Постанова

від 22.07.2015 по справі 908/4968/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 908/4968/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Вовка І.В. Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 29.01.2015 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі№908/4968/14 за позовомКомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради доПриватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" провизнання договору недійсним в частині за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатьєв Д.П. - за довіреністю;

від відповідача: Гайдук Ю.І. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" про визнання недійсним розділу "Стічні води м.куб.- згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року у справі № 908/4968/14 позов задоволено.

Визнано недійсним розділ "Стічні води м. куб.-згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 скасувати , прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.01.2013 р. між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач" укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 55, відповідно до умов якого, виконавець бере на себе зобов'язання надавати абоненту безперебійні послуги з водопостачання питної води в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, а абонент бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги, виконувати всі приписи виконавця, направлені на поліпшення якості та достовірності обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.2 договору на період з січня по грудень 2013р. обсяги постачання води встановлено в кубічних метрах, а обсяги приймання стічних вод встановлені "згідно рахунків".

Звертаючись до суду з позовом, КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради вказувало на те, що визначення в розділі "Стічні води м.куб.- згідно рахунків" п. 1.2 договору обсягів скиду стічних вод відповідно до розрахунків є порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим просив визнати вказаний розділ пункту договору недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що договірна кількість стічних вод не може бути більшою за договірну кількість споживання води з комунального водопроводу та власних джерел, тоді як передбачений в пункті 1.2 спірного договору спосіб визначення об'єму стічних вод -"згідно рахунків", не відповідає вимогам законодавства, оскільки допускає приймання стічних вод за кількістю, яка є більшою за договірну кількість споживання води з комунального водопроводу.

Крім того, суди зазначали, що п. 2.1 Інструкції № 37 та п. 6.1 Правил № 561 передбачено, що обсяг перевищення скиду стічних вод, який складає 1867.94 куб.м., повинен оплачуватися у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, проте в порушення вищевказаних норм законодавства розділом "Стічні води м 3 " п. 1.2 договору обсяги перевищення скиду стічних вод, які зазначаються в рахунках передбачено в якості договірних обсягів скиду стічних вод .

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно з статтею 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

за допомогою засобів обліку на водозаборах;

за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законодавством встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що визначення в договорі обсягів скиду стічних вод, як обсяги, які зазначені у розрахунках є порушенням норм чинного законодавства, а відтак спірний пункт договору не відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 року у справі №908/4968/14 залишити без змін .

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

Б.М. Грек