Постанова

від 25.03.2015 по справі 916/3268/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 916/3268/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представника відповідача А. Кустової (дов. від 16.03.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 січня 2015 року у справі № 916/3268/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" про визнання частково недійсним договору та стягнення 50 000 грн,

УСТАНОВИВ: У серпні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" про визнання недійсним абзацу 2 пункту 2.1 договору про надання послуг з охорони майна від 1 січня 2013 року з підстав невідповідності закону та стягнення збитків у розмірі 50 000 грн (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року (суддя М. Никифорчук), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 січня 2015 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 936, 942, 955, 978 Цивільного кодексу України, статті 41 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 1 січня 2013 року сторони уклали договір про надання послуг з охорони майна № 1726 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався здійснювати охорону відділу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Умовами договору сторони погодили, що виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним; періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією; у разі надходження на пульт централізованої охорони сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкті в періоди охорони, відповідач був зобов'язаний: негайно направити наряд охорони на об'єкт для вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, сповістити замовника або його уповноважену особу про спрацювання сигналізації на об'єкті з метою виявлення причин спрацювання сигналізації; у разі виявлення слідів проникнення на об'єкт або спроб проникнення на об'єкт сповістити про це замовника послуг, у разі виявлення на об'єкті в період охорони будь-яких осіб вжити заходів щодо затримання та передачі правоохоронним органам, забезпечити охорону майна на об'єкт після спрацювання сигналізації до прибуття на об'єкт замовника, упродовж однієї години; виконавець відшкодовує збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок неналежного виконання зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 50 000 грн; договір набирає чинності з 1 січня 2013 року до 1 січня 2014 року; договір поновлюється на строк, установлений пунктом 9.1 договору, якщо жодна із сторін не менш ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення; кількість разів поновлення договору не обмежується (пункти 2.1, 2.2, 5.1.1, 5.1.2, 6.1.1, 9.1, 9.2 договору). Ураховуючи, що сторони письмово не заявляли про припинення договору, строк його дії продовжено до 1 січня 2015 року.

У ночі 23 липня 2014 року невстановлені особи проникнули у будинок Центрального універмагу міста Іллічівська і викрали з відділу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" сейф з ювелірними виробами. Початок досудового розслідування підтверджується довідкою слідчого відділу Іллічівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Посилаючись на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 50 000 грн, а також просив визнати недійсним абзац 2 пункту 2.1 договору, яким сторони погодили, що виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним, оскільки на відносини сторін мають поширюватися правила частини 1 статті 936 і статті 942 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила а майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Контрагенти погодили, що виконавець здійснює охорону майна замовника на об'єкті, проте не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (пункт 2.1 договору).

За правилами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, господарські суди обґрунтовано виходили з того, що визначений сторонами предмет договору відповідає вимогам чинного законодавства і відсутні правові підстави для визнання абзацу 2 пункту 2.1 договору недійсним.

Умовами договору сторони також передбачили, що виконавець відшкодовує збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 50 000 грн; до збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, зокрема, вартість викраденого або знищеного майна; розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості пошкодженого майна; відшкодування замовнику збитків здійснюється на підставі заяви замовника з переліком викраденого майна; наданих виконавцю документів, зокрема, акта інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників виконавця (пункти 6.1.1-6.1.4 договору).

Виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитки замовнику у випадках якщо розмір збитків визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків (пункт 7.3 договору).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування збитків, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів їхній розмір, оскільки акти інвентаризації товару від 27 червня та від 31 липня 2014 року були складені без участі представника відповідача.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати збитки через недотримання позивачем процедури їх відшкодування, встановленого договором - заява про проведення інвентаризації у відділі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" була надіслана не на адресу відповідача.

Такі висновки господарських судів не ґрунтуються на усіх обставинах справи.

З тексту копії заяви від 31 липня 2014 року, якою повідомляється про проведення інвентаризації, вбачається, що її примірник був вручений на особистому прийомі і особа, яка її прийняла, не заперечила назву організації, яку було зазначено у заяві.

Окрім того, господарські суди не дали оцінки доводам позивача щодо відносин представництва між товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона-Комплекс-Іллічівськ" і товариством з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки "Центр".

За цієї обставини, ураховуючи встановлення господарськими судами факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань по охороні, наявності в його діях складу правопорушення і, як наслідок, викрадення майна, сам лише факт помилкової назви контрагента у повідомленні не звільняло відповідача від обов'язку вжиття заходів щодо виконання зобов'язання брати участь у роботі інвентаризаційної комісії (пункт 5.1.6 договору).

Усупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим рішення та постанова в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 50 000 грн підлягають скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 січня 2015 року у справі № 916/3268/14 у частині відмови в задоволенні позову про стягнення 50 000 грн скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

У решті рішення Господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В.І. Студенець