається право власності на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м.

20.03.2014 року відбулися загальні збори засновників ПП «УТЛ», за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які оформлені протоколом зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014р. На вказаних зборах було прийнято рішення про створення ПП «УТЛ» та, для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, внесено до його статутного капіталу нерухоме майно, а саме: по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі №1328/7653/12.

Внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства та перехід права власності на майно від засновників до ПП «УТЛ», відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ПП «УТЛ», що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014р.

12.08.2014 р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації створення ПП «УТЛ».

Так, згідно ст.87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно ст.57 ГК України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Юридичну особу, «УТЛ», створено у формі приватного підприємства.

Відповідно до ст.ст.63, 113 ГК України, приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Як визначено ст.66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства, зокрема, є: грошові та матеріальні внески засновників.

Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 (зі змінами та доповненнями).

Згідно п.5.2 ст.5 статуту ПП «УТЛ», вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, земельні ділянки, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками та іншим майном, права інтелектуальної власності, інші майнові чи відчужувані права, що мають грошову оцінку. Конкретний склад вкладу у Статутний капітал (фонд) визначається засновниками.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» , затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92, п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» , затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242 (зі змінами та доповненнями), та п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» , затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246 (зі змінами та доповненнями), первісною вартістю активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів), внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості таких активів. Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163 (зі змінами та доповненнями)).

При внесенні до статутного капіталу майна оформляються первинні документи, призначені для відповідного майна, зокрема, акт приймання-передачі основних засобів.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передали, а Приватне підприємство «УТЛ» в особі директора ОСОБА_5 прийняло в статутний капітал майно, а саме по 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі №1328/7653/12 вартістю оцінки 294075,00грн.

Пунктом 4.1. Статуту ПП «УТЛ» закріплено, що підприємство є власником майна, переданого йому засновниками. Відповідно до п. 1.7. Статуту ПП «УТЛ», підприємство є власником свого майна і реалізує своє право власності у відповідності з напрямками статутної діяльності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм законодавства та долучених до справи документів, суд приходить до висновку, що Приватне підприємство «УТЛ» є власником майна, переданого йому його засновниками.

Власник майна, згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Фактом подання первісного позову, обґрунтованого ст.396 ЦК України, згідно якої особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) оспорює право власності позивача за зустрічним позовом на об'єкт договору, у зв'язку з чим зустрічна вимога останнього про визнання за ним права власності на нерухоме майно з метою захисту такого права шляхом його визнання, підлягає до задоволення.

В подальшому, як вбачається із договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства «УТЛ» від 19.08.2014 року, ОСОБА_1 (продавець) передав у власність ОСОБА_5 (покупець) частку (корпоративні права) в розмірі 50% статутного капіталу приватного підприємства «УТЛ» за ціною147037,50грн..

Згідно ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Як вбачається з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 19.08.2014р., його укладено в простій письмовій формі, сторони не домовлялись про нотаріальне посвідчення договору.

При правовому аналізі вказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, судом враховано положення ст.657 ЦК України, чинної станом на день укладення такого договору - 19.08.2014р., в якій наведено виключний перелік договорів, які укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі підприємства до таких договорів не віднесено.

Вищезазначені зміни до статуту ПП «УТЛ» затверджено протоколом зборів засновників 19.08.2014р. і 20.08.2014р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (номер запису 14151050001035191). Таким чином, згідно зареєстрованих 20.08.14р. змін до установчих документів, засновником ПП «УТЛ» є ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі 100%, яка складається, згідно п.5.1 ст.5 статуту ПП «УТЛ», із мана, а саме: квартири АДРЕСА_1,

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналізуючи поданий до матеріалів справи договір оренди 1/2 квартири АДРЕСА_1, укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ПП «Виробничо-комерційна фірма «КУПОЛ-ЛВ» (орендар) на підставі якого складено акт здачі-приймання майна від 09.10.14р., в сукупності з внесенням зазначеного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства згідно протоколу зборів засновників приватного підприємства УТЛ» від 20.03.2014р., з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 19.08.2014р. та з ч. 1 ст. 761 ЦК України, згідно якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, суд приходить до висновку, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі п.1 ст.203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 41 Конституції України і ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З наведеного, суд приходить до висновку, що вимога первісного позову щодо зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном, що передане за договором оренди від 09.10.2014р., задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

Щодо розподілу господарських витрат між сторонами, суд зазначає, що у випадку об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. В той же час, до зустрічної позовної заяви долучено лише докази сплати судового збору за розгляд господарським судом вимоги майнового характеру.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за первісним позовом суд покладає на позивача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом в повному обсязі, а саме: 5881,50грн. та 1218,00грн за розгляд господарським судом вимог майнового та немайнового характеру відповідно.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 60, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов - задоволити.

3. Визнати недійсним договір оренди, укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ».

4. Визнати за Приватним підприємством «УТЛ» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39348527) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Купол-ЛВ» (м.Львів, вул.Стороженка, буд.32; код ЄДРПОУ 35943217) на користь Приватного підприємства «УТЛ» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39348527) 5881,50грн. судового збору.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Купол-ЛВ» (м.Львів, вул.Стороженка, буд.32; код ЄДРПОУ 35943217) 1218,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

7. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

8. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 26.01.2015р.

Суддя Щигельська О.І.