Постанова

від 26.02.2015 по справі 916/2478/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р.Справа № 916/2478/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "СТИЛЛКРАФТ" - Чабанюк В.С., за довіреністю №б/н від 10.04.2014р.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

на ухвали господарського суду Одеської області від 04.02.2015р.

по справі № 916/2478/13

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЛКРАФТ"

про визнання незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 07.10.2014р., визнання постанови незаконною та зобов'язання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження та про визнання незаконною бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013р. №916/2478/13 щодо розшуку майна боржника

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЛКРАФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "ГЛАВСТРОЙ"

про стягнення 502 715,51 грн.

Встановила:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТИЛЛКРАФТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Група компаній "ГЛАВСТРОЙ" про стягнення 502 715,51грн., з яких: 442 150,20грн. - основний борг за поставлені за договором №06-08-21/1 плити , 50 471,10 грн. - пеня та 10 094грн. - 3% річних за період з 27.12.2012р. по 02.09.2013р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2013 року, (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено частково на користь позивача з відповідача стягнуто 442 150, 20грн. основного боргу, 41 199,96грн. пені, 10 094грн. 3% річних та 9868,88грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2013р. було залишено без змін.

13.12.2013р. господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 21.10.2013р. був виданий відповідний наказ.

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „СТИЛЛКРАФТ" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України про визнання незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 07.10.2014р., визнання незаконною відповідної постанови та зобов'язання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження, визнання незаконною бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час примусового виконання наказу від 13.12.2013р. №916/2478/13 господарського суду Одеської області щодо розшуку майна боржника.

Скарга обґрунтована тим, що в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не було вжито всіх заходів направлених на розшук майна боржника, а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена незаконно і безпідставно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. (суддя Погребна К.Ф.) скаргу ТОВ „СТИЛЛКРАФТ" в порядку ст. 121-2 ГПК України задоволено; визнано незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення 07.10.2014р. постанови №В-8/720 про повернення стягувачу виконавчого документу №916/2478/13; скасовано постанову Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 07.10.2014р. №В-8/720 про повернення стягувану виконавчого документу №916/2478/13; зобов'язано Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013р. №916/2478/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. (суддя Погребна К.Ф.) визнано незаконною бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції під час примусового виконання наказу від 13.12.2013р. №916/2478/13 господарського суду Одеської області щодо розшуку майна боржника.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги скарги є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Не погодившись із вказаними ухвалами, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся з апеляційними скаргами, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвали господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на повне та своєчасне виконання ним виконавчого документа відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Детальніше доводи викладені у скарзі.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року апеляційні скарги Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції були прийняті до провадження.

Ухвалою від 25.02.2015 року апеляційні скарги призначені до сумісного розгляду на підставі п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та ТОВ "Група компаній "ГЛАВСТРОЙ" у судове засідання призначене на 26 лютого 2015 року не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду першої інстанції встановленою ст. 102 ГПК України та те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін. Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Судовою колегією встановлено, що на підставі наказу суду, виданим у даній справі, 17.02.2014р. Головним державним виконавцем Перчик В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42335021 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2012р. по справі № 916/2478/13 про стягнення з ТОВ "Група компаній „ГЛАВСТРОЙ" грошової суми у розмірі 503 313,04грн. та надано боржнику строк для самостійного виконання до 24.04.2014р.

03.03.2014р. Державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах у боржника -"Група компаній „ГЛАВСТРОЙ".

Згідно відповіді ДПС (лист від 04.03.2014 р. №1002821529) у боржника були відкриті рахунки: три в АТ „Райффайзен банк Аваль", чотири в АБ „Південний" та один в ПАТ „Марфін Банк".

Згідно листа АТ „Райффайзен банк Аваль" від 03.04.3014р. №43-81/4212 постанова про арешт коштів боржника В-8/720 від 19.03.2014р. була повернута органи ДВС в зв'язку з відсутністю у відповідній установі відкритих рахунків боржника.

Листом від 24.04.2014 р. № 0-18-13096 БТ АБ „Південний" повідомив ограни ДВС про те, що постанова від 25.02.2014р. про арешт коштів була прийнята до виконання, однак на рахунку боржника недостатньо коштів для її виконання.

22.04.2014р. за вих.. №11769 ДВС направило лист директора ТОВ „Група компанія „Главстрой", про зобов'язання директора боржника надати письмово у 5 денний термін з дня отримання на адресу відділу, надати певні документи необхідні для здіснення виконавчих дій.

23.04.2014р. державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: м. Одеса. Вул. Гоголя, 21 та зі слів представника боржника встановлено що вказане приміщення перебування та все майно яке в ньому знаходиться перебуває в оренді, копії відповідних документів зобов'язався надати до відділу в зв'язку з відсутністю директора боржника.

30.04.2014р. державним виконавцем разом з представником стягувача було здійснено вихід за адресою: м. Одеса. Вул. Гоголя, 21, представником боржника було надано витяг про державну реєстрацію прав на квартиру, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, витяг про державну реєстрацію прав, договір найму квартир під офіс, виписка з приказу від 10.01.2012р. про призначення бухгалтера Понтус А.А., наказ №1від 22.04.2007 про призначення директора Шкрабов Д.М., копію протоколу №1 загальних зборів від 20.02.2007р., акт передачі майна від 01.01.2014р. між ТОВ „ГК „Главстрой" та Михайлуцє В.П.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 03.03.2014р. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 03.03.2014р. відомості відсутні.

Також згідно довідки МРЕВ - 1 УДАІ УМВС України в Одеській області за боржником автотранспортні засоби не реєстровані.

Також 07.10.2014 р. головним державним виконавцем Перчик В.О. було винесено постанову №В-8/720 про повернення виконавчого документу .

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, що підтверджується довідками ДПС України, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, актів державного виконавця від 23.04.2014р. та 30.04.2014р., довідки головного управління статистики в Одеській області, поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно директора ТОВ „Главстрой", на арештованих рахунках боржника відсутні грошові кошти, з боржника стягнуто грошову суму у розмірі 72751,97грн.

На думку скаржника Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було вжито всіх можливих заходів, направлених на виявлення належного ТОВ „ГК „Главстрой" майна, в результаті чого, за переконанням скаржника, у органу державної виконавчої служби були відсутні передбачені законом підстави для повернення наказу господарського суду Одеської області від 13.02.2013р. по справі № 916/2478 стягувачеві.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій державної виконавчої служби судова колегія звертає увагу на наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вчиненні виконавчих дій державний виконавець повинен керуватись Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторонам виконавчого провадження оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ч.ч. 1, 2, п.п. 6, 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Положеннями ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В силу положень ч. 1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже відповідно до ст. 57, 65, 66 Закону України „Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки і цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Порядок опису та арешту майна врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (надалі - Інструкція).

Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 Інструкції передбачено, що після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

У пунктах 1.5 та 1.5.2 Інструкції встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, надання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події і за своєю правовою сутністю є процесуальним документом виконавчого провадження, копія якого згідно положень ч.4 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" не пізніше наступного робочого дня після його складення направляється боржнику, стягувачу й іншим у випадку необхідності органам та установам.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Таким чином, при здійсненні виконавчого провадження про стягнення із боржника грошових коштів, державний виконавець зобов'язаний здійснити всіх можливих заходів, направлених на виявлення майна, в т.ч. грошових коштів, боржника, за рахунок якого можливе погашення вимог стягувача за виконавчим документом. З метою виконання вказаного обов'язку, державний виконавець: здійснює запити до компетентних органів, які відповідно до своїх повноважень здійснюють реєстрацію та/або облік майна фізичних і юридичних осіб (органи ДАІ, реєстраційна служба відповідного територіального управління юстиції - щодо транспортних засобів та нерухомого майна); арештовує кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника в банківських установах відповідно до інформації про відкриті рахунки, отриманої від податкової інспекції за місцем обліку боржника; здійснює вихід за місцезнаходженням боржника з метою виявлення за вказаною адресою його майна, на яке можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням тощо.

Як встановлено судом 22.04.2014р. за вих. №11769 ДВС направило лист директора ТОВ „Група компанія „Главстрой", про зобов'язання директора боржника надати письмово у 5 денний термін з дня отримання на адресу відділу, надати фінансову, бухгалтерську та іншу документацію підприємства, статутні документи, банківські та інші первинні документи, надати пояснення щодо причин невиконання вимог виконавчого документу, пояснення щодо функціонування підприємства та попередження про відповідальність за невиконання вказаної вимоги виконавцем. Цей лист було отримано представником боржника за довіреністю 23.04.2014р.

Отже, як було правильно зазначено судом першої інстанції, з вищенаведеного переліку вищезазначені документи дозволять державному виконавцю встановити дійсний майновий стан боржника.

Однак доказів виконання вимог державного виконавця щодо надання певних документів або письмових пояснення щодо неможливості виконання відповідних вимог директором боржника не надано.

Згідно ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальності згідно із законом.

Статтею 90 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено що за невиконання законних вимог державного виконавця юридичними чи посадовими особами, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 188-13 Кодексу про адміністративне правопорушення передбачено накладання штрафу за невиконання вимог державного виконавця щодо неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майнових стан боржника.

Проте як зазначає скаржник в матеріалах виконавчого провадження відсутні матеріали/документи, які б свідчили що до боржника застосовувалися будь-які види стягнення, що передбачені законом, за невиконання запитуваної інформації щодо майнового стану боржника.

З акту від 23.04. 2014р. вбачається, що на місці виходу державного виконавця за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21, встановлено, що за відповідною адресою знаходиться ТОВ „Група компанія „Главстрой", вручено під особистий підпис лист щодо надання необхідної інформації представнику за довіреністю ТОВ „Група компанія „Главстрой" Стефанову О.Ф. Зі слів Стефанова О.Ф. відповідні приміщення знаходяться в оренді Михайлуце В'ячеслав Петрович, а також все майно, яке знаходиться в відповідну приміщенні, також знаходяться в оренді у Михайлуце В. П. Відповідні копії представник зобов'язався подати в строк до 29.04.2014р. у зв'язку з відсутністю директора, який був відсутній. Також представником за довіреністю подано копію квитанції 3371 від 10.04.2014р. на суму 10000грн. Також представником за довіреністю вручено під особистий підпис постанову про відкриття виконавчого провадження.

В акті від 30.04.2014р. вказано, що на що на місці виходу державного виконавця за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21 вхідні двері відчинив охоронець Кухтінов Володимир Олександрович, покликав представника за довіреністю Стефонова Олександра Федоровича, який відмовився впускати представників за довіреністю ТОВ „Стиллкрафт" з метою складання акту опису й арешту майна боржника. Надав витяг про державну реєстрацію прав на квартиру по адресу м. Одеса, Сабанєєв міст (вул. Менделєєва), 5/7, квартира 504, власником якого є Михайлуце В'ячеслав Петрович, копію технічного паспорту боржником буде подано до 06.05.2014р. Відповідно до копії договору найму квартир під офіс 01.01.2014 в оренді згідно копії акту прийому-передачі від 01.01.2014р. передано в оренду ТОВ „Група компанія „Главстрой", також надані копії виписок з приказів, копію протоколу №1, копія статуту ТОВ „Група компанія „Главстрой", завірену копію фінансового звіту, представником за довіреністю ТОВ „Стиллкрафт" було надано для ознайомлення відповідні копії документів.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкрити та опечатувати таки приміщення і сховища.

З наведених актів від 23.04.2014р. та 30.04.2014р. вбачається, що державний виконавець двічі здійснював вихід за юридичною адресою боржника, проте жодного разі не провів огляд приміщень та сховищ боржника, та не здійснив опис майна боржника.

Крім того, в акті 30.04.2014р. державний виконавець зазначає, що здійснив вихід за адресою м. Одеса, вул. Гоголя 21, а в наданих документах на оренду приміщення та майна вказана інша адреса м. Одеса, Сабанєєв міст (вул. Менделєєва), 5/7, квартира 504.

Також як вбачається з матеріалів справи, серед документів, що були отримані державним виконавцем згідно акту від 30.04.2014р. є акт приймання-передачі - додаток до договору оренди квартир під офіс від 01.01.2014р. Згідно вказаного документу серед майна, що було передано боржникові та знаходилось за адресою, за якою здійснив вихід державний виконавець, заходились 9 сейфів.

Втім в порушення вищенаведеного пункту 4 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець не здійснив огляд, не відкрив та не опечатав відповідні сейфи а також не здійснив заходів передбачених законом щодо виявлення готівкових коштів, зокрема у касі підприємства.

Судова колегія зазначає, що акти, які стали підставою для складання постанови про повернення виконавчого документу не містять жодної інформації про дійсний майновий стан боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що постанови органів державної виконавчої служби підлягають скасуванню у випадку їх невідповідності вимогам закону.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні, виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє .

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність визнання незаконними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення 07.10.2014р. постанови №В-8/720 про повернення стягувачу виконавчого документу №916/2478/13 та скасування вказаної постанови.

Що ж до вимоги про зобов'язання Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Одеської області від 13.12.2013р. №916/2478/13 та здійснити всі належні дії щодо повної перевірки майнового стану боржника та розшуку його майна судова колегія вважає, що вона підлягає підлягає частковому задоволенню оскільки, як вже зазначалось вище господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється, а тому зазначена вимога правомірно була задоволена місцевим господарським судом в частині зобов'язання Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що державний виконавець не вчинив своєчасно і в повному обсязі виконавчі дії щодо примусового виконання наказу, виданого господарським судом Одеської області у справі № 916/2478/13 від 13.12.2012 року, про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компанії „Главстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СТИЛКРАФТ" у розмірі 503 313,04 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних ухвал.

Скаржником, в свою чергу, не наведено жодних належних та допустимих доказів у порядку ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України стосовно належного виконання вимог діючого закону під час здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції, не вбачає підстав щодо зміни або скасування оскаржуваних ухвал, які прийняті з правильним та повним встановленням обставин справи з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвали суду залишаються без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105, 106 ГПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення

Ухвали господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. по справі № 916/2478/13 - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 03.03.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська