Постанова

від 07.10.2015 по справі 910/24410/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 910/24410/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного підприємства "Лавр і Со" на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі господарського судуміста Києва за позовомприватного підприємства "Лавр І Со" дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 5 100,00 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Безугла С.О., - відповідача:ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року приватне підприємство "Лавр І Со" (далі - ПП "Лавр і Со") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про повернення суми авансу у розмірі 5 100,00 грн., що був сплачений в рахунок платежів за майбутнім договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року (суддя Чебикіна С.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року (колегія суддів у складі: Хрипун О.О. - головуючий, судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І.) рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, приватне підприємство "Лавр і Со" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Лавр і Со" задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000021 від 31.10.2011 на оплату 5100,00 грн. за повітроводи системи вентиляції та кондиціювання - 20 м.кв., клапан зворотній Systemair - 2 шт., шумоглушник - 2 шт.

ПП "Лавр І Со", платіжним дорученням № 185 від 01.11.2011 на суму 5 100,00 грн., з призначення платежу "за обладнання згідно рах.факт. № № СФ-0000021 від 31.10.2011 без ПДВ." перерахувало ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5100,00 грн.

В подальшому, 30.11.2011 року ПП "Лавр І Со" звернулось до ФОП ОСОБА_4 з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 5100,00 грн., сплачених в рахунок майбутніх платежів (авансу) за договором про виконання робіт по встановленню системи кондиціювання та придбання необхідного для виконання цих робіт обладнання, посилаючись на те, що договір між сторонами не був укладений.

Не повернення ФОП ОСОБА_4 вказаної суми стало підставою для подання ПП "Лавр І Со" даного позову про стягнення 5100,00 грн. попередньої оплати за неукладеним договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі віднесено правочини між юридичними особами.

Статтею 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи приписи зазначених статей, а також встановлені під час розгляду справи обставини та подані сторонами докази, дійшли вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару на підставі усного правочину.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи зазначених статей, а також те, що між сторонами не було досягнуто згоди про вчинення позивачем попередньої оплати за товар і враховуючи в сукупності положення ст.ст. 218, 692 ЦК України та за відсутності доказів про неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за вчиненим правочином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки вони були предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Лавр і Со" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/24410/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова