Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/23517/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/23517/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Супряга С. О. - представник за довіреністю № 207/11.5.2 від 15.05.2014

від відповідача: не з'явились

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 про відхилення скарги ПАТ «ВТБ Банк» на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві

у справі № 910/23517/13 (суддя Шкурдова Л. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою (а.с. 93-98 т. 2) на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві в якій, з урахуванням уточнень (а.с. 142-144 т. 2), в якій просило:

- визнати протиправною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №45130703 від 21.10.2014, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинським С.С.;

- скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №45130703 від 21.10.2014, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинським С.С.;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинського С.С. прийняти наказ №910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда»;

- зобов'язати ПАТ «ВТБ Банк» повторно подати до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження разом з наказом №910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда»;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Крайчинського С.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/23517/13 скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві у виконавчому провадженні № 45130703 відхилено.

Відмовляючи у задоволенні вказаної скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом визначено спосіб стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведенням публічних торгів, а нерухоме майно знаходиться за адресою: Луганська область, Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, б. 23 та має бути реалізоване у даному населеному пункті, в той час як відповідач за адресою: м. Київ, вул. П.Мирного, 11 не знаходиться, у даному випадку виконавчий документ повинен пред'являтись за місцем виконання рішення до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/23517/13 від 25.11.2014 та задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оспорювана ухвала суду є необґрунтованою та не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 21.01.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві за наявними матеріалами апеляційного провадження.

04.02.2015 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач як на підставу відкладення послався на те, що 02.02.2015 Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/28502/14 за заявою ПАТ «ВТБ Банк» про банкрутством ТОВ «КХП «Зіда», в якій введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до приписів чинного законодавства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується і на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/23517/13.

В судовому засіданні представник позивача вказане клопотання підтримав.

Після заслуховування представника позивача по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 102 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалу, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, судом винесено 21.01.2015, з огляду на що апеляційну скаргу суд має розглянути в строк до 05.01.2015.

Водночас частиною 3 ст. 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Матеріали справи не містять клопотання жодної із сторін про продовження строку вирішення спору, в той час як чинним процесуальним законодавством суд не наділений повноваженнями продовжити строк розгляду справи за власною ініціативою, а отже, суд в даному випадку позбавлений права відкласти розгляд справи без порушення встановлених ГПК України процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій скарзі є вимоги про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві з питань невідповідності їх приписам чинного законодавства, що жодним чином не може бути пов'язане з порушенням щодо відповідача справи про банкрутство.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/23517/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 5 000 000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 62 465,75 грн. поточної заборгованості по сплаті процентів, 992 830, 82 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів, 266 575,34 грн. пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту, 54 201,74 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 59 589,04 грн. 3% річних за прострочення тіла кредиту, 15 887,29 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів, 275 565 грн. штрафу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2008 за реєстровим номером 1202, а саме нерухоме майно:

- комплекс, розташований за адресою: Луганська обл., Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, б. 23 та складається з корпусу мельниці, приймання зерна з навісом під літ. «В, М, К», цегляні, площею 2524,3 кв.м.; будівлі топочної (котельні) під літ. «Г, г», шлакоблок, площею 71,5 кв.м.; підвалу для овочів під літ. «Пг», цегляні, площею 51,1 кв.м.; гаражу грузових автомобілів, центрального складу під літ. «Ш, Щ», шлакоблок, площею 343,7 кв.м.; блоку підсобних приміщень під літ. «Г, г, г1», дерев'яні, обкладені цеглою, площею 369,0 кв.м.; будівлі залізничних вагів під літ. «П», цегляні, площею 12,5 кв.м.; зерноскладу № 23 під літ. «О», цегляні, площею 1140,7 кв.м.; гаражу легкових автомобілів під літ. «Б», цегляні, площею 44,5 кв.м.; приміщень електрозварки під літ. «Ю», Ѕ шлакоблок, Ѕ цегляні, площею 44,5 кв.м.; вбиральні під літ. «Н», шлакоблок, площею 13,9 кв.м.; вагової, складу, холодильнику під літерою «У, у, У1, Х, Е», цегляні, площею 173,7 кв.м.; зерносклади №№ 10, 11, 12 під літ. «Ф», цегляні, площею 2028, 9 кв.м.; будівлі АБК під літ. «А-3», цегляні, 780,0 кв.м.; зерноскладу № 16, гаражу, вагової під літ. «С, Р, Г», камінь бутовий, площею 741,8 кв.м.; підстанції під літ. «Д», цегляні, площею 114,6 кв.м.; складу ГСМ під літ. «Ж», цегляні, площею 51,1 кв.м.,

- встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною не нижче 2 411 405 грн.,

- в іншій частині позову відмовлено,

- до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 68 785,13 грн. судового збору.

14.07.2014 на виконання вказаного судового рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази (а.с. 48-50 т. 2), в тому числі про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення предмет іпотеки (далі Наказ 1).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 та від 25.09.2014 виправлено описки, допущені у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014, Наказі 1 та Наказі 2.

З матеріалів справи слідує, що Наказ 1 позивачем пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві (далі Відділ ДВС).

Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 ВП № 45130703 (а.с. 102-103 т. 2), винесеною головним державним виконавцем Відділу ДВС Крайчинським Сергієм Станіславовичем відмовлено у прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з виконання Наказу 1.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що при її винесенні державний виконавець виходив з того, що оскільки судовим рішенням чітко визначений спосіб та порядок його виконання, а саме шляхом звернення стягнення на іпотечне майно відповідача, місцезнаходження якого: Луганська обл., Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, б. 23, та з метою усунення непорозумінь, які можуть виникнути при проведенні опису й арешту даного майна у відповідності до приписів ст.ст. 20, 21 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчій документ необхідно пред'явити до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області.

Вказану постанову разом з супровідним листом № 646/2 від 24.10.2014 (а.с. 101 т. 2) направлено відповідачу 22.10.2014 та отримано ним 24.10.2014, про що свідчить відмітка канцелярії відповідача на конверті, в якому їх було направлено (а.с. 104 т. 2).

З огляду на вказані обставини, позивач 03.11.2014 звернувся до Господарського суду міста Києва з цією скаргою.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог позивача повністю, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Зі змісту скарги слідує, що позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №45130703 від 21.10.2014, винесену головним державним виконавцем Відділу ДВС Крайчинським С.С.;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу ДВС Крайчинського С.С. прийняти Наказ 1;

- зобов'язати позивача повторно подати до Відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження разом з Наказом 1;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу ДВС Крайчинського С.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання Наказу 1.

Згідно із ч ст. 121-2 ГПК України:

- скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1);

- скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 2);

- за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 3).

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Рішенням суду у цій справі визначено спосіб стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, б. 23. Також зазначеним рішенням встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів, з початковою ціною не нижче 2 411 405 грн.

Частиною 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, встановлює, що місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено право стягувача обирати місце виконання між кількома органами державної виконавчої служби в залежності від місцезнаходження постійно діючого органу боржника - юридичної особи або місцезнаходження його майна.

Таке ж право надано стягувачу й в п. 3.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158, який встановлює, що виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи, а право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть учиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Водночас чинне законодавство надає державним виконавцям повноваження на проведення виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, та встановлює такий порядок їх вчинення:

Згідно з п. 3.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України, а згідно з п. 3.5.2 - при проведенні перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, у постанові про проведення перевірки обов'язково зазначаються обставини, які обумовили проведення перевірки (письмове клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо), адреса, за якою слід здійснити перевірку, а також інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці;

Пункт 3.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій встановлює, що якщо в процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно у передбаченому законом порядку за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій;

Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби;

Вчинення виконавчих дій на території органу державної виконавчої служби, що підпорядкований іншому регіональному управлінню юстиції, здійснюється виключно за погодженням з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З матеріалів справи слідує, що місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. П.Мирного, 11, тому позивач мав права звернутися до Відділу ДВС, компетенція якого поширюється на вказану адресу.

З огляду на вищевикладене, Відділ ДВС не мав права відмовляти у відкритті виконавчого провадження з виконання Наказу 1 з посиланням на приписи п. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», який встановлює, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Той факт, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться, що підтверджується наданим Відділом ДВС актом державного виконавця від 05.08.2014, складеного в межах виконавчого провадження за наказом №910/23517/13 від 14.07.2014, яким встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. П.Мирного, 11 відповідач не знаходиться, майна що належить боржнику на праві власності, на яке можливо звернути стягнення в м. Києві, не виявлено, що суд першої інстанції взяв до уваги відхиляючи скаргу позивача, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, по-перше, вказаний документ складений в межах іншого виконавчого провадження, а по-друге, з його змісту слідує, що відповідач за вказаною адресою не знаходився на початку серпня 2014 року, а відтак, такий акт не може бути належним доказом того, що станом на дату звернення позивача до Відділу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу 1, а саме, 17.10.2014 (а.с. 121 т. 2), відповідач так само був відсутній за вказаною адресою.

З огляду на вищевикладене, висновок Відділу ДВС про те, що у даному випадку виконавчий документ повинен пред'являтись до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, оскільки нерухоме майно знаходиться за адресою: Луганська область, Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, б. 23 і має бути реалізоване у даному населеному пункті, колегією суддів визнається безпідставним.

У пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скарга позивача на дії Відділу ДВС в частині вимог про визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 ВП № 45130703, винесеної головним державним виконавцем Відділу ДВС Крайчинським Сергієм Станіславовичем, а також про зобов'язання Відділу ДВС прийняти Наказ 1 та відкрити виконавче провадження з примусового виконання Наказу 1 підлягають задоволенню. Ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання його повторно подати до Відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження разом з Наказом 1 слід зазначити таке.

Виходячи з приписів чинного законодавства, пред'явлення виконавчого документу до виконання є правом, а не обов'язком позивача, а відтак, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Слід зазначити і про те, що вказані вимоги не відповідають ст. 19 Конституції України, згідно якій правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та п. 2 ст. 14 ЦК України, згідно якому особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на викладені вище обставини, у задоволенні вимог позивача про зобов'язання його повторно подати до Відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження разом з Наказом 1 слід відмовити. Ухвала суду першої інстанції в цій частині незалежно від підстав її винесення залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/23517/13, прийнята за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, підлягає зміні з прийняттям нового рішення за результатами розгляду вказаної скарги, яким вимоги позивача про визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 ВП № 45130703, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві Крайчинським Сергієм Станіславовичем, та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві прийняти наказ №910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда» та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда», підлягають задоволенню, решта заявлених у скарзі вимог відхиляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» підлягає частковому задоволенню, судові витрати за її подачу, відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/23517/13 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/23517/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/23517/13 в такій редакції:

«1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.10.2014 ВП № 45130703, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві Крайчинським Сергієм Станіславовичем.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві прийняти наказ №910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда»;

4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/23517/13 від 14.07.2014 Господарського суду міста Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «КХП «Зіда».

5. Решту заявлених у скарзі вимог відхилити.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Зіда» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирно, 11, ідентифікаційний код 36258959) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 304 (триста чотири) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/23517/13.

Повний текст постанови складено: 06.02.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха