Ухвала

від 04.02.2015 по справі 916/2478/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" лютого 2015 р.Справа № 916/2478/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній „ГЛАВСТРОЙ";

про стягнення

суб'єкт оскарження: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

СуддяПогребна К.Ф.

Представники:

від позивача (скаржника): Чабанюк В.С. - довіреність;

від відповідача: Оськін М.Д. - довіреність;

від суб'єкта оскарження: Полтавчук О.М.- довіреність.

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" про стягнення заборгованості в сумі 50471,10грн., яка складається з основного боргу в сумі 442150,20грн., пені в розмірі 50471,10грн. та 3% річних в сумі 10094грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2013р. було порушено провадження по справі №916/2478/13.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ" були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" 442150грн. основного боргу, 41199,96грн. пені, 10094грн. 3% річних та 9868,88грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2013р. було залишено без змін.

13.12.2013р. господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 21.10.2013р. був виданий відповідний наказ.

Скаржник: Товариство з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ" звернулось до суду із скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України про визнання незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 07.10.2014р., визнання незаконною відповідної постанови та зобов'язання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2014р. скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю " СТИЛЛКРАФТ" в порядку ст. 121-2 ГПК України було прийнята до провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи свою скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ" посилаєються на те, що в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не було вжито всіх заходів направлених на розшук майна боржника, а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена незаконно і безпідставно.

Суб'єкт оскарження в судове засідання з'явився, надав заперечення на скаргу відповідно яких, доводи скаржника не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені скарги просить суд відмовити.

Боржник в судове засідання з'явився, письмових пояснення по суті скарги до суду не надав, проте надав усні, відповідно скаргу не визнає та просить суд в її задоволені відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

За заявою позивача від 14.02.2014 р. та наказом суду, виданим у даній справі, 17.02.2014р. Головним державним виконавцем Перчик В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№42335021 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2012 р. по справі №916/2478/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" грошової суми у розмірі 503313,04грн. та надано боржнику строк для самостійного виконання до 24.04.2014р.

03.03.2014р. Державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах у боржника -"Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" . Згідно відповіді ДПС (лист від 04.03.2014 р. №1002821529) у боржника були відкриті рахунки: три в АТ „Райффайзен банк Аваль", чотири в АБ „Південний" та один в ПАТ „Марфін Банк".

Згідно листа АТ „Райффайзен банк Аваль" від 03.04.3014р. №43-81/4212 постанова про арешт коштів боржника В-8/720 від 19.03.2014р. була повернута органи ДВС в зв'язку з відсутністю у відповідній установі відкритих рахунків боржника.

Листом від 24.04.2014 р. № 0-18-13096 БТ АБ „Південний" повідомив ограни ДВС про те, що постанова від 25.02.2014р. про арешт коштів була прийнята до виконання, однак на рахунку боржника недостатньо коштів для її виконання.

22.04.2014р. за вих №11769 ДВС направило лист директора ТОВ „Група компанія „Главстрой", про зобов'язання директора боржника надати письмово у 5 денний термін з дня отримання на адресу відділу, надати певні документи необхідні для здіснення виконавчих дій.

23.04.2014р. державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: м. Одеса. Вул. Гоголя, 21 та зі слів представника боржника встановлено що вказане приміщення перебування та все майно яке в ньому знаходиться перебуває в оренді, копії відповідних документів зобов'язався надати до відділу в зв'язку з відсутністю директора боржника.

30.04.2014р. державним виконавцем разом з представником стягувача було здійснено вихід за адресою: м. Одеса. Вул. Гоголя, 21, представником боржника було надано витяг про державну реєстрацію прав на квартиру, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, витяг про державну реєстрацію прав, договір найму квартир під офіс, виписка з приказу від 10.01.2012р. про призначення бухгалтера Понтус А.А., наказ №1від 22.04.2007 про призначення директора Шкрабов Д.М., копію протоколу №1 загальних зборів від 20.02.2007р., акт передачі майна від 01.01.2014р. між ТОВ „ГК „Главстрой" та Михайлуцє В.П.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 03.03.2014р. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 03.03.2014р. відомості відсутні.

Також згідно довідки МРЕВ - 1 УДАІ УМВС України в Одеській області за боржником автотранспортні засоби не реєстровані.

Також 07.10.2014 р. головним державним виконавцем Перчик В.О. було винесено постанову №В-8/720 про повернення виконавчого документу .

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, що підтверджується довідками ДПС України, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, актів державного виконавця від 23.04.2014р. та 30.04.2014р., довідки головного управління статистики в Одеській області, поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно директора ТОВ „Главстрой", на арештованих рахунках боржника відсутні грошові кошти, з боржника стягнуто грошову суму у розмірі 72751,97грн.

На думку скаржника Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було вжито всіх можливих заходів, направлених на виявлення належного ТОВ „ГК „Главстрой" майна, в результаті чого, за переконанням скаржника, у органу державної виконавчої служби були відсутні передбачені законом підстави для повернення наказу господарського суду Одеської області від 13.02.2013р. по справі № 916/2478 стягувачеві.

Розглянувши матеріали скарги, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку:

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2, п.п. 6, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В силу положень ч. 1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

З огляду на вищенаведені положення Закону, при здійсненні виконавчого провадження про стягнення із боржника грошових коштів, державний виконавець зобов'язаний здійснити всіх можливих заходів, направлених на виявлення майна, в т.ч. грошових коштів, боржника, за рахунок якого можливе погашення вимог стягувача за виконавчим документом. З метою виконання вказаного обов'язку, державний виконавець: здійснює запити до компетентних органів, які відповідно до своїх повноважень здійснюють реєстрацію та/або облік майна фізичних і юридичних осіб (органи ДАІ, реєстраційна служба відповідного територіального управління юстиції - щодо транспортних засобів та нерухомого майна); арештовує кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника в банківських установах відповідно до інформації про відкриті рахунки, отриманої від податкової інспекції за місцем обліку боржника; здійснює вихід за місцезнаходженням боржника з метою виявлення за вказаною адресою його майна, на яке можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням тощо.

Як встановлено судом 22.04.2014р. за вих №11769 ДВС направило лист директора ТОВ „Група компанія „Главстрой", про зобов'язання директора боржника надати письмово у 5 денний термін з дня отримання на адресу відділу, надати фінансову, бухгалтерську та іншу документацію підприємства, статутні документи, банківські та інші первинні документи, надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого документу, пояснення щодо функціонування підприємства та попередження про відповідальність за невиконання вказаної вимоги виконавцем. Цей лист було отримано представником боржника за довіреністю 23.04.2014р.

Як вбачається з вищенаведеного переліку вищезазначені документи дозволять державному виконавцю встановити дійсний майновий стан боржника.

Проте доказів виконання вимог державного виконавця щодо надання певних документів або письмових пояснення щодо неможливості виконання відповідних вимог директором боржника не надано.

Згідно ст.. 5 Закону України „Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальності згідно із законом.

Статтею 90 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено що за невиконання законних вимог державного виконавця юридичними чи посадовими особами, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 188-13 Кодексу про адміністративне правопорушення передбачено накладання штрафу за невиконання вимог державного виконавця щодо неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майнових стан боржника.

Проте як зазначає скаржник в матеріалах виконавчого провадження відсутні матеріали/документи, яки б свідчили що до боржника застосовувалися будь-яки види стягнення, що передбачені законом, за невиконання запитуваної інформації щодо майнового стану боржника.

В судових засідання з цього приводу жодних пояснення представником ДВС до суду надано не було.

Підставною для прийняття оскаржуваної постанови вказано п.2 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього закону заходів щодо розшуку майна виявились безрезультатними. При цьому в обґрунтування вказаного посилається, зокрема на акти державного виконавця від 23.04.2014р. та 30.04.2014р.

Як вже зазначалось вище в акті від 23.04. 2014 р. зазначено, що на місці виходу державного виконавця за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21, встановлено, що за відповідною адресою знаходиться ТОВ „Група компанія „Главстрой" , вручено під особистий підпис лист щодо надання необхідної інформації представнику за довіреністю ТОВ „Група компанія „Главстрой" Стефанову О.Ф. Зі слів Стефанова О.Ф. відповідні приміщення знаходяться в оренді Михайлуце В'ячеслав Петрович, а також все майно, яке знаходиться в відповідну приміщенні, також знаходяться в оренді у Михайлуце В. П. Відповідні копії представник зобов'язався подати в строк до 29.04.2014р. у зв'язку з відсутністю директора, який був відсутній. Також представником за довіреністю подано копію квитанції 3371 від 10.04.2014р. на суму 10000грн. Також представником за довіреністю вручено під особистий підпис постанову про відкриття виконавчого провадження.

В акті від 30.04.2014р. вказано, що на що на місці виходу державного виконавця за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21 вхідні двері відчинив охоронець Кухтінов Володимир Олександрович, покликав представника за довіреністю Стефонова Олександра Федоровича, який відмовився впускати представників за довіреністю ТОВ „Стиллкрафт" з метою складання акту опису й арешту майна боржника. Надав витяг про державну реєстрацію прав на квартиру по адресу м. Одеса, Сабанєєв міст (вул. Менделєєва), 5/7, квартира 504, власником якого є Михайлуце В'ячеслав Петрович, копію технічного паспорту боржником буде подано до 06.05.2014р. Відповідно до копії договору найму квартир під офіс 01.01.2014 в оренді згідно копії акту прийому-передачі від 01.01.2014р. передано в оренду ТОВ „Група компанія „Главстрой", також надані копії виписок з приказів, копію протоколу №1, копія статуту ТОВ „Група компанія „Главстрой", завірену копію фінансового звіту, представником за довіреністю ТОВ „Стиллкрафт" було надано для ознайомлення відповідні копії документів.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкрити та опечатувати таки приміщення і сховища.

Відповідно до вимог п. 5.6.9 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій зазначено, що відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна здійснюється у присутності його представника.

Відсутність директора боржника , на яке міститься посилання в акті від 24.04.2014р. не могло бути завадою для проведення опису майна боржника.

З наведених актів від 23.04.2014р. та 30.04.2014р. вбачається, що державний виконавець двічі здійснював вихід за юридичною адресою боржника, проте жодного разі не провів огляд приміщень та сховищ боржника, та не здійснив опис майна боржника.

Крім того в акті 30.04.2014р. державний виконавець зазначає, що здійснив вихід за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21, а в наданих документах на оренду приміщення та майна вказана інша адреса м. Одеса, Сабанєєв міст (вул. Менделєєва), 5/7, квартира 504.

Також як вбачається з матеріалів справи, серед документів, що були отримані державним виконавцем згідно акту від 30.04.2014р. є акт приймання-передачі - додаток до договору оренди квартир під офіс від 01.01.2014р. Згідно вказаного документу серед майна, що було передано боржникові та знаходилось за адресою, за якою здійснив вихід державний виконавець, заходились 9 сейфів.

Втім в порушення вищенаведеного пункту 4 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець не здійснив огляд, не відкрив та не опечатав відповідні сейфи.

Крім того, держаний виконавець в порушення наведених норм не здійснив заходів передбачених законом щодо виявлення готівкових кошів. Так, як вбачається зі змісту актів від 23.04.2014р. та 30.04.2014р. державний виконавець не перевірив наявність готівкових коштів у касі підприємства, хоча у своєму листі від 23.04.2014р. щодо надання документів та пояснень відповідні документи витребовувались, та біль того навіть не вимагав у присутніх осіб надання записуваних документів, зокрема касової книги.

На думку суду лише у випадку, якщо за результатами проведення передбачних чинним законодавством заходів державним виконавцем буде встановлено факт відсутності у боржника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, на які можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, в результаті чого виконання за виконавчим документом не здійснено або здійснено частково, державний виконавець відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виносить постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Крім того, за правилами ч. 2 вказаної статті, про наявність обставин, які є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві, державним виконавцем складається відповідний акт.

При цьому, факт вчинення вищезазначених дій, які надають можливість дійти до беззаперечного висновку про відсутність у боржника майна, за рахунок якого можливо здійснити примусове виконання рішення, повинен підтверджуватись відповідними документами, складеними державним виконавцем та відомостями, отриманими від компетентних органів, які обов'язково долучаються до матеріалів виконавчого провадження відповідно до п. 3.3 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. № 2274/5.

Отже на думку суду вказані акти, які стали підставою для складання постанови про повернення виконавчого документу не містять жодної інформації про дійсний майновий стан боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що постанови органів державної виконавчої служби підлягають скасуванню у випадку їх невідповідності вимогам закону.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні, виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє .

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про необхідність визнання незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення 07.10.2014р. постанови №В-8/720 про повернення стягувану виконавчого документу №916/2478/13 та скасування вказаної постанови. З огляду на викладене, вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компанія „Главстрой" в цій частині підлягають задоволенню як такі що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Що ж вимоги про зобов'язання Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013р. №916/2478/13 та здійснити всі належні дії щодо повної перевірки майнового стану боржника та розшуку його манйна, то зазначена вимога підлягає частковому задоволенню оскільки, як вже зазначалось вище господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється, а тому зазначена вимога підлягає задоволені лише в частині зобов'язання Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТИЛКРАФТ" в порядку ст. 121-2 ГПК України задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення 07.10.2014р. постанови №В-8/720 про повернення стягувану виконавчого документу №916/2478/13.

3. Скасувати постанову Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.10.2014р. №В-8/720 про повернення стягувану виконавчого документу №916/2478/13.

4. Зобов'язати Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013р. №916/2478/13.

Суддя К.Ф. Погребна