Рішення

від 29.01.2015 по справі 911/5356/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/5356/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) Фермерського господарства «Христина», Львівська обл., с. Хоробрів про стягнення 9 914,16 грн., за участю представників:

позивача:Грищенко О.М., довіреність №б/н від 02.06.2014 року; відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:Огорілко Ю.В., довіреність №б/н від 06.01.2015 року; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач 1) та Фермерського господарства «Христина» (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів 751,94 грн. 3% річних, стягнення з відповідача 2 пені у розмірі 5 242,83 грн., 1 911,16 грн. штрафу, 2 008,23 грн. інфляційної складової боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №31/01-13 від 31.01.2013 року про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та Додатковою угодою №1 від 11.03.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Фермерського господарства «Христина» заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-57/04/08 від 08.04.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Фермерським господарством «Христина».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №31/01-13 від 31.01.2013 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-57/04/08 від 08.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №07-08-2014-2 від 07.08.2014 року, відповідно до умов якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 2 розміру 3% річних у сумі 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.01.2015 року.

05.01.2015 року через канцелярію суду відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в повному обсязі та просив суд розглядати справу без участі його представника.

14.01.2015 року через канцелярію суду відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2015 розгляд справи було відкладено на 29.01.2015 року.

16.01.2015 року через канцелярію суду відповідач 2 повторно надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Через канцелярію суду 16.01.2015 року відповідач 2 подав клопотання про проведення судового розгляду справи у режимі відео конференції, яке судом задоволено.

16.01.2014 року через канцелярію суду відповідач 2 подав клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.

Представники відповідача 1 в судове засідання 29.01.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача 1 за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та Фермерським господарством «Христина» був укладений договір №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «Христина» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, 25.05.2009 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення із ФГ «Христина» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.12.2008 року по 25.05.2009 року згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області по справі №15/160 від 24.11.2011, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» задоволено частково, вирішено стягнути з Фермерського господарства «Христина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» 3 676,86 грн. курсової різниці, 838,97 грн. пені, 104,67 грн. 3% річних, 660,25 грн. індексу інфляції, 800,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 138,69 грн. державного мита та 289,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2318/13 від 28.08.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Фермерського господарства «Христина» на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 79,79 грн. інфляційних, 1 707,42 судового збору, 694,68 витрат на послуги адвоката та стягнути з Фермерського господарства «Христина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 4 163,26 курсової різниці, 411,78 грн. пені, 56,14 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №911/2409/14 від 07.08.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Фермерського господарства «Христина» на користь Товарситва з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» 4 900,98 грн. курсової різниці, 500,00 грн. витрат на адвокатські послуги та 1 827,00 грн. судового збору.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності з приписами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, пунктом 5.1. договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, передбачено, що ціна товару вказується в додатках.

Відповідно до додатку №1 курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 5,05 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (курсової різниці) згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу на суму простроченого платежу (суму курсової різниці) згідно договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року в період з 23.12.2008 року до 11.09.2014 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду №200-TA про заміну кредитора у зобов'язанні із врахуванням додаткової угоди №1, відповідно до яких, відповідно до умов якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання ФГ «Христина» зобов'язання щодо сплати 4 747,23 грн., проте не обмежується сумою боргу (курсової різниці, штрафу, пені, 3% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ФГ «Христина» обумовленого зобов'язання в розмірі 4 747,23 грн. (п.2.1 угоди).

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомило ФГ «Христина» про заміну кредитора у зобов'язані (повідомлення від 26.01.2011року наявне в матеріалах справи).

31.01.2013 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» було укладено Угоду №31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, із врахуванням додаткової угоди №1, з яких вбачається, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-тайс») право вимоги виконання ФГ «Христина» зобов'язання щодо сплати розміру (курсової різниці, штрафу, пені, 3% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року та згідно угоди №200-ТА про заміну кредитора у зобов'язання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

За Угодою № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язані від 31.01.2013 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі 4 747,23 грн., проте не обмежується сумою, визначеної в п. 2.1 даної угоди.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП Грищенко О.М. належним чином повідомив ФГ «Христина» про зазначені вище обставини, про що свідчить повідомлення від 31.01.2013 року.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 31/01-13 від 31.01.2013, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №07-08-2014-2 від 07.08.2014 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством «Христина» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 31.01.2013 року, укладену згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 800,00 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання (сплати курсової різниці) за договором №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, позивач нараховує та просить стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідач 2 - 3% річних у розмірі 751,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з п. 8.1 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних складає 751,94 грн.

Відтак, вимога про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідач 2 - 3% річних у розмірі 751,94 підлягає задоволенню.

Окрім того, предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в сумі 2 008,23 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Аналіз ст. 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України - гривня - підлягає індексації, а іноземна валюта не підлягає.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, що купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті.

Тому, вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 008,23 грн. інфляційної складової боргу, яка на рахована на курсову різницю є неправомірно, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року у справі № 911/2682/14.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 8.2. договору №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За умовами п. 8.3 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно п. 8.4. договору, за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 5 242,83 грн. пені та 1 911,16 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 5 242,83 грн. та штрафу в розмірі 1 911,16 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

16.01.2014 року відповідачем 2 заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За умовами п. 8.3 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу нарахованих позивачем, заявлена в межах строку позовної давності, з урахуванням умов договору та ст. 259 ЦК України.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 900,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг №29-2/08-14 від 29.08.2014 року, акт прийому-передачі документів від 29.08.2014 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.09.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення №704 від 17.11.2014 року на суму 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенка О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №911/5356/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 900,00 грн. співрозмірною з ціною позову, однак підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 717,69 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 456,92 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 717,69 грн. підлягають стягненню солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та Фермерського господарства «Христина» (80013, Львівська обл., с. Хоробрів, код 32704136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 94 коп. 3% річних, 1 456 (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість) грн. 92 коп. судового збору, 717 (сімсот сімнадцять) грн. 69 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнути з Фермерського господарства «Христина» (80013, Львівська обл., с. Хоробрів, код 32704136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 1 911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн. 16 коп. штрафу, 5 242 (п'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 83 коп. пені.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак