Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/24410/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/24410/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Безугла С.О.;

відповідача: не з'явилися;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавр і Со"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 06.11.2014р.

у справі №910/24410/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Лавр і Со"

до Фізичної особи - підприємця Амелькіна Олександра

Григоровича

про стягнення 5 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. у справі №910/24410/14 позовну заяву з доданими до неї документами було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п.4, 6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою судовою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. у справі №910/24410/14 та направити справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 54, 56, 63 Господарського процесуального кодексу України, що на думку позивача призвело до безпідставного повернення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2015р.

В судове засідання 27.01.2015р. з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. у справі №910/24410/14 скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва на розгляд по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Приватне підприємство "Лавр І Со" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Амелькіна Олександра Григоровича (далі - відповідач) про стягнення 5 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. у справі №910/24410/14 позовну заяву з доданими до неї документами було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п.4, 6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що позивачем не було надано належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами та доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54- 58 Господарського процесуального кодексу України.

Недодержання вимог названих статей Господарського процесуального кодексу України тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було додано до позовної заяви платіжне доручення №424 від 03.11.2014р. на суму 1 827,00 грн. на підтвердження сплати судового збору.

Сплачена позивачем сума була розрахована ним у відповідності до вимог ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що додане до позовної заяви платіжне доручення №424 від 03.11.2014р. не оформлено належним чином, оскільки на вказаному платіжному дорученні відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника (позивача).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з наданими позивачем поясненнями, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Правекс-Банк» укладено договір банківського рахунку №53/280 від 08.02.2002р. За умовами вказаного договору оперативне ведення позивачем, як клієнтом, відкритого рахунку у банку та обмін технологічною інформацією здійснюється дистанційно за допомогою систем дистанційного обслуговування «Інтернет-банкінг» з використанням електронного цифрового підпису.

Відповідно до умов укладеного договору банківського рахунку та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (із змінами та доповненнями) (п.11.5) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", повинні містити: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника, назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) цифровий(і) підпис(и); інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

З наведеного випливає, що в даному конкретному випадку проставлення в платіжному дорученні підпису уповноваженої посадової особи та печатки позивача не передбачено.

До апеляційної скарги позивачем було додано копію листа Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» №891 від 18.11.2014р., в якому, зокрема, зазначено про те, що проставлення в платіжному дорученні підпису уповноваженої посадової особи та печатки позивача є технічно неможливим і суперечить самій суті використання систем дистанційного обслуговування з використанням відповідних систем, де передбачено використання електронного підпису.

У вищезгаданому листі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк» підтверджено, що 03.11.2014р. уповноваженою особою клієнта (тобто позивача) було надано розпорядження Банку на перерахування коштів в сумі 1 827 грн., що було оформлено електронним розрахунковим документом, а саме: платіжним дорученням №424 від 03.11.2014р. Враховуючи, що розрахунковий документ був оформлений належним чином, Банк провів перерахунок коштів. Вказана вище сума була в повному обсязі зарахована в дохід Державного бюджету на відповідний рахунок, про що на зворотному боці платіжного доручення №424 від 03.11.2014р. була проставлена відповідна відмітка про зарахування коштів.

Таким чином, додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення №424 від 03.11.2014р. є належним доказам сплати ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, у зв'язку з чим правові підстави для застосування п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у місцевого господарського суду були відсутні.

В ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На підтвердження надіслання відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами позивачем було надано копію фіскального чеку №9812 від 03.11.2014р. та опис вкладення у цінний лист від 03.11.2014р.

Як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд повернув позов з посиланням на п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому місцевий господарський суд у своїй ухвалі зазначив про те, що згідно з описом вкладення у цінний лист від 03.11.2014р. позивач направив на адресу відповідача не всі додані до позовної заяви документи, зокрема, не направив копію документу на підтвердження права підпису особи та доказ направлення вимоги.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З доданих до позову документів вбачається, що додатком №6 до позовної заяви є копія документу на підтвердження права підпису особи. При цьому місцевий господарський суд не пересвідчився про який саме документ йде мова. Натомість документом, вказаним в додатку №6 до позову, є Довідка АА №615839 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), копія якої була направлена відповідачу, про що чітко вказано в описі вкладення від 03.11.2014р.

Відносно відсутності доказів направлення відповідачу вимоги від 30.10.2014р. вих.№30-10/14, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з доданих до позову документів, позивач направив відповідачу вимогу від 30.10.2014р. вих.№30-10/14 в той самий день, коли надіслав позов, а саме 03.11.2014р., про що свідчить фіскальний чек №9813 від 03.11.2014р., який значиться додатком №5 до позовної заяви (докази направлення вимоги).

З наданого позивачем опису вкладення у цінний лист від 03.11.2014р. вбачається, що позивач направив відповідачу вимогу від 30.10.2014р. вих.№30-10/14 як окремо (про що вказувалося вище), так і з доданими до позову документами.

Проте, вказана обставина взагалі не з'ясовувалася місцевим господарським судом.

Окрім того, відповідно до п.4 ч.1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України в необхідних випадках суддя може вчиняти такі дії по підготовці справи до розгляду, як витребування від сторін документів.

Тобто, у разі недостатності поданих позивачем доказів, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у нього необхідні докази у процесі підготовки справи до розгляду, але відповідні дії вчинені судом не були.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що до позову було надано належні докази на підтвердження надіслання відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами, а тому в даному конкретному випадку п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не підлягав застосуванню.

Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невірне застосування Господарським судом міста Києва норм процесуального права при прийнятті ухвали №910/24410/14 від 06.11.2014р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. - скасуванню, з направленням справи №910/24410/14 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як уже зазначалось вище, у справі №910/24410/14 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 54, 56, 63, 75, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавр і Со" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. у справі №910/24410/14 скасувати, а справу №910/24410/14 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

3. Матеріали справи №910/24410/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк