Ухвала

від 03.02.2015 по справі 2а-1603/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/901/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - начальник Управління Пенсійного фонду України в Сумській області Дубинська Клавдія Володимирівна, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 6 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), третя особа - начальник Управління Пенсійного фонду України в Сумській області Дубинська Клавдія Володимирівна, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати поновити виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) у попередньому розмірі, а також виплатити недоотриману, починаючи з 18 серпня 2009 року, пенсію з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що після звільнення з органів внутрішніх справ у 1998 році йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, розмір якої після перерахунку у лютому 2008 року склав 2 625 грн. 39 коп.

Після звільнення продовжив працювати на державній службі, у зв'язку з досягненням граничного віку для перебування на державній службі, у липні 2009 року звільнився та перейшов на пенсію державного службовця. В серпні 2009 року повернувся до отримання пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Вважає, що відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії після повернення до отримання попереднього виду пенсії, чим порушив його права.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 6 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду від 23 липня 2014 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена.

Постанова Зарічного районного суду м. суми від 6 серпня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2012 року скасовані.

Ухвалена нова постанова, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_4

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити ОСОБА_4 виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі, що виплачувався до переходу у липні 2009 року на інший вид пенсії, з проведенням відповідних виплат, починаючи з 18 серпня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року постанова Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 1 січня 2007 року позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Сумській області, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ у розмірі 2625 грн. 39коп.

З 1 січня 2008 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» було змінено структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок), у урахуванням вищевказаних змін структури та умов грошового забезпечення, позивачу було здійснено перерахунок пенсії, після якого пенсія позивача зменшилась до 2173 грн. 91 коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку відповідач продовжив виплачувати позивачу пенсію у попередньому розмірі.

Позивачем 7 липня 2009 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області подана заява про припинення виплати пенсії з 1 серпня 2009 року у зв'язку з переходом на інший її вид (державного службовця) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), а 18 серпня 2009 року - заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

З 18 серпня 2009 року позивачу було поновлено виплату пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ, проте без щомісячної доплати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, для обчислення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області взяло розмір грошового забезпечення, вказаний у довідці, виданій Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 1 квітня 2009 року № 11/465-1549.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Підстави поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, передбачені статтями 28, 62 цього Закону, відповідно до яких поновлення виплати пенсії здійснюється в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон.

Саме за таких обставин відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, а тому при поверненні до раніше призначеної пенсії відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ фактично відбулося її нове призначення.

Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що Законом № 2262-ХІІ та іншим законодавством у сфері пенсійного забезпечення громадян не передбачено збереження щомісячної доплати до пенсії при поновленні виплати пенсії, яка була припинена з переходом на пенсію, призначену за іншим законом.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 6 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :