Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/24410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/24410/14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «Лавр І Со» до Фізичної особи-підприємця Амелькіна Олександра Григоровича про стягнення 5 100,00 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - Амелькіна О.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення суми авансу у розмірі 5 100,00 грн., що був сплачений в рахунок платежів за майбутнім договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.03.2015 року.

25.03.2015 року позивачем через канцелярію надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути 5 100,00 грн. сплаченого відповідачу авансу, 53,65 грн. 3% річних та 602,88 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Проте, у вищезазначеній заяві позивачем додатково заявлені інші нові вимоги із самостійним предметом та підставами.

Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.

Судом не приймається подана позивачем заява про збільшення позовних вимог, оскільки дана заява містить вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

25.03.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.04.2015 року.

15.04.2015 року через канцелярію суду відповідачем надано заперечення проти позовної заяви про стягнення суми авансу.

15.04.2015 року через канцелярію суду позивачем надано заяву щодо порядку розподілу судових витрат.

15.04.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 20.04.2015 року.

20.04.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про уточнення позовних вимог в частині їх нормативного обґрунтування, яка прийнята судом до розгляду.

20.04.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 22.04.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2015 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Лавр І Со» на підставі виставленого Фізичною особою-підприємцем Амелькіним Олександром Григоровичем рахунку на оплату №СФ-0000021 від 31.10.2011 року (копія якого міститься в матеріалах справи) здійснило попередню оплату у розмірі 5 100,00 грн. за поставку обладнання.

Платіжним дорученням № 185 від 01.11.2011 року на суму 5 100,00 грн., яке міститься у матеріалах справи, стверджується факт попередньої оплати позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 5 100,00 грн. за поставку обладнання.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Матеріали справи в сукупності з викладеними позивачем обставинами у позовній заяві свідчать про досягнення між сторонами згоди на поставку відповідачем на користь позивача обумовленого товару (обладнання), а перерахуванням суми в розмірі 5 100,00 грн. підтверджує погодження позивача із запропонованою ціною товару.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перерахування позивачем коштів підтверджує виконання з боку позивача зобов'язань щодо оплати товару, про поставку якого та за відповідною ціною домовились сторони.

Доказів які б свідчили про поставку на користь позивача оплаченого 01.11.2011р. товару відповідачем суду не надано.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, право на повернення суми оплаченого товару, виникає у покупця у разі невиконання зобов'язання з поставки товару продавцем у обумовлений строк, або ж якщо такий строк між сторонами не погоджувався, виконання зобов'язання вважається простроченим після отримання вимоги про здійснення поставки (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Оскільки, позивачем не надано суду доказів щодо погодження між сторонами строків поставки обумовленого товару, за який здійснено оплату 01.11.2011р., вказаного строку поставки не визначено рахунком № СФ-0000021 від 31.10.2011р., а вимога позивача за вих. № 30-10/14 від 30.10.2014р. не містить вимоги про поставку товару.

Таким чином, позивач не звертався до відповідача з вимогою про поставку обладнання відповідно до ст.ст.530, 663 ЦК України, і у відповідача відповідно не настав момент виконання зобов'язання з поставки.

За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 5 100,00 грн. відсутні, і тому в позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 30.04.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна