Рішення

від 29.01.2015 по справі 908/4968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/126/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 908/4968/14

За позовом: Комунального підприємства "Бердянськводоканал" (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 97)

до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1)

про визнання договору недійсним в частині

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Ігнатьєв О.П., дов. № 3310 від 19.09.2014р.

від відповідача: Гайдук Ю.І., дов. б/н від 21.07.2014р.

Комунальне підприємство "Бердянськводоканал", Запорізька область, м. Бердянськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач", Запорізька область, м. Бердянськ про визнання недійсним розділ "Стічні води м 3 - згідно рахунків" пункту 1.2 договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013р., укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 12.11.2014р., справу № 908/4968/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4968/14, присвоєно справі номер провадження 27/126/14 та призначено судове засідання на 10.12.2014р.

У судовому засіданні 10.12.2014р. оголошувалася перерва до 13.01.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 13.01.2015р. продовжено строк розгляду справи № 908/4968/14 на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 29.01.2015р.

29.01.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/4968/14.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 29.01.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд визнати недійсним розділ "Стічні води м 3 - згідно рахунків" пункту 1.2 договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013р., укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Представник відповідача в засіданні суду 29.01.2014р. підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві наданому у судовому засіданні 10.12.2014 р., просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (письмовий відзив долучений до матеріалів справи).Також, представник відповідача підтримав заявлене клопотання в порядку статті 79 ГПК України у справі 908/4968/14, просить зупинити провадження у справі № 908/4968/14 за позовом КП «Бердянськводоканал» БМР до ПрАТ «Бердянський райагропромпостач» про визнання договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 року в частині до вирішення по суті Запорізьким окружним адміністративним судом справи № 808/9347/14 та набрання рішенням законної сили.

Клопотання відповідача в порядку статті 79 ГПК України відхилено судом, як процесуально необґрунтоване.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Тобто, причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

непідвідомчості;

- обмеженості предметом позову;

- неможливості розгляду тотожної справи;

- певної черговості розгляду вимог.

Клопотання відповідача не містить будь-яких посилань на те, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду справи № 808/9347/14 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі.

Отже, відповідачем не надано достатніх в обґрунтування клопотання підстав та доказів, які б були причиною для зупинення в даному випадку, у зв'язку з неможливістю розгляду справи № 908/4968/14, до вирішення пов'язаних з нею іншої справи № 808/9347/14, яка розглядається господарським судом Запорізької області.

За таких обставин, господарський суд Запорізької області відмовляє у задоволенні клопотання відповідача в порядку статті 79 ГПК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 02.01.2013р. між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач" (абонент) укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 55.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати абоненту безперебійні послуги з водопостачання питної води в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, а абонент бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги, виконувати всі приписи виконавця, направлені на поліпшення якості та достовірності обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.2 договору на період з січня по грудень 2013р. обсяги постачання води встановлено в кубічних метрах, а обсяги приймання стічних вод встановлені «згідно рахунків».

Розділ «Стічні води м 3» на період з січня по грудень 2013р. п.1.2 договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013р. не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України «Ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування».

Відповідно до ст. 66 Водного кодексу України рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 27.12.2012р. № 51 «Про затвердження лімітів використання води підприємствам - абонентам комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради на 2013 рік» затверджено відповідачу ліміти відпуску води питної якості на 2013р. (п. 25 додатку № 1 до рішення).

Зазначені ліміти відпуску води вказані в п. 1.2 договору в якості договірних обсягів постачання води.

Відповідно до п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190 «У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел».

Відповідно до п. 11.11.6 договору кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або з місцевих та власних джерел згідно з показаннями водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання або в порядку п.11.14 цього договору.

Відповідно до п. 11.12 договору на підставі витрати води на технологічні потреби кількість стічних вод, відведених Абонентом, приймається рівним кількості витраченої води: для населення та соцкультбуту - 100%. Для підприємств згідно розрахунків з урахуванням встановлених водолічильників на без зворотнім водокористуванні, а саме 97%.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» одними з основних принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є: державне управління та регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила N 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 3.14 Правил N 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Відповідно до п. 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил N 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначену правову позицію Верховний Суд України виклав у постанові від 29.04.2014р. у справі за позовом КП «Компанія «Вода Донбасу» про перегляд ВС України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2013р. № 905/1078/13-г за позовом КП Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Авдієвського виробничого управління водопровідно - каналізаціонного господарства до Авдієвської міської ради про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти договору в редакції позивача.

Таким чином, визначення в договорі об'єму стічних вод у спосіб, запропонований як позивачем, так і відповідачем, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Відповідно до п. 1.5 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 № 37 «На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію».

Відповідно до п. 1.6 вищевказаних Правил «Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України.

Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 та п. 6.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 зі змінами «Додаткові обсяги стічних вод Підприємств (не враховані договором), що надходять до міської каналізації, потребують додаткових витрат матеріальних та енергетичних ресурсів на їх транспортування та очищення. Порядком передбачена сплата збору за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин у водойми у п'ятикратному розмірі.

Підприємства сплачують Водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу відповідно до умов договору».

Відповідно до п. 4.2 договору від 02.01.2013р. «Об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щомісяця встановлюються підписаними сторонами договору актом. Порядок визначення об'ємів наданих послуг визначається цим договором, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. № 190 та Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації М.Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська» зі змінами, внесеними рішенням виконкому Бердянської міської ради від 13.11.2012р. № 468. Акт підписується уповноваженими особами виконавця та абонента».

Відповідно до п. 11.15 договору від 02.01.2013р. «Розмір та порядок оплати за скид додаткових об'ємів стічних вод та стічних вод з перевищенням нормативів показників якості стічних вод визначається Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська» зі змінами, внесеними рішенням виконкому Бердянської міської ради від 13.11.2012р. № 468, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р. та Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства у п. 1.1, п. 4.2, п. 11.11.6, п. 11.12, п. 11.15 договору сторони врегулювали порядок оплати за скид додаткових об'ємів стічних вод.

З урахуванням вищевказаного договірна кількість стічних вод не може бути більшою за договірну кількість споживання води з комунального водопроводу та власних джерел.

Однак фактично відповідачем, наприклад, протягом квітня 2013р. скинуто стічних вод більше, ніж повинно було б спожито від позивача відповідно до п.1.2 договору та власних свердловин, що підтверджується актами від 30.04.2013р., рахунком №77876 від 30.04.2013р..

Так. відповідно до п. 1.2 Договору договірний обсяг споживання води від Позивача протягом квітня 2013р. становить 3200 куб.м., обсяг стічних вод від її споживання повинен складати 2919.42 куб.м., відповідно до вищевказаних норм законодавства. Також за цей період Відповідачем спожито води з власної свердловини 609 куб.м., обсяг стічних вод від її споживання складає 310,59 куб.м.

Таким чином, договірний обсяг стічних вод у квітні 2013р. повинен складати:

2919,42 куб.м. + 310,59 куб.м. = 3230,01 куб.м.

Однак фактично відповідачем скинуто стічних вод у цей період 5097,95 куб.м., тобто на 1867.94 куб.м. (5097,95 куб.м. - 3230,01 куб.м.) більше, ніж повинно бути скинуто відповідно до п. 1.1, п. 4.2, п. 11.11.6, п. 11.12, п. 11.15 договору.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 37 та п. 6.1 Правил № 561 обсяг перевищення скиду стічних вод, який складає 1867.94 куб.м., повинен оплачуватися у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.

Однак в порушення вищевказаних норм законодавства розділом «Стічні води м 3» п. 1.2 договору передбачено в якості договірних обсягів скиду стічних вод обсяги, які зазначаються у рахунках.

Тобто, на прикладі квітня 2013р., договірний обсяг стічних вод повинен бути 5097,95 куб.м. і в порушення п. 2.1 Інструкції № 37 та п. 6.1 Правил № 561 відповідач не повинен був би оплачувати обсяг перевищення скиду стічних вод, який складає 1867,94 куб.м., у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 55 від 02.01.2013р., сторонами було порушено вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Заперечення відповідача спростовуються наступним:

Щодо твердження відповідача про те, що зазначений договір він вимушений був укласти з позивачем, який є монополістом, та який, подавши вказаний позов, зловживає своїм монопольним становищем, слід зазначити, що дійсно, позивач є суб'єктом природних монополій на ринку з товарними межами «централізоване водопостачання», «централізоване водовідведення» у територіальних межах м. Бердянськ, що підтверджується листом ЗОТВ УМК України № 02-29.3/06-3245 від 20.10.2011р.

Крім того, відповідно до ст. 181 ГК України відповідач має право відмовитися від укладення договору або запропонувати свої умови договору. Зазначеним правом відповідач скористався: 03.01.2013р. відповідачем отримано два примірники договору та складено до нього протокол розбіжностей від 14.01.2013р., який 15.02.2013р., тобто з пропуском встановленого ст. 181 ГК України строку, вручено позивачу (лист вх. № 626 від 15.02.2013р.).

Тому договір діє в редакції позивача.

Відповідно до п. 1.2 договору на період з січня по грудень 2013р. обсяги приймання стічних вод встановлені «згідно рахунків».

Відповідно до п. 11.116 договору «Кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або з місцевих та власних джерел згідно з показаннями водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання або в порядку п. 11.14 цього договору».

Відповідно до п. 11.12 договору від 02.01.2013р. «На підставі витрати води на технологічні потреби кількість стічних вод, відведених абонентом, приймається рівним кількості витраченої води: для населення та соцкультбуту - 100%. Для підприємств згідно розрахунків з урахуванням встановлених водолічильників на без зворотнім водокористуванні, а саме 97%».

Тобто, сторонами п. 11.11.6, п. 11.12 узгоджено порядок визначення кількості стічних вод, яка є меншою за кількість води, спожитої Відповідачем, а спірний пункт договору суперечить вказаним пунктам цього ж Договору.

Тому безпідставним є твердження відповідача про те, що у випадку задоволення позову вказаним договором будуть зрівняні обсяги споживання води та скиду стічних вод.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.6 Постанови Пленуму від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 29.01.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Бердянськводоканал", Запорізька область, м. Бердянськ до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач", Запорізька область, м. Бердянськ задовольнити.

Визнати недійсним розділ "Стічні води м 3 - згідно рахунків" пункту 1.2 договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013р., укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 97, ідентифікаційний код юридичної особи 37622628) та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач" (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00904167).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00904167) на користь Комунального підприємства "Бердянськводоканал" (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 97, ідентифікаційний код юридичної особи 37622628) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.02.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.