Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/11702/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/11702/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Доценко О.С.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р.

у справі №910/11702/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ»

про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання договору іпотеки припиненим

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» про стягнення з останнього заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 615 950,26 грн., з яких 1 491 372,72 грн. заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 124 577,54 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, а також про стягнення судового збору.

До прийняття рішення по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «АГНІ» подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання Іпотечного договору №5151/0307 від 30.03.2007р. (в редакції Договору №1 від 27.03.2008р. про внесення змін до Іпотечного договору №5151/0307), а також стягнення судових витрат, яка була прийнята господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. первісний позов задоволений повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 491 372,72 грн., пеню в розмірі 124 577,54 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 319,01 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №910/11702/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду даної справи господарським судом прийнято рішення 23.10.2014р., яким первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 745 686,36 грн., пеню в розмірі 124 577,54 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 405,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, за якою просить змінити рішення суду першої інстанції від 23.10.2014р. в частині часткового задоволення вимог, задовольнити первісні позовні вимоги повністю, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. залишити без змін.

На думку апелянта, рішення господарського суду прийнято за неповним з'ясуванням обставин справи.

Скаржник зазначає, що суд дійшов неправильного висновку щодо природи зобов'язань, які виникли з Протоколу про наміри та помилково ототожнив належне виконання Протоколу з належним виконанням умов Кредитного договору, що, як вказує скаржник, дійсності не відповідає. Апелянт зазначає, що при підписанні Протоколу про наміри сторони не домовлялись про зміни умов Кредитного договору. Кредитний договір відповідно до його положень діє з моменту першої видачі кредитних ресурсів до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, проценти за користування кредитом нараховані за весь період користування відповідачем кредитними коштами із застосуванням процентної ставки у розмірі 46%, як передбачено Кредитним договором.

Відповідач за первісним позовом не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не подав до матеріалів справи письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом.

Також апеляційну скаргу подано Товариством з обмеженою відповідальністю «АГНІ», згідно якої товариство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

ТОВ «АГНІ» зазначає, що згідно нового графіка погашення заборгованості, визначеного Протоколом про наміри погашення заборгованості від 07.12.2010р., воно в повному обсязі погасило заборгованість, а тому грошове зобов'язання припинилось належним його виконанням відповідно до приписів ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України. Також при цьому припинилось зобов'язання іпотеки як акцесорне по відношенню до основного, опосередкованого Кредитним договором в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», не надав до матеріалів справи письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено розгляд справи на 08.12.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» та призначено її до розгляду на 08.12.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Між Банком «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю, правонаступником всіх прав та обов'язків якого згідно Статуту є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГНІ», як позичальником, 30.03.2007р. був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію №18-01-07 (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 279 670,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіка зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 29.03.2010р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б», «в» п. 3.1. даного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

Згідно з п. 2.1. Кредитного договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в термін з 30.03.2007р. по 22.03.2010р. за письмовими заявками позичальника.

Згідно з п. 2.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти кредитору до 29.03.2010р.

Пунктом 3.1. Кредитного договору сторони визначили, що позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 17% (в розмірі, вказаному в п. 1.1. даного Договору) за період з дня видачу до терміну повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. даного Договору; в разі порушення позичальником термінів погашення згідно графіку (Додаток 1 до даного Договору) 34% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї суми заборгованості, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, встановленого в .п 1.1. Договору; 34% річних за період з 30.03.2010р. до дня фактичного погашення суми заборгованості.

В пункті 3.4. Кредитного договору вказано, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в термін з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. В зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

У відповідності до п. 8.6. Кредитного договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань

Додатком №1 до Кредитного договору сторонами визначений Графік зниження ліміту по відновлювальній кредитній лінії.

27.03.2008р. позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, за якою виклали пункти 1.1., 2.2.р), 2.5., 3.1., 6.1. с), 8.3. Кредитного договору в новій редакції.

Так, зокрема, згідно п. 1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №1 кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіка зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 29.03.2010р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17,2% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б», «в» п. 3.1. даного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі).

За пунктом 3.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №1 до нього позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 17,2% (в розмірі, вказаному в п. 1.1. даного Договору) за період з дня видачі до терміну повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. даного Договору; в разі порушення позичальником термінів погашення згідно графіку (Додаток 1 до даного Договору) 34,4% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї суми заборгованості, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, встановленого в п 1.1. Договору; 34,4% річних за період з 30.03.2010р. до дня фактичного погашення суми заборгованості.

21.04.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою виклали пункти 1.1. та 1.3. Кредитного договору в новій редакції. За цими пунктами в новій редакції кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіка зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 29.03.2010р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті «б», «в» п. 3.1. даного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). Позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 18% (в розмірі, вказаному в п. 1.1. даного Договору) за період з дня укладення даної Додаткової угоди до терміну повернення кредиту, вказаному в п. 2.4. даного Договору; в разі порушення позичальником термінів погашення згідно графіку (Додаток 1 до даного Договору) 36% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї суми заборгованості, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, встановленого в п 1.1. Договору; 36% річних за період з 30.03.2010р. до дня фактичного погашення суми заборгованості.

Згідно з пунктами 1.1. та 3.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №3 від 02.06.2008р. кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіка зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 29.03.2010р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 20% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті «б», «в» п. 3.1. даного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). Позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 20% (в розмірі, вказаному в п. 1.1. даного Договору) за період з дня укладення даної Додаткової угоди до терміну повернення кредиту, вказаному в п. 2.4. даного Договору; в разі порушення позичальником термінів погашення згідно графіку (Додаток 1 до даного Договору) 40% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї суми заборгованості, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, встановленого в п 1.1. Договору; 40% річних за період з 30.03.2010р. до дня фактичного погашення суми заборгованості.

Відповідно до пунктів 1.1. та 3.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №4 від 01.10.2008р. кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіка зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим терміном погашення до 29.03.2010р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 23% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті «б», «в» п. 3.1. даного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). Позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 23% (в розмірі, вказаному в п. 1.1. даного Договору) за період з дня укладення даної Додаткової угоди до терміну повернення кредиту, вказаному в п. 2.4. даного Договору; в разі порушення позичальником термінів погашення згідно графіку (Додаток 1 до даного Договору) 46% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно графіка за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї суми заборгованості, але не більше кінцевого терміну погашення кредиту, встановленого в п 1.1. Договору; 46% річних за період з 30.03.2010р. до дня фактичного погашення суми заборгованості.

Крім того, між позивачем за первісним позовом, як іпотекодержателем, та відповідачем за первісним позовом, як іпотекодавцем, був укладений Іпотечний договір №5151/0307 від 30.03.2007р., за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому майно: нежиле приміщення №56 (в літ. А), загальною площею 144,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 3, літера А.

Згідно з п. 3 Іпотечного договору з урахуванням внесених до нього змін згідно Договору №1 про внесення змін від 27.03.2008р. предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих позичальнику за Договором про відновлювальну кредитну лінію №18-01-07 від 30.03.2007р. на загальну суму 1 500 000,00 грн. строком до 29.03.2010р., а також сплатити проценти за користування кредитом, виходячи з п. 3.1. основного зобов'язання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як свідчать матеріалів справи, Господарським судом міста Києва розглядалась справа №25/88 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» про стягнення 1 523 640,97 грн. боргу за Договором про відновлювану кредитну лінію №18-01-07 від 30.03.2007р., за результатами розгляду якої 22.04.2010р. було прийнято рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» 1 523 640,97 грн., з яких 1 342 415,21 грн. заборгованість за кредитом, 144 025,51 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 37 200,25 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також стягнуто судові витрати в розмірі 15 472,41 грн.

Як вбачається з рішення №25/88 від 22.04.2010р. стягнута заборгованість визначена станом на 18.11.2009р.

На виконання рішення суду від 22.04.2010р. №25/88 був виданий наказ від 10.05.2010р.

06.08.2010р. Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №20983843 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.05.2010р. №25/88, про що винесено відповідну постанову.

Предметом розгляду у даній справі є первісні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 1 491 372,72 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (період нарахування з 18.11.2009р. по 14.04.2013р.), 124 577,54 грн. пені, з якої 14 330,42 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту, нарахована за період з 07.11.2012р. по 14.04.2013р., 110 247,11 грн. - пеня за прострочення погашення відсотків по кредиту, нарахована за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р. Також у даній справі розглядаються зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» про визнання Іпотечного договору №5151/0307 від 30.03.2007р. (в редакції Договору №1 від 27.03.2008р. про внесення змін до Іпотечного договору №5151/0307) припиненим на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Так, як зазначено вище, умовами Кредитного договору сторонами була визначена процентна ставка за користування кредитом, яка підлягала сплаті позичальником на користь кредитора, а саме 17% річних, та збільшена відсоткова ставка в розмірі 34% річних, яка мала застосовуватись у разі порушення позичальником термінів погашення кредиту та сплачуватись до фактичного погашення кредиту.

За умовами додаткових угод до Кредитного договору сторони змінювали відсоткову ставку:

- 27.03.2008р. Додатковою угодою №1 - 17,2% річних та збільшена відсоткова ставка 34,4% річних;

- 21.04.2008р. Додатковою угодою №2 - 18% річних та збільшена відсоткова ставка 36% річних;

- 02.06.2008р. Додатковою угодою №3 - 20% річних та збільшена відсоткова ставка 40% річних;

- 01.10.2008р. Додатковою угодою №4 - 23% річних та збільшена відсоткова ставка 46% річних.

Згідно з п. 3.4.Кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в термін з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. В зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Пунктом 3.3. Кредитного договору встановлено, що розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунка позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника.

Таким чином, умовами Кредитного договору передбачено нарахування і сплату процентів за весь період користування кредитними коштами.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума процентів за користування кредитом за період нарахування з 18.11.2009р. по 14.04.2013р. склала 1 491 372,72 грн. Як вбачається, нарахування процентів позивачем за первісним позовом здійснено за весь період користування відповідачем за первісним позовом кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним, оскільки передбачено умовами Кредитного договору.

Також, апеляційний суд відмічає, що позивачем за первісним позовом правомірно застосовано при вирахуванні процентів на прострочену суму кредиту ставку в розмірі 46% річних, оскільки вона узгоджена сторонами шляхом підписання Додаткової угоди №4 до Кредитного договору.

Слід відмітити, що відповідач за первісним позовом не погоджується з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами з посиланням на укладений сторонами Протокол про наміри погашення заборгованості за Кредитним договором від 07.12.2010р., вказуючи про те, що підписанням цього документу, фактично було здійснено реструктуризацію боргу відповідача за первісним позовом, що унеможливлює нарахування таких процентів, з чим не погоджується судова колегія господарського апеляційного суду, виходячи з наступного.

Так, дійсно 07.12.2010р. між позивачем та первісним позовом та відповідачем за первісним позовом був укладений документ, який названий сторонами Протокол про наміри погашення заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію №18-01-07 від 30.03.2007р. За цим Протоколом було вирішено позичальнику, починаючи з 02 грудня 2010р. щомісячно проводити погашення заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію №18-01-07 від 30.03.2007р. по рішенню Господарського суду міста Києва від 22.04.2010р. №25/88 в розмірі 1 523 640,97 грн. та судові витрати в сумі 15 472,41 грн. відповідно до вказаного в цьому Протоколі графіка.

У п. 2 Протоколу передбачено, що у випадку невиконання умов, передбачених цим Протоколом, кредитор залишає за собою право продовжити дії по примусовому стягненню заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію №18-01-07 від 30.03.2007р. та заборгованості по пені та штрафних санкціях з позичальника шляхом пред'явлення виконавчого документа до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Судова колегія відмічає, що Протокол про наміри за своєю суттю є угодою сторін про розстрочення виконання рішення суду від 22.04.2010р. у справі №25/88. При цьому він не містить жодних положень, які б відміняли право позивача за первісним позовом нараховувати проценти за користування кредитними коштами за весь період такого користування.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, у позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ», перед позивачем за первісним позовом існує заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 491 372,72 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 14 330,42 грн. та за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у сумі 110 247,11 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується в разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3., а також інших термінів платежів, передбачених даним Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Позивачем за первісним позовом наданий до матеріалів справи розрахунок суми пені за прострочення сплати заборгованості за користування кредитом за період з 07.11.2012р. по 14.04.2013р. на суму 14 330,42 грн. та розрахунок суми пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 07.11.2012р. по 07.05.2013р. на суму 110 247,11 грн.

Розглянувши розрахунок суми пені судова колегія апеляційного господарського суду, зазначає наступне.

Пеня позивачем за первісним позовом нарахована на залишок простроченої суми основної заборгованості за кредитом та на прострочену суму процентів за користування кредитом. При вирахуванні пені на залишок простроченої суми основної заборгованості позивачем за первісним позовом помилково в періоді нарахування з 01.01.2013р. по 22.01.2013р. зазначено подвійну облікову ставку на рівні 16%, в той час як вона становила 15%. Здійснивши перерахування розміру пені на залишок простроченої суми основної заборгованості, суд встановив, що вона складає суму в розмірі 14 172,23 грн. та підлягає до стягнення з відповідача за первісним позовом. Розрахунок суми пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом на суму 110 247,11 грн. є правильним.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягає до стягнення на користь позивача за первісним позовом сума пені в загальному розмірі 124 419,34 грн.

Слід відмітити, що в матеріалах справи міститься заява позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач, у зв'язку з помилковим зазначенням розміру облікової ставки НБУ, зменшив розмір позовних вимог. Дана заява не була розглянута судом першої інстанції, жодних процесуальних дій по ній не виконано.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати Іпотечний договір №5151/0307 від 30.03.2007р. (в редакції Договору №1 від 27.03.2008р. про внесення змін до Іпотечного договору №5151/0307) припиненим на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Апеляційним судом не встановлено факту припинення основного зобов'язання за Кредитним договором. Навпаки, при розгляді первісного позову було встановлено наявність заборгованості у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом по сплаті відсотків за користування кредитом та пені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними засобами доказування обставин, з якими закон пов'язує можливість припинення іпотеки.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. у справі №910/11702/13 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 20, Код ЄДРПОУ 24725713) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління «Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 491 372,72 (один мільйон чотириста дев'яносто одна тисяча триста сімдесят дві грн. 72 коп.) грн.; пеню в розмірі 124 419,34 (сто двадцять чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять грн. 34 коп.) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 315,84 (тридцять дві тисячі триста п'ятнадцять грн. 84 коп.) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГНІ» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 20, Код ЄДРПОУ 24725713) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління «Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) 7 456,86 (сім тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 86 коп.) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління «Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору в розмірі 8 570,31 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят грн. 31 коп.) грн.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу №910/11702/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко