Ухвала

від 03.02.2015 по справі 917/1676/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

03.02.2015р. Справа № 917/1676/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1676/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат", м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 28638,57 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача (стягувача): Дементьєв О.І. дов. б/н від 09.12.2014 року

від відповідача (заявника, боржника): Татусь О.А. дов. б/н від 25.12.2014 року

Суть справи: Розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1676/13.

Представник відповідача (боржника, заявника) виклав зміст заяви та просив суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) проти задоволення заяви заперечував повністю.

Розглянувши матеріали справи та заяви суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1676/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" 28201,95 грн. основного боргу, 1720,50 грн. судового збору. В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 436,62 грн. провадження у справі припинено.

Господарським судом Полтавської області 04.11.2013 року на виконання рішення суду від 22.10.2013 року видано відповідний наказ.

22.01.2015 року господарським судом Полтавської області винесено ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" про заміну стягувача (позивача) правонаступником на підставі ст. 25 ГПК України та замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 04.11.2013 р. по справі №917/1676/13 - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг".

04.12.2014 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1676/13 рівними частинами в сумі 2 493,54 грн. щомісячно, періодом з дня постановлення ухвали судом по 01 грудня 2015 року.

Заява відповідача (боржника) про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтована тим, що у відповідача на даний час склалася несприятлива фінансова ситуація (скрутне фінансове становище). За результатами фінансово - господарської діяльності за перше півріччя 2014 року відповідачем отримало загальні збитки в розмірі 3 929 000,00 грн. Кріт того відповідач посилається на те, що починаючи з 2013 року підприємство відповідача фактично припинило свою господарську діяльність, а накладення арешту на грошові кошти призведе до збільшення заборгованості по заробітній платі та заборгованості перед бюджетом.

При розгляді заяви відповідача суд виходить з наступного.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Таким чином, в зв'язку з тим, що розстрочка чи відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суд в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повен враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, затягування виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки чи відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан. Тяжкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком у розумінні ст. 121 ГПК України та підставою для надання розстрочки.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" про надання розстрочки виконання рішення суду від 22.10.2013 року у справі № 917/1676/13 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.33,43,86,121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полтавський м'ясокомбінат" про надання розстрочки виконання рішення суду від 22.10.2013 року у справі № 917/1676/13.

2. Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Тимощенко О.М.