Постанова

від 27.01.2015 по справі 916/3268/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 916/3268/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреностями;

від відповідача - Білотіл Г.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року

по справі № 916/3268/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ»

про визнання частково недійсним договору та стягнення 50 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ» про визнання частково недійсним договору про надання послуг з охорони майна від 01.01.2013 року №1726.та стягнення 50 000 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року по справі №916/3268/14 (суддя Никифорчук М.І.) в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що при укладанні вказаного договору сторони правильно визначили предмет договору та за межі чинного законодавства не вийшли, а тому визнавати цей пункт договору у суду немає підстав.

Щодо стягнення збитків, то суд першої інстанції вважає, що у даному випадку внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по охороні майна позивача останньому дійсно завдані збитки: викрадене майно позивача - ювелірні вироби, разом з тим у даному випадку розмір нанесених позивачеві збитків не доведений взагалі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення вимог чинного законодавства України, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що умова договору, викладено у абз.2 п.2.1 договору №1726 від 01.01.2013 р. про те, що за цим договором виконавець не приймає майно замовник на зберігання і не вступає у володіння ним суперечить вимогам ст.978 ЦК України, а тому вимоги позивача про визнання недійсним вказаного пункту є законними та ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Крім того, скаржник вважає, що встановивши факт вчинення відповідачем господарського правопорушення, яке полягало у неналежному виконанні обов'язків за договором, внаслідок чого позивачці було завдано збитків, та наявність в діях відповідача всіх складових, з якими законодавство пов'язує виникнення обов'язку по відшкодуванню збитків, місцевий господарський повинен був у відповідності до норм чинного законодавства ухвалити рішення про відшкодування завданих збитків.

На думку апелянта, наявні в матеріалах справи докази, зокрема копія листа СВ Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області, копія актів інвентаризації та документів про рух товарів свідчать, що позивачці було завдано збитків на суму щонайменш 50 000 грн.

Крім того, позивачем при розгляді справи заявлялось клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру збитків, яке необґрунтовано відхилене судом.

Скаржник наполягав на тому, що судом помилково не прийнято до уваги акт інвентаризації від 31.07.2014 року, оскільки в матеріалах справи є докази того, що позивач зверталась до відповідача, який надає послуги з охорони під комерційною назвою «Агентство безпеки «Центр» з повідомленням про проведення інвентаризації, яке було отримано представником відповідача, про що є відповідна відмітка.

Таким чином, на думку скаржника, лист про проведення інвентаризації фактично адресувався відповідачеві та був отриманий представником відповідача.

Апелянт зауважує, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки даній обставині, не було перевірено чи є особа, що отримала даний лист, посадовою особою відповідача, не було надано належної оцінки твердженням позивачки та її представників, що відповідач брав участь у проведенні інвентаризації, однак закінчив свою участь у ній достроково та відмовився від підписання акту інвентаризації.

Дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2013 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1726 про надання послуг з охорони майна, відповідно до п.2.1 якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Згідно визначенню, даному у розділі 1 Договору, додатку 1 до Договору:

- об'єктом є відділ ювелірного магазину "Грааль", розташований в Центральному Універмазі м. Іллічівська за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19;

- охороною є комплекс заходів по забезпеченню недоторканості майна на об'єкті, що здійснюється у визначений договором період часу шляхом спостереження за станом сигналізації.

Згідно п.2.2 договору, періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією.

Згідно п. п. 9.1. - 9.2. Договору даний договір укладався на строк з 01.01.2013 р. по 01.01.2014 р., при цьому сторони передбачили можливість поновлення Договору на строк, встановлений п. 9.1. даного договору, якщо жодна із сторін не менш ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення Договору не обмежується.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони письмово не заявляли одна одній про припинення Договору, а тому 01.01.2014 р. він був поновлений до 01.01.2015 р. та є чинним на сьогоднішній день.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна Позивача, що знаходиться на об'єкті, у відповідності до умов цього Договору.

Пунктами 5.1.2. Договору встановлено, що у разі надходження на пульт централізованої охорони сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкті в періоді охорони, відповідач був зобов'язаний: негайно направити наряд охорони на об'єкт для вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації сповістити замовника або його уповноважену особу про спрацювання сигналізації на об'єкті з метою виявлення причин спрацювання сигналізації; в разі виявлення слідів проникнення на об'єкт або спроб проникнення на об'єкт сповістити про це замовник послуг, в разі виявлення на об'єкті в період охорони будь-яких осіб вжити заходів щодо затримання та передачі правоохоронним органами, забезпечити охорону майна на об'єкт після спрацювання сигналізації до прибуття на об'єкт замовника, у продовж однієї години.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2014 року близько 04 години 43 хвилин невідомі особи здійснили проникнення до Центрального Універмагу м. Іллічівська за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19, до відділу ювелірного магазину "Грааль", в якому Позивач здійснює діяльність та викрали сейф з ювелірними виробами.

Факт скоєння даного злочину підтверджується довідкою слідчого СО Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області від 23.07.2014 р. Григоренка В.В. від 23.07.2014р.

З пояснень позивача вбачається, що в результаті пограбування 23.07.2014 р. відділу ювелірного магазину "Грааль", розташованого в Центральному Універмазі м. Іллічівська за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19, було викрадено: 237 браслетів, 88 кілець, 311 підвісок, 202 пари сережок; 27 ланцюгів. Розмір завданої шкоди підтверджується актом інвентаризації від 27.06.2014 р., актом інвентаризації від 31.07.2014 р., документами про рух товарів в період з 27.06.2014 р. по 31.07.2014р.

Посилаючись на відмову від відшкодування позивачеві збитків, завданих внаслідок крадіжки ювелірних виробів сторонніми особами під час знаходження об'єкту під охороною відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 50000 грн., а також просив визнати недійсним п.2.1 договору недійсним.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 2.1 договору про надання послуг з охорони майна.

Судова колегія відзначає, що ототожнювання апелянтом таких понять, як «договір зберігання» та «договір охорони» є помилковим, оскільки визначення та предмет договору охорони винесений законодавцем в окрему статтю.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Таким чином, виходячи з приписів вищенаведеної статті, охоронник зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється, однак зазначена умова не призводить до прийняття виконавцем на зберігання охоронюваного майна та вступу у володіння ним.

Виходячи з приведеного, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що при укладанні вказаного договору сторони правильно визначили предмет договору та за межі чинного законодавства не вийшли, а тому відсутні підстави для визнання пункту 2.1 договору недійсним.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне дослідити момент виникнення у відповідача обов'язку відшкодування збитків, з огляду на встановлені обставини крадіжки ювелірних виробів з об'єкту, який знаходився під охороною відповідача.

Як зазначалось вище, 23 липня 2014 року близько 04 години 43 хвилин невідомі особи здійснили проникнення до Центрального Універмагу м. Іллічівська за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19, до відділу ювелірного магазину "Грааль", в якому позивач здійснює діяльність та викрали сейф з ювелірними виробами.

Факт скоєння даного злочину підтверджується довідкою слідчого СО Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області від 23.07.2014 р. Григоренка В.В. від 23.07.2014р.

З пояснень позивача вбачається, що в результаті пограбування 23.07.2014 р. відділу ювелірного магазину "Грааль", розташованого в Центральному Універмазі м. Іллічівська за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, 19, було викрадено: 237 браслетів, 88 кілець, 311 підвісок, 202 пари сережок; 27 ланцюгів. Розмір завданої шкоди підтверджується актом інвентаризації від 27.06.2014 р., актом інвентаризації від 31.07.2014 р., документами про рух товарів в період з 27.06.2014 р. по 31.07.2014р.

Відповідно до п.6.1.1. Договору, відповідач відшкодовує збитки, що завдані позивачу третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди., але не більше п'ятдесят тисяч гривень.

За умовами пп. 6.1.2. Договору до збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, зокрема, вартість викраденого або знищеного майна.

Пунктом 6.1.3 договору, розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості пошкодженого майна.

Згідно з пп. 6.1.4. Договору відшкодування замовнику збитків здійснюється на підставі заяви наданих відповідачу наступних документів:

А) заява замовника до виконавця про відшкодування понесених збитків з зазначенням переліку викраденого майна, його вартості у національній валюті України,

Б) акту інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників Виконавця

В) звіряльної відомості, складеної за результатами проведеної інвентаризації;

Г) акту розрахунку зниження у ціні пошкодженого майна, затвердженого сторонами;

Д) довідки територіального органу внутрішніх справ про порушення кримінальної справи за фактом викрадення майна з об'єкту.

Положеннями розділу 7 договору сторони визначили обставини, за яких виконавець звільняється від відповідальності.

Так, виконавець звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором за умови відсутності його вини, а також коли це невиконання сталося внаслідок непереборної сили, а також у випадках, коли збитки замовнику завдані внаслідок недотримання замовником правил протипожежної безпеки, аварій побутовий комунікацій на об'єкті, масових порушень громадського порядку або військових конфліктів, застосуванням органами державної влади щодо майна замовника заходів примусу (накладення арешту, вилучення,конфіскація тощо), розголошення замовником стороннім особам конфіденційної інформації, невиконання замовником вимог щодо стану технічної укріпленості об'єкта, неповідомлення виконавця про порушення цілісності архітектурно-будівельних конструкцій об'єкта, порушення замовником вимог Інструкції з користування сигналізацією, проникнення на об'єкт сторонніх осіб через місця, які не обладнані сигналізацією або від обладнання сигналізацією яких замовник відмовився, невиконання замовником письмових рекомендацій виконавця щодо охорони об'єкта, що спричинило неможливість виконання виконавцем зобов'язань за договором та допущення збитків, розкрадання із віконних вітрин виставлених в них товарів і виробів при відсутності у виконавця опису цих товарів та виробів.

Крім того, пунктом 7.3 договору встановлено, що виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитку замовнику у випадках якщо розмір збитків визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.225, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань, загальними підставами деліктної відповіадльності є вина особи, яка заподіяла шкоду, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія відзначає, що позивачем не додержано процедури відшкодування збитків, встановленого та узгодженого сторонами в спірному договорі, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1.6 договору встановлено, що виконавець зобов'язаний брати участь у роботі інвентаризаційної комісії, створеній замовником для зняття залишків майна на об'єкті та визначення розміру збитків, завданих замовнику внаслідок проникнення на об'єкт сторонніх осіб.

Відповідно до заяви від 31.07.2014 року, якою, на думку апелянта, підтверджується направлення заяви про проведення інвентаризації відповідачу відповідно до вимог п.5.1.6 договору, вона направлена керівнику ТОВ «Центр Агентство Безпеки», отримана особою ОСОБА_6, підпис якої відображений на заяві.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що заява направлена не на адресу ТОВ «Охорона-Комплекс-Іллічівськ», а на адресу іншої юридичної особи, а отже, направлення заяви відповідачу не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Більш того, в матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про відшкодування збитків, а також надання відповідачу інших документів, необхідних для відшкодування збитків відповідно до п.6.1.4 договору.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази, а апелянтом не доведено додержання процедури відшкодування збитків виконавцем, встановленої розділом 6 договору, а тому відповідно до п.7.3 договору, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати збитки за викрадення сторонніми особами цінностей з об'єкту, що знаходився під охороною відповідача.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року по справі № 916/3268/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 30.01.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко