Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/17353/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/17353/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: Федорчук О. В. - представник за довіреністю № 50 від 20.01.2015

від відповідача: Романенко Н. Ю. - представник за довіреністю № 02-03 від 03.02.2015

від прокуратури: Вацківська І. В. - прокурор за посвідченням № 030809 від 12.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014

у справі № 910/17353/14 (суддя Котков О. В.)

за позовом Прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації

до Громадської організації «Комітет громадського самоврядування «Кібцентр-Теремки»

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним та зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між позивачем 1, позивачем 2 та відповідачем договору про передачу майна територіальної громади міста Києва № 63-12 від 04.12.2012 та зобов'язання відповідача повернути позивачу 1 нерухоме майно, передача в оренду якого була предметом оспорюваного договору (нежитлові приміщення площею 60 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 6-А).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2014, повний текст якого складений 24.11.2014, у справі № 910/17353/14 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним спірного договору із заявлених підстав.

Так, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до положень ч. 4 ст. 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування навчальних закладів системи освіти є доходи від надання в оренду приміщень, що, по суті, вказує на можливість надання в оренду приміщень та, як таке, відноситься до фінансово-господарської діяльності навчальних закладів, та про те, що укладення додаткової угоди № 1 від 29.08.2014 до спірного договору відбулося після скасування розпорядження № 846 від 27.11.2012, на підставі якого такий договір було укладено, що є доказом наступного виконання і схвалення сторонами спірного договору та вказує на його чинність.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 № 910/17353/14 та прийняти нове рішення, яким позов прокуратури м. Києва задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор послався на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, прокурор зазначив про те, що суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, безпідставно залишив поза увагою доводи прокурора, викладені у позовній заяві та оголошені під час розгляду справи, щодо невідповідності умов спірного договору вимогам закону, та не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а саме: ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 18, 61, 63 Закону України «Про освіту» та ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якими встановлено, що майно закладів освіти може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, в той час як за спірним договором майно передано в оренду для розміщення громадської приймальної депутата Київської міської ради Закревської Л. О., тобто з метою здійснення діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, а відтак, такий договір укладено всупереч встановленим законом вимог.

Ухвалою від 19.01.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач 1 в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор та позивач 2 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача 2, відповідача та прокурора, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Розпорядженням позивача 1 № 846 від 27.11.2012 «Про продовження дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебувають у сфері управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» продовжено строк оренди приміщень загальною площею 60 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 6-А, середньої загальноосвітньої школи № 286 для розміщення громадської приймальної депутата Київської міської ради Закревської Л. О. на 2 роки 364 дні, але не більше, ніж термін дії повноважень депутата Київської міської ради Закревської Л. О.

04.12.2012 позивач 1 як орендодавець, відповідач як орендар та позивач 2 як установа уклали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 63-12 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач 1 на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 132 від 27.09.2012 та розпорядження № 846 від 27.11.2012 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення загальною площею 60 кв. м. на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 6-А, середньої загальноосвітньої школи № 286 для розміщення громадської приймальної депутата Київської міської ради Закревської Л. О.).

Розпорядженням позивача 1 «Про розгляд подання прокурора Голосіївського району м. Києва від 06.12.2013 № 128-10430вих.13» № 754 від 13.12.2013 (а.с. 20) розпорядження позивача 1 № 846 від 27.11.2012 «Про продовження дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебувають у сфері управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» скасовано.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор посилається на те, що Договір є недійсним як такий, що суперечить приписам чинного законодавства, а саме ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 18, 61, 63 Закону України «Про освіту» та ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якими встановлено, що майно закладів освіти може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, в той час як за спірним договором майно передано в оренду для розміщення громадської приймальної депутата Київської міської ради Закревської Л. О., тобто з метою здійснення діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, а відтак, такий договір укладено всупереч встановленим законом вимог, що є підставою для визнання його недійсним.

Суд першої інстанції не погодився із вказаною позицією прокуратури, з чим колегія суддів погодись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, серед іншого, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Виходячи з норм вказаної статті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, проте частина 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» встановлює, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм, влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Середня загальноосвітня школа № 286, в якій знаходиться приміщення, яке за Договором передано в оренду, як заклад загальної середньої освіти належить до об'єктів освіти, а тому не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Враховуючи, що орендоване за Договором приміщення передане для розміщення громадської приймальної депутата Київської міської ради Закревської Л. О., тобто використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відповідність Договору положенням чинного законодавства.

Правова позиція щодо наявності підстав для визнання недійсним договору щодо передачі в оренду об'єкту освіти, за яким вказаний об'єкт використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах № 918/1165/13, № 910/4113/14 та №910/17883/13.

При цьому, укладення додаткової угоди № 1 від 29.08.2014 до Договору, яке відбулося після скасування розпорядження № 846 від 27.11.2012, на підставі якого Договір було укладено, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним як такого, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, оскільки відповідно до положень чинного законодавства факт виконання такого договору сторонами повністю або частково, так само як і підписання додаткових угод до нього, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним.

Посилання відповідача на те, що одним з напрямків його діяльності є надання допомоги навчальним закладам та надання освітніх послуг (п. 2.4 Статуту відповідача), також не є підставою вважати, що спірне приміщення передане відповідачу в оренду з метою здійснення діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, і до уваги колегією суддів не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного між позивачем 1, позивачем 2 та відповідачем договору про передачу майна територіальної громади міста Києва № 63-12 від 04.12.2012 є законними та такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку із визнанням недійсним Договору на відповідача покладається обов'язок повернути позивачу 1 приміщення, що є предметом вказаного договору.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 6-А загальною площею 60 кв. м. визнають судом обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невірне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2014 у справі № 910/17353/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, укладений між позивачем 1, позивачем 2 та відповідачем договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 63-12 від 04.12.2012 визнається колегією суддів недійсним, суд зобов'язує відповідача повернути позивачу 1 нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 6-А загальною площею 60 кв. м.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва задовольняється повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/17353/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/17353/14 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 63-12 від 04.12.2012, укладений між Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації та Громадською організацією «Комітет громадського самоврядування «Кібцентр-Теремки» .

5. Зобов'язати Громадську організацію «Комітет громадського самоврядування «Кібцентр-Теремки» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 18, ідентифікаційний код 26296096) повернути Голосіївській районній у місті Києві державній адміністрації (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 42, ідентифікаційний код 37308812) нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 6-А загальною площею 60 кв. м.

6. Стягнути з Громадської організації «Комітет громадського самоврядування «Кібцентр-Теремки» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 18, ідентифікаційний код 26296096) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу позову в сумі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Громадської організації «Комітет громадського самоврядування «Кібцентр-Теремки» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 18, ідентифікаційний код 26296096) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн.

9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

10. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17353/14.

Повний текст постанови складено: 09.02.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха