Постанова

від 15.04.2015 по справі 908/4968/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 908/4968/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ігнатьєв Д.П., довіреність № 595 від 20.02.2014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1494 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року у справі № 908/4968/14

за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області

до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач", м. Бердянськ Запорізької області

про визнання договору недійсним в частині

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бердянський райагропромпостач" про визнання недійсним розділу "Стічні води м.куб.-згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року у справі № 908/4968/14 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено.

Визнано недійсним розділ "Стічні води м. куб.-згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

З відповідача на користь позивача стягнуто 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із зазначеним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 статті 79 ГПК України відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті Запорізьким окружним адміністративним судом пов'язаної з нею адміністративної справи № 808/9347/14, оскільки дану справу неможливо розглянути до вирішення зазначеної адміністративної справи через те, що предметом її розгляду є визнання недійсним та скасування п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про усунення порушення у вигляді понадлімітного скиду стічних вод ПАТ "Бердянський райагропромпостач", на якій грунтуються позовні вимоги у даній справі.

Також відповідач посилається на те, що висновок господарського суду першої інстанції про невідповідність чинному законодавству Розділу "Стічні води м.куб." на період з січня по грудень 2013 р. " п. 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55 є помилковим, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" пункту 2.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. наказом Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37 спірний договір в оспорюваній редакції було підготовлено саме позивачем як виконавцем житлово-комунальних послуг і надано на підпис відповідачу, а зважаючи на те, що позивач у м. Бердянську займає монопольне становище у сфері надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, відповідач не мав можливості скористатися своїм правом вибору контрагента, встановленим ст. 627 ЦК України і вимушений був підписати цей договір.

При цьому відповідач зазначає на неправильне посилання господарського суду першої інстанції як на одну з підстав для задоволення позову на те, що спірний пункт договору суперечить п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, яким встановлено вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, оскільки цим пунктом встановлено, яким саме методом визначаються ліміти стічних вод, без визначення кількісних показників приймання стічних вод.

При цьому апелянт зазначає на безпідставне посилання суду першої інстанції при застосуванні вказаної норми на правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 29.04.2014 р. по справі № 905/1078/13-г з іншим ніж у даній справі характером спору-переддоговірний спір.

Представник позивача у вдзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням його представника на лікарняному.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки відповідач не надав доказів в обгрунтування причин неявки його представника та не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-третьою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 02.01.2013 р. між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач" (абонент) укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 55.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати абоненту безперебійні послуги з водопостачання питної води в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, а абонент бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги, виконувати всі приписи виконавця, направлені на поліпшення якості та достовірності обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.2 договору на період з січня по грудень 2013р. обсяги постачання води встановлено в кубічних метрах, а обсяги приймання стічних вод встановлені "згідно рахунків".

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, визначення якого міститься у статті 901 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є зокрема: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розділ "Стічні води м 3 " на період з січня по грудень 2013р. п.1.2 договору № 55 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013р. не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України "Ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування".

Відповідно до ст. 66 Водного кодексу України рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 27.12.2012р. № 51 "Про затвердження лімітів використання води підприємствам - абонентам комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на 2013 рік" затверджено відповідачу ліміти відпуску води питної якості на 2013р. (п. 25 додатку № 1 до рішення).

Зазначені ліміти відпуску води вказані в п. 1.2 договору в якості договірних обсягів постачання води.

Відповідно до п. 3.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190 "У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел".

Відповідно до п. 11.11.6 договору кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або з місцевих та власних джерел згідно з показаннями водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання або в порядку п.11.14 цього договору.

Відповідно до п. 11.12 договору на підставі витрати води на технологічні потреби кількість стічних вод, відведених Абонентом, приймається рівним кількості витраченої води: для населення та соцкультбуту - 100%. Для підприємств згідно розрахунків з урахуванням встановлених водолічильників на без зворотнім водокористуванні, а саме 97%.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одними з основних принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є: державне управління та регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила N 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 3.14 Правил N 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Відповідно до п. 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил N 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначену правову позицію Верховний Суд України виклав у постанові від 29.04.2014р. у справі за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" про перегляд Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.10.2013р. № 905/1078/13-г за позовом КП Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Авдієвського виробничого управління водопровідно - каналізаціонного господарства до Авдієвської міської ради про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти договору в редакції позивача.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 29.04.2014 р. по справі № 905/1078/13-г з іншим ніж у даній справі характером спору, оскільки відповідно до наведеної вище статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України обов'язковість судових рішень Верховного суду встановлена щодо застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, безвідносно до предмету спору.

Таким чином, визначення в п 1.2. договорі об'єму стічних вод у спосіб, запропонований як позивачем, так і відповідачем -"згідно рахунків", не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Доводи апеляційної скарги, що визначений в п 1.2. договору спосіб визначення кількості стічних вод "згідно рахунків" не суперечить п. 5.29 Правил № 190 через те, що визначені ним способи приймання стічних вод не визначають їх кількісних показників не грунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать суті зазначених способів.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що спірний договір було підготовлено і надано йому на підпис позивачем як виконавцем житлово-комунальних послуг, який займає монопольне становище у сфері надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведенняі, у зв'язку з чим він не мав можливості скористатися своїм правом вибору контрагента, встановленим ст. 627 ЦК України і вимушений був підписати цей договір, оскільки наведені вище норми ч. 1 статті 215 ЦК та ч. 1 статті 203 ЦК України України підстави недійсності правочину пов'язують з невідповідністю його змісту вимогам чинного на час його укладення законодавству, безвідносно до того, ким було запропоновано умови договору чи наявності вини сторін (сторони) в допущенні такої невідповідності.

Відповідно до п. 1.5 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 № 37 "На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію".

Відповідно до п. 1.6 вищевказаних Правил "Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України.

Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 та п. 6.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 зі змінами "Додаткові обсяги стічних вод Підприємств (не враховані договором), що надходять до міської каналізації, потребують додаткових витрат матеріальних та енергетичних ресурсів на їх транспортування та очищення. Порядком передбачена сплата збору за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин у водойми у п'ятикратному розмірі.

Підприємства сплачують Водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу відповідно до умов договору".

Відповідно до п. 4.2 договору від 02.01.2013р. "Об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щомісяця встановлюються підписаними сторонами договору актом. Порядок визначення об'ємів наданих послуг визначається цим договором, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. № 190 та Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації М.Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська" зі змінами, внесеними рішенням виконкому Бердянської міської ради від 13.11.2012р. № 468. Акт підписується уповноваженими особами виконавця та абонента".

Відповідно до п. 11.15 договору від 02.01.2013р. "Розмір та порядок оплати за скид додаткових об'ємів стічних вод та стічних вод з перевищенням нормативів показників якості стічних вод визначається Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська, затверджених рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 13.12.2011р. № 561 "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська" зі змінами, внесеними рішенням виконкому Бердянської міської ради від 13.11.2012р. № 468, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р. та Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства у п. 1.1, п. 4.2, п. 11.11.6, п. 11.12, п. 11.15 договору сторони врегулювали порядок оплати за скид додаткових об'ємів стічних вод.

З урахуванням вищевказаного договірна кількість стічних вод не може бути більшою за договірну кількість споживання води з комунального водопроводу та власних джерел, тоді як передбачений в пункті 1.2 спірного договору спосіб визначення об'єму стічних вод -"згідно рахунків", не відповідає цим вимогам законодавства, оскільки допускає приймання стічних вод за кількістю, яка є більшою за договірну кількість споживання води з комунального водопроводу.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 37 та п. 6.1 Правил № 561 обсяг перевищення скиду стічних вод, який складає 1867.94 куб.м., повинен оплачуватися у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу.

Однак в порушення вищевказаних норм законодавства розділом "Стічні води м 3 " п. 1.2 договору обсяги перевищення скиду стічних вод, які зазначаються в рахунках передбачено в якості договірних обсягів скиду стічних вод .

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог для визнання недійсним розділу "Стічні води м.куб.-згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, укладеного між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Бердянський райагропромпостач".

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 статті 79 ГПК України відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті Запорізьким окружним адміністративним судом пов'язаної з нею адміністративною справи № 808/9347/14, в обгрунтування яких апелянт вказує на неможливість розглянути дану справу до вирішення вказаної адміністративної справи через те, що предметом її розгляду є визнання недійсним та скасування п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про усунення порушення у вигляді понадлімітного скиду стічних вод ПАТ "Бердянський райагропромпостач", на якій грунтуються позовні вимоги у даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В пункті 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним пункту 1.2. розділу "Стічні води м.куб.-згідно рахунків" пункту 1.2. договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 р. № 55, а підставами позову - невідповідність цієї частини договору вимогам чинного законодавства.

Предметом позову в адміністративній справи № 808/9347/14 є визнання недійсним та скасування п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про усунення порушення у вигляді понадлімітного скиду стічних вод ПАТ "Бердянський райагропромпостач".

Позовні вимоги у даній справі не грунтуються на дійсності п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про усунення порушення у вигляді понадлімітного скиду стічних вод, оскільки наявність чи відсутність таких порушень не стосується відповідності вимогам чинного законодавства змісту спірного пункту договору, а тому дана справа не пов'язана з зазначеною адміністративною справою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обгрунтоване.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року у справі № 908/4968/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.04.2015 р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.