Постанова
від 04.02.2015 по справі 922/2964/14
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 922/2964/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Демидової А.М.

за участю представників:

Позивача: Поддимая А.Б., дов. № б/н від 12.01.2015 року;

Відповідача: Сова Н.В., дов. № 10/00-03 від 21.01.2015 року;

Третьої особи з самостійними вимогами: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року

у справі № 922/2964/14 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС"

до публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання зобов'язань припиненими та визнання права власності

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис"

до публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання зобов'язань припиненими

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Форум", просило визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № 0028/10/12-KLMVI від 16.11.2010 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС") та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та додаткових угод до нього; визнати припиненими зобов'язання за іпотечним договором № 0028/10/12-KLMVI-іпот від 16.11.2010 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС"), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. за реєстровим № 1833 та додаткових угод; визнати припиненими зобов'язання за договором застави № 28/10/12-KLMVI-ТО від 16.11.2010 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС"); визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" право власності на нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 81,9 кв. м; літ. Б-2 загальною площею 2 722,4 кв.м; літ. В-1 загальною площею 342,2 кв. м, які розташовані по вул. Каштановій у буд. 35-А у м. Харкові (т. 1, а.с. 4-12).

Позовні вимога мотивовано припиненням зобов'язань за кредитним договором № 0028/10/12-KLMVI від 16.11.2010 року на підставі ст. 606 ЦК України та, відповідно, припиненням похідних зобов'язань іпотеки та застави.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис" (т. 1, а.с. 2-3).

У серпні 2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис" звернулось з самостійними вимогами до публічного акціонерного товариства "Банк Форум", просило визнати припиненими зобов'язання за іпотечним договором №1-0293/12/37-ІР від 31.10.2012 року та додаткового договору до нього від 30.10.2013 року, укладених між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис"), посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрованих в реєстрі за № 2815, № 3310 (т. 2, а.с. 75-77).

Самостійні вимоги третьої особи обгрунтовано посиланням на ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2014 року визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис" третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (т. 3, а.с. 72-74).

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.08.2014 року (Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року (головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Горбачова Л.П.) (т. 3, а.с. 197-206) позов задоволено частково. Визнано припиненими зобов'язання за кредитним договором № 0028/10/12-KLMVI від 16.11.2010 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС") та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та додаткових угод до нього; за іпотечним договором № 0028/10/12-KLMVI-іпот від 16.11.2010 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС"), посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. за реєстровим №1833 та додаткових угод; за договором застави №28/10/12-KLMVI-ТО від 16.11.2010 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС"). В іншій частині позову відмовлено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволено. Визнано припиненими зобов'язання за іпотечним договором № 1-0293/12/37-ІР від 31.10.2012 року та додатковим договором до нього від 30.10.2013 року, укладених між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис"), посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Салигою Н.А. та зареєстрованих в реєстрі за № 2815, № 3310. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 39-51).

Оскаржені судові акти мотивовано посиланням на приписи ст. 606 ЦК України.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати в частині задоволення позовних вимог та самостійних вимог третьої особи та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову та самостійних вимог третьої особи відмовити (т. 4, а.с. 3-13).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2015 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015 року (т. 4, а.с. 1-2).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/30 від 02.02.2015 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Демидова А.М.

У судове засідання 04.02.2015 року представник третьої особи з самостійними вимогами - товариства з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи з самостійними вимогами - товариства з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2010 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС") було укладено кредитний договір № 0028/10/12-KLMVI (з подальшими змінами і доповненнями), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у сумі 12 000 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позивача за зазначеним кредитним договором між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та закритим акціонерним товариством "ТД ИРБИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС") були укладені:

- іпотечний договір № 0028/10/12-KLMVI-іпот від 16.11.2010 року щодо передання в іпотеку нежитлових будівель літ. А-1 загальною площею 81,9 кв.м; літ. Б-2 загальною площею 2 722,4 кв.м; літ. В-1 загальною площею 342,2 кв.м, які розташовані по вул. Каштановій у буд. 35-А у м. Харкові (т. 1, а.с. 58-61);

- договір застави № 28/10/12-KLMVI-ТО від 16.11.2010 року щодо передання в заставу майна - товару в обороті, відповідно до додатку №1 до договору (т. 1, а.с. 74-76).

Також в забезпечення виконання зобов'язань позивача за зазначеним кредитним договором між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та приватним акціонерним товариством "ИНПРОМСЕРВИС" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Инпромсервис") було укладено іпотечний договір № 1-0293/12/37-ІР від 31.10.2012 року щодо передання в іпотеку нежитлової будівлі літ."Р-2" загальною площею 1 249 кв.м, яка розташована на пл. Повстання, 7/8 у м. Харкові (т. 1, а.с. 65-71).

Крім того, судами встановлено, що 03.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС") було укладено договір банківського рахунку № 1-43700/259826, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточні банківські рахунки для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій (т. 1, а.с. 79-88).

Відповідно до п. 2.5 договору банківського рахунку операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем направлялись публічному акціонерному товариству "Банк Форум" платіжні доручення № 378 від 05.03.2014 року на суму 692 000,00 грн.; № 380 від 06.03.2014 року на суму 768 000,00 грн.; № 413 від 07.03.2014 року на суму 430 000,00 грн.; № 431 від 11.03.2014 року на суму 359 000,00 грн.; № 434 від 12.03.2014 року на суму 756 000,00 грн.; № 436 від 13.03.2014 року на суму 569 000,00 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором.

Проте, відповідачем вказані платіжні доручення залишені без виконання.

09.07.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" направлено відповідачу листа-вимогу № 2278/07 про розірвання договору банківського рахунку №1-43700/259826 від 03.09.2013 року разом з додатковими угодами до нього та з вимогою перерахування залишку грошових коштів з рахунків (залишок коштів на банківських рахунках складає 3 662 251,54 грн. та 1 848 264,82 руб. РФ) на зазначений позивачем рахунок в іншій банківській установі протягом одного дня з дня отримання даного листа-вимоги (т. 2, а.с. 48).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 року № 14 у публічному акціонерному товариству "Банк Форум" запроваджено тимчасову адміністрацію.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що обов'язок відповідача здійснити перерахування коштів з банківського на кредитний рахунок позивача виник ще до введення у публічному акціонерному товариству "Банк Форум" тимчасової адміністрації, а тому виконання платіжних доручень, які були пред'явлені позивачем банку до введення тимчасової адміністрації є внутрішньобанківською операцією, не є порушенням черговості вимог кредитора.

Статтею 629 Цивільного кодекс України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 5 ст. 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 32.1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що своїми діями відповідач порушив умови договору банківського рахунку, умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства, а саме, не вчинив дії щодо перерахування коштів з договору банківського рахунку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій також вірно встановлено, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" перед публічним акціонерним товариством "Банк Форум" за кредитом станом на 24.04.2014 року складає 3 490 000,00 грн., що підтверджується довідкою, виданою відповідачем також про відсутність заборгованості за процентами та комісіями (т. 3, а.с. 18).

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Враховуючи те, що на підставі кредитного договору № 0028/10/12-KLMVI від 16.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" є боржником публічного акціонерного товариства "Банк Форум", а на підставі договору банківського рахунку № 1-43700/259826 від 03.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" є кредитором публічного акціонерного товариства "Банк Форум", місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, у зв'язку з чим такі зобов'язання підлягають припиненню на суму 3 490 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи те, що основне зобов'язання за кредитним договором припинилось, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про припинення зобов'язань за іпотечними договорами та договором застави.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, відповідно до приписів ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.

Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).

У даній справі залишається дві особи, у яких, як встановили суди, залишаються взаємні зобов'язання.

Таким чином, поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 ЦК України не відбулось, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язання з цієї підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що заборгованість позивача за кредитним договором у розмірі 3 490 000,00 грн. виникла саме внаслідок прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було досліджено належним чином питання щодо підстав невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" своїх обов'язків перед публічним акціонерним товариством "Банк Форум" за кредитним договором № 0028/10/12-KLMVI від 16.11.2010 року.

Встановивши, як було зазначено вище, що позивачем за первісним позовом до введення в банк тимчасової адміністрації на адресу відповідача надсилались платіжні доручення для перерахування грошових коштів, як місцевий, так і апеляційний господарські суди зазначеним обставинам належної оцінки не надали.

Отже, неправильно застосувавши норми матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.08.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі № 922/2964/14 скасувати.

Справу № 922/2964/14 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

А.М. Демидова

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення04.02.2015
Оприлюднено10.02.2015
Номер документу42627049
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2964/14

Постанова від 21.12.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Євсіков О.O.

Ухвала від 01.12.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Євсіков О.O.

Ухвала від 18.03.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ольшанченко В.І.

Ухвала від 30.07.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Дунаєвська Н.Г.

Ухвала від 09.10.2014

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Барбашова С.В.

Рішення від 29.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ольшанченко В.І.

Ухвала від 06.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ольшанченко В.І.

Ухвала від 23.02.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Ольшанченко В.І.

Ухвала від 25.05.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Сіверін В. І.

Постанова від 04.02.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Прокопанич Г.K.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні