Вирок

від 28.01.2015 по справі 287/183/14-к

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/183/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження № 12013060260000524 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чистопілля Чистопільського району Кокчетавської області Республіки Казахстан, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, раніше судимого: 02.10.2000 року Олевським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.206, ст.ст.208, 212, 42 КК України на три роки позбавлення волі; 04.07.2003 року Коростенським міським судом Житомирської області за ст.15, ч.2 ст.153; ч.2 ст.187, ст.70 КК України на сім років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2000 року та остаточно визначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 25.05.2010 року по відбуттю строку покарання; 07.08.2014 року Олевським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.190 КК України, до покарання у виді штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 грн., зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186; ч.2 ст.187 КК України,

з участю сторін

кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , будучи засудженим 07.08.2014 року Олевським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.190 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 грн., вчинив умисні кримінальні правопорушення за наступних обставин:

так, 10 липня 2013 року, об 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік міської лазні, яка розташована по провулку Пушкіна, 9 «а» в м.Олевську Житомирської області, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, із корисливих мотивів, з метою самозбагачення, без застосування фізичного насильства та без погроз застосування насильства, не спричинивши тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , відкрито викрав у останнього поліетиленовий пакет, вартістю 1.00 грн., та заволодів майном, що знаходилося у вказаному пакеті, а саме: грошима в сумі 1066.00 грн.; двома художніми книгами у твердій обкладинці, вартістю 20.00 грн., за одну, на суму 40.00 грн., кульковою ручкою, вартістю 1.00 грн.; паспортом громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_5 ; посвідченням громадянина, який є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та ощадкнижкою виданих на ім`я потерпілого, які шляхом ривка, вихватив із рук ОСОБА_5 , і утримуючи при собі незаконно, відкрито викрадені кошти та майно, і не реагуючи на прохання ОСОБА_5 , припинити злочинні дії, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши при цьому потерпілому ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 1108.00 грн.

18 серпня 2013 року, об 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись неподалік будинку АДРЕСА_2 , з метою заволодіння чужим майном, будучи особою, що раніше вчинила розбій, вчинив напад на ОСОБА_6 , поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ударів руками і дерев`яною палицею по обличчю ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, у вигляді: косого перелому мищелкового відростка гілки нижньої щелепи справа та перелому основи нижньої щелепи, які відповідно до висновку експерта № 176 від 20.12.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Після чого ОСОБА_3 , заволодів майном, яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільним телефоном, бувшим у використанні, торговельної марки «Нокіа», вартістю 150.00 грн., в якому встановлена сім картка мобільного оператора «Діджус», вартістю 10.00 грн.; мобільним телефоном, бувшим у використанні, торговельної марки «Самсунг», вартістю 525.00 грн., в якому встановлена сім картка мобільного оператора «Діджус», вартістю 10.00 грн., та з місця вчинення розбійного нападу зник, заподіявши при цьому ОСОБА_6 , матеріального збитку на загальну суму 695.00 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.187 КК України визнав частково, в частині вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_5 , тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не визнає. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання про те, що він дійсно 10 липня 2013 року, об 15 годині 30 хвилин, не застосовуючи фізичне насильство щодо потерпілого ОСОБА_5 , по АДРЕСА_2 , неподалік міської лазні, відкрито викрав поліетиленовий пакет, в якому знаходилися грошові кошти ОСОБА_5 , в сумі 1066.00 грн., двома художніми книгами у твердій обкладинці, кульковою ручкою, паспортом громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_5 , посвідченням громадянина, який є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та ощадкнижкою виданих на ім`я потерпілого, які шляхом ривка, вихватив із рук ОСОБА_5 , і утримуючи при собі викрадені кошти і майно потерпілого та не реагуючи на прохання ОСОБА_5 , повернути викрадене з місця вчинення кримінального правопорушення втік. Викрадені гроші витратив на алкогольні напої і цигарки. Книги і документи потерпілого залишив біля берега річки «Уборть», що протікає по території м.Олевська Житомирської області. Крім того, 18 серпня 2013 року, об 22 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , він наніс удари руками і дерев`яною палицею по обличчю ОСОБА_6 , та заволодів його мобільними телефонами, торговельної марки «Нокіа» і «Самсунг», в яких встановлені сім картки мобільного оператора «Діджус» та з місця вчинення кримінального правопорушення втік. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього суровий вид і міру кримінального покарання та надати можливість виправитися без ізоляції від суспільства.Позов прокурара Олевського району Житомирської області в інтересах держави, в особі фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення з нього 880.00 грн., понесених державою витрат на лікування ОСОБА_6 , який потерпів від злочину визнає повністю.

Потерпілі ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явилися подавши заяви про розгляд кримінального провадження у їхню відсутність. Зі згоди всіх учасників судового розгляду, суд проводить розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , у відсутності потерпілих, що відповідає положенням ст.325 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не визнав, однак незаперечував обставини за яких він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правільне розуміння обвинуваченим ОСОБА_3 , та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.187 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує:

- за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно;

- за ч.2 ст.187 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статтей Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчинених злочинах.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Разом із тим, при визначенні міри і виду покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує і те, що він раніше судимий, має не зняту і непогашену судимість, вчинив умисні кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, з корисливих мотивів, на шлях виправлення і перевиховання не став, висновків для себе не зробив, вчинив нові кримінальні правопорушення, до ухвалення вироку Олевського районного суду Житомирської області від 07.08.2014 року, за яким він засуджений до штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 грн., за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, по місцю проживання характеризується посередньо, тимчасово не працюючий, визнав свою винність в судовому засіданні стосовно вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та не заперечував обставин за яких вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України, відсутністю претензій потерпілих як морального так і матеріального характеру, з врахуванням вказаних вище пом`якшуючих обставин, разом із конкретними обставинами справи, відсутністю тяжких наслідків від кримінальних правопорушень, з урахуванням зазначеного та вищенаведеного, а також того, що ОСОБА_3 , переховувався від органів досудового розслідування та суду, суд приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 , покарання пов`язаного з позбавленням волі в межах санкцій частин статтей обвинувачення, відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, яке на думку суду буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових злочинів.

Приписами ч.3 ст.72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

За таких обставин, вирок Олевського районного суду Житомирської області від 07.08.2014 року, за яким ОСОБА_3 , засуджено до штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 грн., за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, підлягає самостійному виконанню, оскільки на час розгляду даного кримінального провадження є невиконаним засудженою особою (а.с.176).

В порядку ст.128 КПК України до суду подано позов прокурара Олевського району Житомирської області в інтересах держави, в особі фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_3 , 880.00 грн., понесених державою витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Вирішуючи питання щодо зазначеного цивільного позову, суд вважає, що заявлений позов підлягає до повного задоволення, оскільки заявлені позовні вимоги підтверджено представником позивача належними та допустимими доказами, а тому в порядку ст.1206 ЦК України підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1206 ЦК України слідує, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочин.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_3 , підлягають стягненню витрати на користь держави за проведення експертизи, в розмірі 195.60 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.118, 122, 124, 127-129, 314-318, 325, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.50, 51, 63, 65-67, 70, 72, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, ст. 1206 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.187 КК України, і призначити йому покарання за:

- ч.2 ст.186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;

- ч.2 ст.187 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного винному майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного винному майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання, тобто з 09 січня 2015 року (ухвала Олевського районного суду Житомирської області від 09.01.2015 року).

Цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевського районного фінансового управління Житомирської області задовольнити стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , не працюючого на користь Олевського районного фінансового управління Житомирської області, на р/р 31416544700460 УДК в Житомирській області, МФО 811039, код 02313364, 880 (вісімсот вісімдесят) грн., 00 коп., понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Матеріали кримінального провадження № 12013060260000524 залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/183/14-к.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 на користь держави кошти в сумі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн., 60 коп., процесуальних витрат на залучення експерта.

Запобіжний захід до набранням вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 тримання під вартою залишити без зміни.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 07.08.2014 року, за яким ОСОБА_3 , засуджено до штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850.00 грн., у порядку ч.3 ст.72 КК України - виконувати самостійно.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати у суді.

Суддя: ОСОБА_1