Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/24410/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/24410/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання - Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавр І Со"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015

у справі № 910/24410/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Лавр І Со"

до Фізичної особи-підприємця Амелькіна Олександра Григоровича

про стягнення 5 100,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Безугла С.О.,

від відповідача: Амелькін О.Г.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Лавр І Со" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Амелькіна Олександра Григоровича про повернення суми авансу у розмірі 5 100,00 грн., що був сплачений в рахунок платежів за майбутнім договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/24410/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням, ПП "Лавр І Со" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 5 100,00 грн. та судові витрати, що складаються з оплати судового збору за подачу позову в розмірі 1827,00 грн., судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу в розмірі 609,00 грн., судового збору за подачу апеляції на рішення в розмірі 913,50 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Крім того, на думку скаржника, допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи внаслідок чого висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи та не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що, за твердженням скаржника, у відповідності до ст. 104 ГПК України, є безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, скаржник зазначає, що обставини щодо укладення між сторонами договору поставки, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не доведено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 апеляційну скаргу ПП "Лавр І Со" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/24410/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 справу № 910/24410/14 за апеляційною скаргою ПП "Лавр І Со" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 30.06.2015.

У відзиві на скаргу відповідач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши на законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення. Проте в судовому засіданні відповідач наполягав на виконанні ним укладеного з позивачем договору купівлі-продажу, а саме передачі позивачу більш ніж три роки тому зазначеного у рахунку-фактурі товару.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника та відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Спір між сторонами виник з приводу 5 100,00 грн., сплачених ПП "Лавр І Со" на користь Фізичної особи-підприємця Амелькіна Олександра Григоровича за платіжним дорученням № 185 від 01.11.2011 згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000021 від 31.10.2011, які позивач вважає авансом за неукладеним договором, а відповідач - платою за переданий позивачу товар.

03.11.2014 позивач направив відповідачу лист-вимогу від 30.10.2014 № 30-10/14 про повернення сплачених 01.11.2011 коштів в сумі 5 100,00 грн. в рахунок майбутніх платежів за договором про виконання робіт, оскільки договір так і не був укладений у зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов. Одночасно 03.11.2014 на адресу відповідача та суду була направлена копія позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданими сторонами доказами підтверджується, що фізичною особою-підприємцем Амелькіним Олександром Григоровичем неназваній особі без замовлення був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000021 від 31.10.2011 на оплату 5100,00 грн. за повітроводи системи вентиляції та кондиціювання - 20 м.кв., клапан зворотній Systemair - 2 шт., шумоглушник - 2 шт.

Платіжним дорученням № 185 від 01.11.2011 на суму 5 100,00 грн., яке міститься у матеріалах справи, підтверджується факт оплати позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 5 100,00 грн. "за обладнання згідно рах.факт. № № СФ-0000021 від 31.10.2011 без ПДВ."

Надані сторонами доказами не дають підстав стверджувати, що позивач перерахував відповідачу кошти як аванс за договором, який мав намір укласти з відповідачем на виконання робіт з установки системи кондиціювання та придбання необхідного для виконання цих робіт обладнання, оскільки в графі призначення платежу у платіжному дорученні № 185 від 01.11.2011 відсутні застереження, що дані кошти є авансом чи попередньою оплатою, не міститься про це інформації і у оплаченому позивачем рахунку-фактурі.

За визначенням ст. 837 ЦК України договір, в якому одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, належить до договору підряду, істотною умовою якого є умова про предмет, тобто про саму роботу (виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи) та її результат.

Жодних доказів укладення договору на виконання робіт з установки системи кондиціювання (з матеріалу замовника або підрядника), попереднього договору чи ведення переговорів з цього питання сторони суду не надали.

Між тим колегія суддів не може погодитись і з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що між сторонами був укладений договір поставки, в якому строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки обумовленого рахунком-фактурою товару визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, істотними умовами договору поставки є предмет поставки (асортимент, кількість, якість товару), строки, умови поставки і ціна. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним договором поставки, підстави для застосування відповідних положень ЦК України відсутні. Сторони не надали доказів ведення переддоговірних переговорів, досягнення домовленості між ними щодо поставки товару в певний строк в обумовлене місце. Позивач не довів, то товар придбавався ним для виробничих потреб. Проте домовленості сторін про товар та його ціну є достатнім для укладення договору купівлі-продажу.

До договору поставки також застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття, якщо договором не передбачено попередню оплату товару. Доказів існування домовленості сторін про попередню оплату товару, необхідного для установки системи кондиціювання, про ведення переговорів між сторонами з цього питання, позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Проте заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208, статей 205, 207, 208 ЦК України правочини між юридичними особами та фізичними особами вчиняються в письмовій формі, яка може бути зафіксована в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, в тому числі за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, підписаних сторонами правочину.

Крім того, відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Таким чином, наявні в матеріалах справи рахунок-фактура та платіжне доручення самі по собі, враховуючи їх зміст, доводять існування правочину з купівлі товару, проте не можуть слугувати належними доказами сплати позивачем авансу в рахунок неукладеного договору, як і не дають підстав стверджувати про наявність невиконаного відповідачем перед позивачем зобов'язання щодо передачі товару, з огляду на положення ст.ст. 218, 692 ЦК України та заперечення ФОП Амелькін О.Г. окремих частин правочину.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог, підстави для їх задоволення відсутні.

З урахуванням припису ч. 2 статті 104 ГПК України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавр І Со" на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/24410/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/24410/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

Р.І. Самсін