Ухвала

від 09.02.2015 по справі 4/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"09" лютого 2015 р. справа № 4/277

Суддя Проскурняк О.Г., розглянувши скаргу на дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області по спаві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"

до комунального підприємства "Чернівціводоканал"

про стягнення заборгованості - 315637,45 грн.

Представники:

від позивача - Тимофійчук В.М., довіреність № 500 від 30.01.2015

від відповідача - Бузовська В.М., довіреність № 05/17 від 04.11.2014

від ДВС - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою від 20 грудня 2006 року між ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" та комунальним підприємством "Чернівціводоканал" припинено провадження у справі та затверджено мирову угоду, при цьому, 29 жовтня 2009 року прийнято додаткову ухвалу в якій викладено зміст мирової угоди та визначено порядок добровільного погашення боргу за спожиту електричну енергію боржником шляхом реструктуризації загальної суми боргу 2246415,03 грн.

19.12.2014 КП "Чернівціводоканал" звернулось до господарського суду Чернівецької області зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2014 відповідно до ухвали № 4/277 від 29 жовтня 2009 року, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області. Скаржник просить визнати недійсною поставнову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2014 та зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду Чернівецької області № 4/277 від 29 жовтня 2009, протягом трьох днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили.

Ухвалою суду від 22.12.2014 розгляд даної скарги призначено на 21.01.2015.

У судовому засіданні представник позивача надав суду відзив на скаргу, де зазначив, що повернення виконавчого документу на підставі заяви ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу ДВС із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки повернення наказу відбувалося у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а обраний боржником спосіб захисту порушеного права - визнати постанову про відкриття виконавчого провадження недійсною та зобов'язати державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, не передбачені ст. 121 2 ГПК України.

Також, 21.01.2015 представник ДВС надав відзив на скаргу, в якому зазначив, що скарга є безпідставною та необгрунтованою з наступних підстав.

01.12.2014 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не зазначено пункт частини першої ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження".

Оскаржувана постанова від 01.12.2014 винесена у зв'язку з тим, що стягувач перешкоджав проведенню виконавчих дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 цього Закону. Обставин, які б слугували підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, не встановлено, відтак відкриття виконавчого провадження є законним.

Частиною 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець діяв на підставі наданих йому повноважень та в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а отже і підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження не існує.

У судовому засіданні 21.01.2015 оголошено перерву до 09.02.2015.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, відзиви, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є неправомірними, у зв'язку з чим скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, 01 грудня 2014 року ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулося до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області з листом № 9/6343, в якому просить тимчасово припинити заходи примусового виконання рішень судів про стягнення з КП "Чернівціводоканал" заборгованості за спожиту електричну енергію у зв'язку з добровільним погашенням заборгованості боржником протягом грудня 2014 року та надати останньому можливість здійснювати платежі самостійно.

01.12.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Семеновим М.В. на підставі ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу із зазначенням, що останній просить припинити заходи примусового виконання рішення в зв'язку з гарантуванням КП "Чернівціводоканал" здійснення платежів за спожиту електричну енергію та утриманням ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" від заходів примусового виконання рішення. В пункті 3 цієї постанови роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 01.12.2015р.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є, зокрема, управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в областях, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень, представник управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.

У пункті 9.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Відповідно до положень статті 121 2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.

Отже, належним відповідачем за скаргою КП "Чернівціводоканал" є управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.

Повернення виконавчого документа стягувачеві регулюється статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", частина перша якої містить дев'ять підстав для повернення стягувачеві виконавчого документа.

Вищезазначена стаття не містить такої підстави як заява стягувача щодо припинення заходів примусового виконання рішення. Пунктом 1 частини 1 цієї статті Закону передбачено повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі його письмової заяви. Однак, у листі стягувача від 01.12.2014 за № 9/6343 йдеться не про повернення виконавчого документа, а про тимчасове припинення заходів примусового виконання усіх рішень судів для надання можливості КП "Чернівціводоканал" здійснювати платежі самостійно.

Тому викладені у скарзі твердження боржника про те, що виконавчий документ (наказ) повернутий стягувачеві за його заявою у відповідності ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідають дійсності.

Представники стягувача і органу ДВС зазначили, що повернення виконавчого документа ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" відбулося не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (за заявою стягувача), а у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 47 цього Закону (стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), у зв'язку з чим згідно з ч. 5 статті 47 Закону стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

Суд приймає до уваги доводи стягувача і органу ДВС, оскільки у листі ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" № 9/6343 від 01.12.2014 останній просив відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Чернівецькій області не повернути виконавчий документ, а тимчасово припинити заходи примусового виконання судових рішень. Данні поняття не є тотожними.

09.12.2014 стягувач звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Чернівецькій області із заявою про примусове виконання ухвали по справі № 4/277, за результатами розгляду якої заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Семеновим М.В. було винесено постанову від 09.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Чернівецької області № 4/277 від 29.10.2009 р.

Дана постанова повністю відповідає вимогам статей 19, 22, 23, 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно приписів вищезазначених норм Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення і зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, а також пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Судом встановлено, що такої підстави для повернення ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" ухвали господарського суду Чернівецької області № 4/277 від 29.10.2009 року у зв'язку з його листом від 01.12.2014р. № 9/6343 не існувало і в постанові про повернення ухвали стягувачеві від 01.12.2014р. така підстава не вказується.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частиною 5 цієї статті Закону унормовано, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, ухвала господарського суду Чернівецької області № 4/277 від 29.10.2009 року було повернуто стягувачеві, останній мав право повторно пред'явити її до виконання відповідно до закону, а державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження з його примусового виконання за відсутності інших підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, проте про здійснення таких заходів скаржником не було надано доказів.

У пункті 9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що за змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

У пункті 9.13 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги КП "Чернівціводоканал" на постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Чернівецькій області від 09.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження суд не вбачає законних підстав для її задоволення, доводи скаржника є необгрунтованими і такими, що не засновані на законі, а права скаржника оскаржуваною постановою органу ДВС не порушуються. Отже скарга не підлягає задоволенню.

Суд не приймає доводів представника стягувача і органу ДВС, що скаржником обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки захист прав сторони виконавчого провадження здійснюється, як зазначено вище у постанові пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9, у тому числі шляхом визнання постанови державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною та/або зобов'язання органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відхилити скаргу КП "Чернівціводоканал" на постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецької області Семенова М. В. про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2014 ВП №45770941 щодо виконання ухвали господарського суду Чернівецької області №4/277 від 29.10.2009 р.

Суддя О.Г. Проскурняк