Постанова

від 23.01.2015 по справі 803/6/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року Справа № 803/6/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представників позивача Даниліка Ф.Я., Сороки В.Г.,

представника відповідача Богук-Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ківерцівської районної спілки споживчих товариств до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ківерцівська районна спілка споживчих товариств (далі - Ківерцівська райспоживспілка) звернулася з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 грудня 2014 року №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 19 грудня 2014 року №2 прийняте на підставі акту камеральної перевірки податкової звітності з єдиного податку від 17 вересня 2014 року №1852/1501/01744275, яким встановлено порушення пункту 291.5.5 статті 291 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з правомірністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено, що у разі відсутності відомостей щодо розміру часток засновників (учасників) в статутному фонді, така особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Установчі документи Ківерцівської райспоживспілки не містять відомостей про те, що споживчі товариства є засновниками райспоживспілки, а в статутному капіталі є їх частки. Оскільки підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що у споживчого товариства наявна частка в статутному капіталі не існує, тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 19 грудня 2014 року №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просили задовольнити.

Представник відповідача в поданих письмових запереченнях від 22 січня 2015 року №184/10/08-05-10-09 та в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. Крім того, суб'єкт господарювання, у якого статутний фонд не сформовано і який має одного або декілька засновників - юридичних осіб, що не є платниками єдиного податку, та/або неприбуткові організації (громадські, благодійні), не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Посилається на пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу. На підставі наведено просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Ківерцівська районна спілка споживчих товариств з 1 червня 2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку від 31 травня 2012 року №311858 серії А.

Ківерцівською ОДПІ ГУ ДФС 17 вересня 2014 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку за І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 вересня 2014 року №1852/1501/01744275.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків, у зв'язку з чим Ківерцівська ОДПІ ГУ ДФС зобов'язала Ківерцівську райспоживспілку повернути свідоцтво платника єдиного податку та з 1 січня 2015 року перейти на сплату інших податків.

За наслідками перевірки 19 грудня 2014 року прийнято рішення №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та перехід на загальну систему оподаткування з 1 січня 2015 року.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено Главою 1 Розділу 4 Податкового кодексу України - «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3. статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із підпунктом 291.5.5. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та пояснень осіб, які беруть участь у справі, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо наявності (відсутності) визначених законом підстав для перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а зокрема, наявність (відсутність) в статутному капіталі позивача часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, в розмірі, що дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю райспоживспілки регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року №2265-ХІІ, Законом України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року №1087-IV, іншими законодавчими актами України та нормативними актами Укркоопспілки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року №1087-IV споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.

Вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.

Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

Законом України «Про споживчу кооперацію» не встановлено обов'язку формувати та визначати в установчих документах споживчої спілки розмір статутного капіталу та виділяти розмір часток її засновників (учасників).

Ківерцівська районна спілка споживчих зареєстрована як юридична особа 26 грудня 1991 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та діє на підставі статуту, викладеному в новій редакції, державна реєстрація якого проведена 4 лютого 2014 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі 11841050011000275.

До моменту набрання чинності Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV юридичні особи могли створюватись із формуванням статутного фонду або без його формування згідно із законодавством.

Статутом встановлено, що Ківерцівська райспоживспілка об'єднує на добровільних засадах Ківерцівське сільське споживче товариство, Ківерцівське міське споживче товариство, Цуманське споживче товариство, Олицьке споживче товариство та споживче товариство «Колос», які є її членами і виконують вимоги її статуту. Членство в райспоживспілці є добровільним.

В чинному статуті позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі не визначені.

Крім того, в статуті позивача відсутні норми, які ставлять в залежність формування та компетенцію органів управління і контролю райспоживспілки від частки учасників райспоживспілки в її статутному фонді.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо наявності запису про розмір статутного капіталу в статуті Ківерцівської райспоживспілки з наступних підстав.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22 січня 2015 року «Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та дата закінчення його формування» - наявний запис: «0,00 грн.», «розмір внеску засновників (учасників) юридичної особи до статутного фонду - 0,00 грн.».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру, суд дійшов висновку, що статутний фонд Ківерцівської райспоживспілки не сформовано. Оскільки розмір внеску учасників райспоживспілки становить 0,00 грн., суд вважає безпідставним визначення контролюючим органом часток споживчих товариств - учасників райспоживспілки у відсотковому співвідношенні до несформованого статутного фонду.

Оскільки відсутні реєстраційні відомості щодо розміру статутного фонду юридичної особи та розміру часток засновників (учасників) в статутному фонді, обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, на таку юридичну особу не поширюються.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення від 19 грудня 2014 року №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 19 грудня 2014 року №2 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 19 грудня 2014 року за №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ківерцівської районної спілки споживчих товариств (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 01744275) 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк