Постанова

від 29.01.2015 по справі 926/496/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 926/496/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Колесников Д.В. (представники за довіреністю)

від відповідача - Тимощук Р.М. (представник за довіреністю)

від третіх осіб - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" від 07.11.2014 року вих.. № 07/11-01

на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014року, суддя І.В. Марущак,

у справі за № 926/496/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія"

до відповідача публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Метало-тарний завод"

3) Приватне підприємство "Еталон-Безпека"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ "Вікторія"

5) Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство "Арго"

про витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 12 751,20 грн. та стягнення коштів у розмірі 4 913 393, 8 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позову)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014року, у справі за № 926/496/14 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Українська аграрна і хімічна компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів у розмірі 554 027, 31 грн. - відмовлено. Повернуто ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" судовий збір у сумі 14180,70 грн. сплачений платіжним дорученням №659 від 29.09.2014 р.

Рішення суду про відмову в задоволенні позову за вимогою про вилучення виробів із жерсті на суму 2 390 937,10 грн. мотивоване тим, що позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Майно, яке просить вилучити позивач у відповідача, вже вилучено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013р. по справі № 911/445/13-г у зберігача майна, а також висновком експертизи підтверджено, що в ході проведення огляду в металевому ангарі №3 по вул. Незалежності 49-а в м. Хотин Чернівецької області, виробів із жерсті, що є власністю ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" не виявлено.

Рішення суду про відмову в задоволенні позову за вимогою про стягнення коштів в сумі 554 027, 31 грн. мотивоване тим, що при наявності збитків позивач повинен звернутись про їх відшкодування до договірного зберігача (ТОВ "СТАРКС"). У свою чергу, зберігач може в порядку регресу звернутись про стягнення збитків до третіх осіб, які позбавили його майна (вилучили, неправомірно заволоділи, неправомірно утримують), яке передано йому по договору зберігання.

Крім того, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 року з тих мотивів, що, на переконання суду, позивачем одночасно змінено предмет і підставу позову.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить задоволити заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.10.2014 року з тих підстав, що дана заява не змінює підставу і предмет позову одночасно, а лише змінює кількісні та вартісні показники за вимогами, які заявлені у позовній заяві; просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в межах заяви про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що він неодноразово звертався до ТОВ «Старкс» про повернення майна, однак таке не могло бути повернуте у зв'язку з недопуском відповідача ні представників позивача, ні представників ТОВ «Старкс» до приміщень відповідача, де зберігалося спірне майно; вже з грудня 2012 року відповідач був обізнаний про право власності позивача на спірні вироби із жерсті, які зберігалися у приміщеннях відповідача, і зобов'язаний був допустити позивача до цих приміщень та забезпечити вивезення спірного майна. Однак на момент розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено відсутність такого майна у приміщеннях відповідача, де таке майно зберігалося, у зв'язку з чим у позивача виникли збитки на суму втраченого майна. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача та шкодою, пов'язаною із втратою виробів із жерсті, а також вина відповідача полягають в тому, що якби відповідачем було допущено позивача до складських приміщень з метою вивезення останнім свого майна, то позивач мав би змогу розпоряджатися належним йому майном. Зазначає, що судом першої інстанції належно не досліджено усіх елементів правопорушення в даній справі, яке є підставою для застосування такої відповідальності щодо відповідача як стягнення збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що ним неодноразово на адресу третьої особи (зберігача) надсилались листи з проханням звільнити орендовані приміщення від будь яких речей. Забезпечення схоронності ввірених на зберігання речей є основним обов'язком зберігача ТОВ «Старкс», тому збитки, завдані поклажодавцеві, відшкодовуються зберігачем.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (Згідно пункту 3.10 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18).

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.( Згідно пункту 3.11 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18).

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. (Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку".

У прохальній частині позовної заяви ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" містяться наступні позовні вимоги:

1) вилучити у Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" вироби із жерсті у кількості - 4 136 023 штуки, вартістю - 2390937,100 грн. (вимога немайнового характеру, віндикаційний позов).

Підстава вимоги - незаконне заволодіння відповідачем майном позивача (позивач допускав наявність власного спірного майна у відповідача на момент подачі позову) .

2) стягнути з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошові кошти (збитки) в розмірі 554 027,31 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" (вимога майнового характеру - стягнення збитків).

Підстава вимоги - 1) на суму 237 456,0 грн. - збитки у зв'язку з завершенням строку зберігання відповідних кришок з жерсті, який стік восени 2013 року, розпорядження цими кришками не було можливим у зв'язку з неможливістю їх вивезення. 2). На суму - 316 571,31 грн. - наявність у позивача підстав вважати майно на заявлену суму втраченим.

Нормативна підстава позову - ст.ст. 22, 317,321, 387,1212, 1213 ЦПК України.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги: немайнового характеру (віндикаційний позов) - про витребування майна із чужого незаконного володіння), що належить до способів захисту права власності, та вимогу майнового характеру - про відшкодування збитків.

01.10.2014 р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог (Т.3. ас. 40-42), в якій просив суд читати позовні вимоги в наступній редакції:

1) вилучити у Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" вироби із жерсті у таких кількості та асортименті (вимога немайнового характеру, віндикаційний позов):

НайменуванняКількість, шт.Вартість згідно проведеного маркетингу грн./шт.Загальна вартість, грн. Жерстяна банка (99/96*82 зігована 0,18/0,19 RIGry/FIC) (С-прозора, Gry-cipa) 6160 2,07 12751,20

Підстава вимоги - незаконне заволодіння відповідачем майном позивача (позивач допускав наявність спірного майна на заявлену суму у відповідача) .

2) стягнути з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошові кошти (збитки) в розмірі 4 913 393, 8 грн. на користь ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія".

Підстава вимоги - встановлення відсутності спірного майна у приміщеннях відповідача в ході розгляду справи, втрата банком спірного майна на цю суму.

Слід зазначити, що фактично заява від 01.10.2014 року про збільшення позовних вимог - є заявою про зменшення кількісних та вартісних показників щодо вимоги про вилучення та передачу спірного майна та заявою про збільшення кількісних та вартісних показників щодо вимоги про стягнення збитків.

З вищезазначеної заяви від 01.10.2014 року вбачається, що в ній позивачем викладено дві попередньо заявлені позовні вимоги у новій редакції. Позивачем залишено той же предмет обох позовних вимог - вилучення та передача спірного майна, та відшкодування збитків.

Щодо немайнової вимоги, то мало місце лише зменшення вартісних показників майна, яке підлягає вилученню з чужого незаконного володіння. Підстави вимоги не змінилися, оскільки в обох випадках позивач презюмував незаконне володіння відповідачем належним йому майном. Позивачем у заяві від 01.10.2014 року не було заявлено іншої, додаткової вимоги немайнового характеру. Також не відбулося і зміни предмету по другій позовній вимозі - стягнення збитків. Позивач заявив лише про збільшення кількісного показника такої майнової вимоги як стягнення збитків.

Отже, порівнюючи предмет та підстави позовної заяви та заяви від 01.10.2014 року, апеляційний суд вважає, що у заяві про збільшення позовних вимог не відбулося одночасної зміни предмету і підстави двох заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог позивача, приєднання заяви до матеріалів справи та розгляд по суті раніше заявлених позовних вимог в редакції позовної заяви.

Апеляційний господарський суд вважає, що заяву про збільшення позовних вимог слід прийняти до розгляду та розглядати заявлені позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 01.10.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Позивачем зазначалося, що спірне майно знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька обл., Україна, отже, дана справа була підсудна господарському суду Чернівецької області.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду частково скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2012 року між ТОВ "СТАРКС" та ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" було укладено договір поставки № 24/10-1, на підставі якого з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.10.2013 р. ТОВ "СТАРКС" зобов'язалося поставити товариству "Українська аграрна і хімічна компанія" вироби з жерсті: трьохскладову зварну жерстяну банку, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО в асортименті відповідно до специфікації № 1 на загальну суму 3 173 422,48 грн. (т.с. 1, а.с. 39-40).

Додатковою угодою № 2 від 19.11.2012 р. до договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 р. сторони змінили ціну на товар "ж/б 83,3/80,3*85" прозоро-біла в кількості 182 000 шт., у зв'язку з чим предметом поставки є товар того ж асортименту та в тій же кількості на загальну суму 3 118 822,48 грн. (т.с. 1 а.с. 41 на звороті).

Поставка третьою особою ТОВ "СТАРКС" позивачеві зазначеної вище продукції в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 756 від 24.10.2012 р., № 765 від 19.11.2012 р., видатковими накладними (повернення) № ВП-0000003 від 31.10.2012 р., № ВП-0000004 від 19.11.2012 р., № ВП-0000006 від 27.11.2012 р., довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей № 358 від 31.10.2012 р., № 363 від 19.11.2012 р., № 367 від 27.11.2012 р., податковими накладними від 24.10.2012 р. та від 19.11.2012 р. (т.с. 1, а.с. 47-59).

Відповідно до п. 2.1 договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 р. поставка товару здійснюється на умовах ЕХW: Чернівецька області, місто Хотин, вулиця Незалежності, 49-а, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, а згідно з пунктом 2.3 цього договору датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін, пунктом 6 договору обумовлено, що датою переходу права власності на товар є дата, зазначена у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як встановлено, поставка третьою особою ТОВ "СТАРКС" позивачеві майна, право користування і розпорядження яким він захищає, відбулося на підставі договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 р. та підтверджується відповідними оформленими належним чином видатковими накладними, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто є належними доказами, які засвідчують передачу ТОВ "СТАРКС" у власність позивача вказаних виробів із жерсті.

За умовами п. 6 договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 р. датою переходу права власності на товар є дата, зазначена у видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, відтак, з підписанням видаткових накладних № 756 від 24.10.2012 р. та № 765 від 19.11.2012 р. позивач набув права власності на вироби із жерсті: трьохскладову зварну жерстяну банку, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО в асортименті на загальну суму 3118822,48 грн.

24 жовтня 2012 року ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" та ТОВ "СТАРКС" уклали договір зберігання № 24/10-2, відповідно до якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.10.2012 р.) ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (за договором Поклажодавець") передало, а ТОВ "СТАРКС" (за текстом договору Зберігач) прийняло на відповідальне зберігання вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО, що належить Поклажодавцеві на праві власності (т.с. 1, а.с. 102, 103). Строк дії договору зберігання визначено до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання Поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1).

Згідно з пунктом 1.2 договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. асортимент, кількість, вага, вартість, кількісно-якісні характеристики продукції, яка передається на відповідальне збереження Зберігачеві та повертається від Зберігача до Поклажодавця, вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.6. договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. встановлено, що продукція зберігається до моменту пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Строк зберігання дорівнює кількості календарних днів із дня підписання акту передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання акту зняття із зберігання.

Відповідно до п. 3.2 договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. зберігач зобов'язаний надати продукцію поклажодавцю упродовж однієї доби з моменту отримання письмової вимоги від поклажодавця про вивіз своєї продукції.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Факт прийняття зберігачем продукції, із визначеними кількісно-якісними характеристиками, фіксується актом приймання передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 1.4. договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р.).

24.10.2012р. по акту № 1 приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" передало, а ТОВ "СТАРКС" прийняло на зберігання вироби із жерсті в кількості та асортименті, що були предметом поставки від ТОВ "СТАРКС" товариству "Українська аграрна і хімічна компанія" по договору поставки № 24/10-1 від 24.10.2012 р. на суму 3 173 422,48 грн. (т.с. 1, а.с. 107). Місцем зберігання зазначено склад Зберігача (ТОВ "СТАРКС"), розташований за адресою Чернівецька область, місто Хотин, вул. Незалежності,49-А.

Зазначений склад, в якому передбачено зберігання продукції позивача по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., передано в оренду у складі цілісного майнового комплексу по вул. Незалежності, 49а у м. Хотин Чернівецької області, - ТОВ "СТАРКС" по договору оренди майна Банку № 1 від 27.06.2012 р., укладеному з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" терміном дії до 15.01.2013 р. (т.с. 2, а.с. 9-14). Право власності відповідача на зазначений майновий комплекс підтверджується Свідоцтвом від 31.05.2013р., виданим приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області Мартинюк А.С., та витягом Хотинського комунального районного бюро технічної інвентаризації від 10.08.2012 р. про державну реєстрацію прав (т.с. 2, а.с. 162, 163).

01.03.2012р. між відповідачем (тобто орендодавцем приміщень за вищевказаним договором оренди) і ТОВ "СБ "Вікторія" було укладено договір № 01-03/12 про охорону об'єкта, на підставі якого останнє здійснювало охорону майна (нерухомість, обладнання, машини, механізми та ін.), що належить на праві власності ТОВ ВКТ "Арго" та розташоване, в тому числі, за адресою Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-А і перебуває в іпотеці Замовника (ПАТ "Укрексімбанк") (т.с. 2, а.с. 175-177).

В подальшому між відповідачем та приватним підприємством "Еталон-Безпека" було укладено договір № 161/12-2012 про надання послуг з охорони, щодо охорони майна (нерухомість, обладнання, машини, механізми та ін.), що належить на праві власності ПАТ "Укрексімбанк" та розташоване, в тому числі, за адресою Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-А і перебуває в іпотеці Замовника (ПАТ "Укрексімбанк") (т.с. 1, а.с. 164-179).

24 жовтня 2012 року ТОВ «Старкс» у зв'язку з неможливістю подальшого продовження здійснення господарської діяльності на орендованих виробничих потужностях та в тому числі, у зв'язку з блокуванням в'їзних воріт та забороною в'їзду і виїзду автомобільного транспорту, видало Наказ № 75/1-П «Про припинення господарської діяльності на орендованому майні», згідно якого припинялися трудові відносини із працівниками, виробнича діяльність на орендованих виробничих потужностях, вирішено ініціювати перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» питання припинення порушень прав ТОВ «Старкс» як орендаря за договором оренди майна Банку від 27.06.2012 року.

Наказом директора ТОВ «Старкс» № 76 - П від 26.10.12 року «Про порядок здачі під охорону виробничих приміщень» здійснено розпорядження директора ТОВ «Старкс» про забезпечення охорони виробничих приміщень з 26.10.12 року та складено Акт здачі приміщень під охорону, що знаходяться за адресою: м. Хотин, вул. незалежності, 49А, згідно якого визначеною комісією було проведено перевірку приміщень, та їх передачу під охорону начальнику охорони Загорулько Р.В. (а.с.182 Т.2).

26.10.12 року ТОВ «Старкс» надіслало ТОВ «Вікторія» претензію у зв'язку з чиненням перешкод щодо пропуску за межі охоронюваної території автомобільного транспорту із товарами, право власності на які належить ТОВ «Старкс».

У період дії договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р. позивач і третя особа ТОВ "СТАРКС" здійснювали передачу на зберігання та повернення зі зберігання окремих видів продукції, зокрема 31.10.2012 р., 19.11.2012 р., 27.11.2012 р. згідно з вимогами позивача від 31.10.2012 р. б/н, 19.11.2012 р. б/н, 26.11.2013 р. б/н, що оформлено відповідними актами від 31.10.2012 р., 19.11.2012 р., 27.11.2012 р. (т.с. 1, а.с. 107 на звороті, 108,109). Однак, позивач і третя особа ТОВ «Старкс» у своїх поясненнях зазначають, що вищезазначені акти не свідчать про фактичне переміщення продукції та складалися з метою забезпечення сторонами належного бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2012р. приміщення по вул. Незалежності 49а у м.Хотині (в тому числі склади) були опломбовані працівниками філії ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "СБ "Вікторія", що підтверджується відповідним Актом (т.с.2, а.с.165). Тобто відповідачем було опломбовані приміщення, де ТОВ «Старкс» зберігало продукцію позивача за укладеним договором зберігання.

З пояснень представника відповідача вбачається, що таке опломбування орендованих ТОВ «Старкс приміщень, де останній зберігав ввірене йому спірне майно позивача, відбулося з тих підстав, що орендар неналежно виконував свої зобов'язання щодо дотримання орендованих приміщень в належному стані, та у зв'язку з аварійним станом покрівлі таких приміщень.

05.11.2012 року ТОВ «Старкс» склало власний Акт перевірки приміщень, що здані під охорону за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, в результаті огляду приміщень було виявлено неможливість входу у виробничі цехи, опломбування центральних в'їзних воріт на території Заводу (Т.2 ас. 166).

У зв'язку з недопуском до орендованих приміщень ТОВ «Старкс» звернулося із заявою про злочин до правоохоронних органів, зокрема, про те, що у зв'язку з опломбуванням орендованих складів по вул. Незалежності 49а в м. Хотині невідомими особами здійснено грубе порушення прав заявника та ним неможливе ведення господарської діяльності (Т.2 а.с. 167), однак у порушення кримінальної справи було відмовлено (Т.2 ас. 168).

Також, ТОВ «Старкс» 24 липня 2013 року звернулося у правоохоронні органи з повідомленням про кримінальне правопорушення (т.2 ас.195), зокрема, про те що ПАТ «Державно-експортний банк України» незаконно привласнив та утримував майно, яке належне ТОВ «Старкс» і яке перебуває на його відповідному зберіганні за договором. За даним повідомленням було розпочато досудове розслідування (Т.2 ас. 197).

16.11.2012 року позивач звертався до ТОВ "СТАРКС" з вимогами повернути продукцію зі зберігання листами від 16.11.2012 р. № 305, 305/1, 305/2, 305/3, 305/4, однак останнє листом від 16.11.2012 р. № 1258/1 повідомило ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" про неможливість повернути продукцію в зв'язку з тим, що співробітники ТОВ "СТАРКС" 16.11.2012 р. не були допущені до складського приміщення, де вона зберігається (т.с.1, а.с. 110-114, 117). Причиною недопуску, як вказано в листі ТОВ "СТАРКС від 20.11.2012 р. № 1263/1, стало те, що працівниками ПАТ "Укрексімбанк" було опломбовано Хотинський завод металевої упаковки, зокрема, склади та головні ворота (т.с. 1, а.с. 118).

19.11.2012 року позивач знову звертався до ТОВ "СТАРКС" з вимогою повернути продукцію зі зберігання листом від 19.11.2012 року б/н. (Т.1 ас. 110).

23.11.2012 року ТОВ «Старкс» листом від 23.11.2012 року вих. № 1334 повідомило позивача про те, що товариство зверталося до співробітників ТОВ «Вікторія (охоронна фірма, яка здійснює охорону території заводу) із вимогою про надання пояснень щодо не допуску до орендованих приміщень, на що було отримано відповідь про те, що така вказівка про блокування в'їзних воріт та унеможливлення пропуску транспорту на територію заводу надійшла від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Про дане грубе порушення товариство повідомило як Банк, так і правоохоронні органи. (Т.1 ас.119.

Після опломбування, 02.11.2012 р. об'єкту по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області представники ТОВ "СТАРКС" і ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" 27.11.2012 р. були допущені до складських приміщень по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області і мали фізичну можливість провести інвентаризацію переданих на зберігання виробів із жерсті.

27.11.2012 р. ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" і ТОВ "СТАРКС" склали Акт перевірки залишків продукції на відповідальному зберіганні по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., згідно з яким по факту на зберіганні ТОВ "СТАРКС" за місцезнаходженням по вул. Незалежності 49а у м. Хотині Чернівецької області перебувала продукція позивача: вироби із жерсті: трьохскладова зварна жерстяна банка, корпус трьохскладової жерстяної банки, кришка до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришка СКО загальною кількістю 5611953,00 шт. (т.с. 1, а.с. 100, 101).

Також, Рішенням суду Чернівецької області від 19.06.2013 року у справі № 926/388/13 встановлено, що з наявних у справі матеріалів фотофіксації в процесі проведення інвентаризації 27.11.2012 р. вбачається, що в приміщеннях ПАТ "Укрексімбанк" по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині знаходяться упаковані в поліетиленову плівку вироби із жерсті, на окремих упаковках в наявності маркувальні написи про належність цього товару ТОВ "Українська аграрна та хімічна компанія".

Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.06.2013 року по справі №926/388/13 набрало законної сили.

Сторони у справі №926/388/13 збігаються із сторонами спору в даній справі: позивач - ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", відповідач - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Після отримання пояснень ТОВ «Старкс» стосовно неможливості повернення належної позивачу продукції зі зберігання, позивач неодноразово звертався листами до відповідача з проханням надати можливість вивезти товар, що знаходиться на відповідальному зберіганні за адресою по вул. Незалежності 49а у м. Хотині Чернівецької області (а.с. 121-128 Т.1). Позивачем за описом представнику відповідача було передано завірені копії документів на підтвердження права власності позивача на зазначений у переліку товар, стан взаємних розрахунків з ТОВ «Старкс», вибіркові дані бухгалтерського обліку та ін. (Т.1 ас.123).

Однак відповідач листом від 11.02.2013 року (Т.1 ас.129) повідомив позивача про те, що відсутні будь які правові підстави для задоволення вимог ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", зазначив, що вказане у переліках майно Банку жодною особою не передавалося та не знаходиться у віданні останнього.

04.01.2013 року листом вих. № 1418 ТОВ «Старкс» звернулося до відповідача з проханням не чинити перешкод орендарю здійснювати свої права як власника та зберігача продукції у приміщеннях орендодавця та просило надати дозвіл на вивезення як власної сировини та продукції, так і продукції за договором зберігання з ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія» відповідно до переліку (Т. 2 ас. 187).

11.01.2013 р. позивач звернувся до ТОВ "СТАРКС" з вимогою про повернення товару, в якій просив видати 14-15 січня 2013 року зі зберігання зі складу по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині продукцію в кількості 5 611 953,00 шт. у вказаних вище асортименті та кількості (т.с. 1, а.с. 116, 116 на звороті).

Однак, станом на 11.01.2013 р. позивачеві не була повернута і перебувала на зберіганні у ТОВ "СТАРКС" відповідно до договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012р. у приміщеннях за адресою по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області така продукція:

№ТоварКількість 1Ж/б (72,8/70,2 х 76, 0,18/0,18, RlY/F1Y, 7-ПС) 339 075,00шт. 2Ж/б (72,8/70,2 х 78, 0,18/0,18 R1Y/F1Y) 888 425,00шт. 3Ж/б (72,8/70,2 х 95, 0,16/0,18 R1Y/F1Y) 71 967,00шт. 4Ж/б (83,3/80,3 х 52, 0,18/0,18 R1Y/F1Y) 624 000,00шт. 5Ж/б (83,3/80,3 х 85, 0,18/0,19, R2W/F1C) 248 300,00шт. 6Ж/б (99/96 х 106,4 0,19/0,19, R1Y/F1Y, 13-ПА) 88 880,00шт. 7Ж/б (99/96 х 40,2, 0,18/0,19, R1Gry/FIC) 32 032,00шт. 8Ж/б (99/96 х 47, 0,18/0,19, RlGry/FlY) 194 040,00шт. 9Ж/б (99/96 х 82, 0,18/0,19, R1Gry/Fl Y) 71 456,00шт. 10Ж/б 83,3/80,3 * 85 прозоро/біла 182 000,00шт. 11ЖБ 99/96*82 зігована 0,18/0,19 F1C/1C-RlGry (С-прозоро/Gry-cipa) 6 160,00шт. 12Кришка до ж/б (72,8 0,18 Rl Y/F4L, № 293 "Ічня") 337 800,00шт. 13Кришка до ж/б (72,8 0,18 R1Y/F1Y) 192 936,00шт. 14Кришка до ж/б (72,8, 0,19 R1Y/F1Y) 36 321,00шт. 15Кришка до ж/б (83,3 0,18 R1Y/F1Y) 551 250,00шт. 16Кришка до ж/б (83,3 0,19 R1Gry/FlY) 45 530,00шт. 17Кришка до ж/б (83,3 0,19, R2W/F1C) 238 230,00шт. 18Кришка до ж/б (99 0,19 R1Gry/Fl Y) 340 210,00шт. 19Кришка до ж/б (99, 0,19 R1Gry/FIC) 133 941,00шт. 20Кришка СКО 1-82 ("Алейна") 989 400,00шт. Разом 5 611 953,00шт.

що підтверджується Актом звірки товарних залишків на відповідальному зберіганні станом на 11.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКС" по Договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012р., зробленому за даними їх бухгалтерського обліку (т.с. 1, а.с. 115).

Також, як слідує з пояснень представника відповідача, у зв'язку з порушенням ТОВ "СТАРКС" умов договору оренди майна Банку № 1 від 27.06.2012 р. у частині сплати орендної плати за користування орендованим майном, дію зазначеного договору було достроково розірвано з 29.11.2012 р. та висунуто ТОВ "СТАРКС" вимоги про звільнення орендованого майна і його передачу банку в повному обсязі по акту приймання-передачі (листи-вимоги від 02.12.2012 р. та від 06.02.2013 р., (т.с. 2, а.с. 16-21).

Факт достроково розірвання з 29.11.2012 р. договору оренди майна Банку № 1 від 27.06.2012 р. встановлено в рішенні господарського суду Чернівецької області від 22.02.2013 року по справі №5027/954/2012, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 р. (т.с. 2, а.с. 25-43).

Склад, в якому було передбачено зберігання продукції позивача по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012р., у складі цілісного майнового комплексу по вул. Незалежності, 49а у м. Хотин Чернівецької області передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Метало-тарний завод" по договору оренди майна банку № 3 від 23.10.2013 р., укладеному з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", терміном дії шість місяців. (т.с. 1, а.с. 153-163).

Листами від 03.12.2012 року, 26.12.2012 року, 05.02.2013 року відповідач ПАТ ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просив ТОВ «Старкс» повернути орендоване майно у встановленому порядку та звільнити займані приміщення від будь яких речей, та зазначив, що в іншому випадку не нестиме відповідальності за втрату чи пошкодження таких речей.

15 лютого 2013 року ТОВ «Старкс» прийняло (акцептувало) вимогу про звільнення орендованого майна від власних речей (Т.2 ас.с191) та зазначило про те, що 22.02.2013 року на територію належного Банку майнового комплексу прибуде автомобільний транспорт ТОВ «Старкс»

19 лютого 2013 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "СТАРКС" склали акт приймання-передачі орендованого майна, згідно з яким ТОВ "СТАРКС" передало, а ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийняло зі строкового платного користування предмет оренди - майно, яке розташоване за адресою: м. Хотин, вул. Незалежності, 49а, зі всіма внутрішніми системами і комунікаціями згідно наведеного в акті переліку (т.с. 2, а.с. 44-61).

Серед майна, що повернуте з оренди ТОВ "СТАРКС" банку і перелічене в Акті від 19 лютого 2013 р., виробів із жерсті: трьохскладової зварної жерстяної банки, корпусів трьохскладових жерстяних банок, кришок до трьохскладової зварної жерстяної банки, кришок СКО загальною кількістю 5611953,00 шт., не зазначено.

Після складення Акту від 19.02.2013 року ТОВ «Старкс» 19.04.2013 року звертається до Банку про надання можливості вивезення майна відповідно до переліку, в узгоджені строки з приміщень в м.Хотині по вул. Незалежності, 49а.

Листами від 27.02.2013 року та 16.05.2013 року ПАТ «Укрексімбанк» повідомляло ТОВ «Старкс» про можливість вивезення майна лише після пред'явлення повного пакету документів, які посвідчують право власності на активи, що знаходяться за адресою: місто Хотин, вул. Незалежності, 49а, Чернівецької області, та на підставі яких можна провести ідентифікацію майна. (Т.2 ас. 193-194).

Таким чином, з вищезазначених листів вбачається, що відповідач не надав ТОВ «Старск» безумовної відповіді про відсутність в належних йому приміщеннях майна, належного та ввіреного на зберігання ТОВ «Старкс».

Як зазначалось вище, 24 жовтня 2012 року між ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" (поклажодавець) та ТОВ "СТАРКС" укладено договір зберігання № 24/10-2.

Як встановлено, позивач неодноразово звертався до зберігача ТОВ "СТАРКС" з вимогою про повернення товару, однак зберігач не виконував такої вимоги, пояснюючи це об'єктивною неможливістю доступу до складських приміщень, де зберігалася продукція, у зв'язку з їх опломбуванням відповідачем.

Приписами статті 949 ЦК України визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей (змішані родові)тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Статтею 953 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У лютому 2013 року ТОВ «"Українська аграрна і хімічна компанія" звернувся з позовом у господарський суд Київської області до ТОВ «Старкс» про вилучення виробів із жерсті, які були передані за договором зберігання від 24.1012 року, тобто про виконання договірного зобов'язання.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013р. по справі № 911/445/13-г, позов задоволено повністю та вирішено вилучити вироби із жерсті, а саме: трьохскладові зварні жерстяні банки, корпуси трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки до трьохскладових зварних жерстяних банок, кришки СКО в зазначених кількості та асортименті. Рішення господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. по справі № 911/445/13-г, набрало законної сили на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року.

Слід зазначити, що у даній справі № 926/496/14 позивач звернувся з позовними вимогами, щодо виробів із жерсті, що були предметом розгляду у вищевказаній справі № 911/445/13-г і щодо яких було прийнято вищевказане рішення.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення суду по справі № 911/445/13-г.

Суд першої інстанції у даній справі прийшов до висновку, що майно яке просить вилучити позивач у відповідача, вже вилучено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2013 р. по справі № 911/445/13-г у зберігача майна.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий не відповідає дійсності, зазначене рішення не виконувалося. Належних та допустимих доказів вилучення спірного у справі № 911/445/13-г майна сторонами у даній справі не надано.

Захист права власності врегульований главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Позивачем вже заявлялася вимога до відповідача про усунення перешкод у володінні спірним майном. Зокрема, в господарському суді Чернівецької області слухалася справа № 926/388/13 за позовом ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія", м. Київ до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.06.2013 року по справі №926/388/13 у задоволенні позову відмовлено.

В рішенні господарського суду Чернівецької області від 19.06.2013 року по справі №926/388/13, зазначено: "Відтак, з огляду на наведене, суд вважає доведеним, що майно, передане ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" товариству "СТАРКС" по договору зберігання № 24/10-2 від 24.10.2012 р., перебуває за адресою по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області, оскільки у справі в наявності належні докази, які засвідчують місцезнаходження товару за вказаною адресою, а будь-яких доказів його вивезення чи відсутності за цією адресою відповідачем чи третіми особами суду не надано».

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, в тому числі в їх мотивувальних частинах.

Отже, вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт наявності спірного майна позивача за адресою по вул. Незалежності, 49а у м. Хотині Чернівецької області, станом на 19.06.2013 року, що має істотне значення для прийняття рішення у даній справі.

27.03.14 року позивач звернувся із даним позовом про витребування спірного майна у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та про стягнення збитків, в процесі розгляду справи змінивши позовні вимоги в межах лише кількісних та вартісних показників.

Апеляційний господарський суд розглядає заявлену позовну вимогу про витребування майна в редакції заяви від 01.10.14 року, у якій позивач просить вилучити у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» вироби із жерсті у кількості 6160 штук, вартістю 12 751,20 грн.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем немає договірних відносин ні щодо майна, ні щодо складського приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька обл., Україна.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ст. 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: витребування майна власником із чужого незаконного володіння (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до пункту 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07 лютого 2014 року: "Застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.".

Ухвалою суду першої інстанції від 20.05.2014 року у даній справі №926/496/14 призначено судову товарознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з Висновком №2013 судової товарознавчої експертизи по справі № 926/496/14 від 26.08.2014р. (надалі - експертний висновок №2013) експерту на огляд не було представлено виробів із жерсті за їх місцем знаходженням: "В ході проведення огляду в металевому ангарі №3 по вул. Незалежності 49-а в м. Хотин Чернівецької області, куди був скерований експерт, представниками/працівниками ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ПП "Еталон-Безпека" та ТзОВ "Метало-тарний завод" виробів із жерсті, що є власністю ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" не виявлено. За даними присутніх на зазначеному огляді представників/працівників ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТзОВ "Метало-тарний завод", виробів із жерсті, що є власністю ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" в будь-яких інших приміщеннях, за вище вказаною адресою, немає" (стор. 2 висновку №2013).

В суді першої інстанції, експертом надано пояснення, що при проведені дослідження його було допущено в ангар №3 по вул. Незалежності 49-а в м. Хотин Чернівецької області, оскільки із пояснень та актів інвентаризації спірне майно зберігалось саме в цьому ангарі, в інші ангари його допущено не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень".

Відтак, жодними доказами у справі не підтверджено факту перебування спірного майна на момент прийняття рішення в складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька обл., Україна, та належить відповідачу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у відповідача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та передачі позивачу виробів із жерсті : Жерстяна банка (99/96*82 зігована 0,18/0,19 RIGry/FIC) (С-прозора, Gry-cipa), кількість, шт. - 6160, загальна вартість - 12751, 20 грн.

Враховуючи те, що судом першої інстанції вимогу про вилучення та передачу спірного майна було розглянуто в межах позовної заяви, тобто з вартістю майна 2 390 937,10 грн., та прийнято рішення про відмову в задоволенні вимоги про вилучення та передачу спірного майна позивачу саме на суму 2 390 937,10 грн., то апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та передачу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" виробів із жерсті за вказаними найменуваннями - кількістю 4 129863 штук, вартістю - 2 378 185,9 грн. слід скасувати.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових коштів в розмірі 4 913 393, 8 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія". Нормативна підстава - ст.ст. 22, 1213 ЦК України.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням речі.

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 218 ГК України. Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина. Стаття 614 Цивільного кодексу України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

Водночас, згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відтак, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

Суд першої інстанції на підставі положень ст. 951 ЦК України прийшов до висновку про те, що при наявності збитків позивач повинен звернутись про їх відшкодування до договірного зберігача (ТОВ "СТАРКС"). В свою чергу, зберігач може в порядку регресу звернутись про стягнення збитків до третіх осіб, які позбавили його майна (вилучили, неправомірно заволоділи, неправомірно утримують), яке передано йому по договору зберігання.

Позивач має право на свій розсуд обрати той спосіб захисту, який, на його думку, найбільш ефективно призведе до відновлення його порушеного права. Позивач вважає, що йому шкоди завдано саме протиправними діями відповідача і що вина за втрату продукції, яка була встановлена в ході розгляду даної справи, лежить саме на відповідачу у даній справі, а тому позивач не позбавлений права звернутися з позовом про відшкодування збитків у межах недоговірних деліктних відносин.

З аналізу фактичних обставин справи вбачається, що позивачем передано ТОВ «Старкс» за договором зберігання вказане у договорі майно, а саме вироби із жерсті згідно переліку. ТОВ «Старкс» прийняло на зберігання таке майно у належних відповідачу складських приміщеннях по вул. Незалежності, 49а, у м. Хотин Чернівецької області, на правах оренди.

02.11.2012 року відповідачем було опломбовано приміщення, які перебували в користуванні ТОВ «Старкс» і в яких, згідно зазначеного договору, зберігалася продукція позивача. Як встановлено, такі складські приміщення відповідачем було опломбовано разом із спірним майном позивача та майном ТОВ «Старкс» всередині цих приміщень, що підтверджується матеріалами справи.

27.11.2012 року після опломбування приміщень представники позивача встановили наявність спірного майна у приміщеннях відповідача для проведення інвентаризації майна, що підтверджується відповідним актом перевірки залишків продукції.

Слід зазначити, що як на момент опломбування приміщень, так і в грудні 2012 року відповідач був обізнаним із тим, що у належних йому опломбованих складських приміщеннях знаходиться чуже майно, що було підтверджено позивачем належними документами про право власності на спірне майно та іншими документами.

Договором оренди, укладеним між ТОВ «Старкс» та відповідачем, не передбачено права відповідача діяти у такий спосіб, зокрема, шляхом опломбування орендованих приміщень з наявним чужим майном всередині.

З 29.11.2012 року з ініціативи відповідача з ТОВ «Старкс» було достроково розірвано договір оренди.

Таким чином, після опломбування відповідачем складських приміщень та подальшого розірвання договору оренди з ТОВ «Старкс», ТОВ «Старкс» втратило фізичний доступ до раніше орендованих приміщень, де воно зберігало ввірене йому майно позивача, у зв'язку з чим не могло виконати вимоги позивача щодо повернення майна, яке перебувало на зберіганні.

На численні вимоги як позивача, так і ТОВ «Старкс» щодо можливості допуску до приміщень за адресою: вул. Незалежності, 49а, у м. Хотин, Чернівецької області, з метою вивезення спірного майна позивача, відповідач не забезпечував такого допуску як представників позивача, так і ТОВ «Старкс», а зокрема, також не надав розпоряджень ТОВ «СБ «Вікторія» про можливість допуску вказаних представників до складських приміщень, де знаходилося їх спірне майно, з метою забезпечення вивезення такого майна.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено відсутність спірного майна позивача у складських приміщеннях відповідача, де зберігалося таке спірне майно.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає про те, що таке спірне майно могло бути вивезене за межі складських приміщень за адресою: вул. Незалежності, 49а у м. Хотин Чернівецької області, представниками ТОВ «Старкс».

Однак, відповідачем не було надано доказів у підтвердження такого свого твердження про вивезення спірного майна позивача з його складських приміщень, зокрема, журналів, реєстрів руху майна/транспорту за межі території відповідача.

Отже, матеріалами справи було підтверджено незаконне, безпідставне набуття відповідачем спірного майна позивача. Проте, факт вивезення цього спірного майна позивача за межі складських приміщень відповідача не був підтверджений жодними доказами.

На думку апеляційного суду, опломбування відповідачем своїх приміщень з наявним чужим майном та ненадання можливості доступу до такого майна його власником свідчить про протиправний характер таких дій відповідача.

Відтак, вказана протиправна поведінка відповідача тягнула за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи - позивача, і спричинила заподіяння збитків. Збитки позивача полягають у втраті належного йому спірного майна не з його волі, а в результаті протиправної поведінки відповідача.

Причиновий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та наявністю збитків позивача виявляється у тому, що у зв'язку з опломбуванням зазначених приміщень та у зв'язку з відмовою у допуску до вивезення спірного майна, позивач був позбавлений права володіння та розпорядження таким майном, яке, в результаті, було втраченим не з його волі.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження відсутності його вини у заподіянні збитків позивачу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з втратою його майна внаслідок протиправних дій відповідача.

Згідно ст.1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У висновку №2013 судової товарознавчої експертизи по справі № 926/496/14 від 26.08.2014 р. зазначені наступні висновки: Ринкова вартість, на момент проведення експертизи, таких самих нових виробів із жерсті, придатних до використання, що є власністю ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" на підставі договору поставки №24/10-01 від 24.10.2012 р. та передані на зберігання ТОВ "Старкс" по договору поставки №24/10-01 від 24.10.2012 р. укладеними між ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" та ТОВ "Старкс", що знаходились за адресою вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька область, складає: 4540279,00 грн.; Ринкова вартість, на момент проведення експертизи, таких самих нових виробів із жерсті, не придатні до використання, що є власністю ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" на підставі договору поставки №24/10-01 від 24.10.2012 р. та передані на зберігання ТОВ "Старкс" по договору поставки №24/10-01 від 24.10.2012 р. укладеними між ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія" та ТОВ "Старкс", що знаходились за адресою вул. Незалежності, 49-а, м. Хотин, Чернівецька область складає: 385866,00 грн.

Таким чином, загальна ринкова вартість майна, яке не може бути повернуте в натурі законному власнику, складає 4926145,0 грн. Позивачем правомірно заявлено вимоги про відшкодування збитків у розмірі 4913393,8 грн., тобто без врахування вартості того спірного майна, яке він просив вилучити в натурі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що за проведення експертизи - у даній справі позивачем було сплачено - 8880, грн.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат у даній справі.

Отже, з відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути на користь позивача - 36 445,4 грн. судового збору, за розгляд справи в суді першої інстанції - 72890,83 грн., всього - 109 336,23 грн. та 8857,01 грн. судових витрат за проведення експертизи (всього 118 193,24 грн.).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" від 07.11.2014 року вих.. № 07/11-01 - задоволити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014року, у справі за № 926/496/14 в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та передачу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" виробів із жерсті, - кількістю 4 123 703 штук, вартістю - 2378185,9 грн. - скасувати.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2014року, у справі за № 926/496/14 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" грошових коштів 554 027,31 грн. - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Горького, 127, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" (вул. Шовковична, 13/2, кв.118, м. Київ, код ЄДРПОУ 33597703) 4 913 393, 8 грн. (чотири мільйони дев'ятсот тринадцять тисяч триста дев'яносто три гривні вісімдесят копійок) грошових коштів.

В решті рішення в частині відмови в задоволенні позову про вилучення у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та передачу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" вироби: Жерстяна банка (99/96*82 зігована 0,18/0,19 RIGry/FIC) (С-прозора, Gry-cipa), кількістю - 6160 штук, загальною вартістю - 12751, 20 грн. - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Горького, 127, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна і хімічна компанія" (01021 вул. Шовковична, 13/2 кв.118 м. Київ код ЄДРПОУ 33597703) 118 193,24 грн. (сто вісімнадцять тисяч сто дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки) судових витрат.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.02.2015 р.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г. Якімець