Рішення

від 02.02.2015 по справі 914/4134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 р. Справа № 914/4134/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Нагачів, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м.Харків

до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства "Фірма Надія", смт.Немирів, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-3 Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів

про 1. Виключення майна з акту опису та арешту майна.

2. Скасування постанови від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №55 від 20.01.2015р.); ОСОБА_2 - фізична особа-підприємець;

від відповідача-1 - Ільків С.М. - головний юрисконсульт (довіреність №33-22/628 від 12.01.2015р.);

від відповідача-2 - не з'явився;

від відповідача-3 - не з'явився.

Присутній у судовому засіданні - Мартинович С.В.- представник ДП "Дуатекс" (довіреність від 15.08.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала на розгляд господарського суду Львівської області позов до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", до відповідача-2 Відкритого акціонерного товариства "Фірма Надія", до відповідача-3 Головного управління юстиції у Львівській області про виключення майна з акту опису та арешту майна та скасування постанови від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності.

Хід розгляду спору викладено в ухвалах суду.

Згідно поданого представником відповідача-1 клопотання (вх.№52970/14 від 05.12.2014р.) здійснюється фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Позивач клопотанням від 02.02.2015р. вх.№3871/15 долучив до матеріалів справи додаткові докази.

Представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - 1 проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у поданому ним відзиві на позовну заяву (вх.№53040/4 від 08.12.2014р.), просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №8101300032648 від 23.01.2015р. - вручено 28.01.2015р. (вх. №3914/15 від 02.02.2015р.).

Попередньо відповідачем-2 було подано відзив на позовну заяву за вих.№ 259 від 11.12.2014р. (вх.№54262/14 від 15.12.2014р.), у якому вказано про те, що позовна заява ОСОБА_2 є підставною і підлягає до задоволення. Позовні вимоги визнає повністю, а також просить вирішувати даний спір за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач-3 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних доказів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901305642625 від 23.01.2015р. - вручено 24.01.2015р. (вх. №3885/15 від 02.02.2015р.).

Станом на день розгляду спору (02.02.2015р.) від відповідачів-2,3 на адресу суду докази, витребувані ухвалою суду та клопотання не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників відповідачів-2,3 за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача-1, суд встановив:

В ході вжиття заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №22/196 виданого 21.01.2011р. про стягнення з ВАТ "Фірма "Надія" на користь АКІБ "УкрСиббанк" коштів, 30.10.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області складено акт опису та арешту майна за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту описано та накладено арешт на майно:

1. Комплект військової білизни - кофта і підштаники оливкового кольору в кількості 1430 комплектів.

2. Обладнання для пошиття одягу у кількості 38 одиниць, з яких: петельна - 1 шт., ґудзикова - 1 шт., кнопочка-1, універсальна - 9 шт., окантовочна - 3 шт., розпошивалка - 4 шт., оверлок - 19 шт. Вказане обладнання укомплектоване столами.

3. Прес для проклеювання тканини - 1 шт.

4. Консульний стіл з утюгом - 1 шт.

5. Швейні нитки різного кольору у кількості 200 мотків.

6. Плаття дитячі чорного кольору у кількості 500 штук.

Описане майно передано на зберігання представнику боржника - голові правління ВАТ "Надія" Касинець Терезі Зеновіївні. Заяви, зауваження від вказаної особи під час опису майна не надходили. Вказане зафіксовано в акті опису та арешту майна від 30.10.2014р., який вручений вказаній особі та підписаний нею.

Для оцінки вказаного майна 03.11.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності - суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 24741035.

Позивач вважає, що акт опису та арешту майна від 30.10.2014р. та постанова про призначення експерта від 03.11.2014р. є незаконними і такими, що порушують його права.

Як зазначає позивач, описане актом від 30.10.2014р. майно є його власністю та використовуються у підприємницькій діяльності, підтвердженням чого є договір підряду про виконання робіт з пошиття одягу №27.02.14/35 від 27.02.2014р. укладений з ДП "Дуатекс", договір підряду №02/06-2014 від 02.06.2014р. укладений з ТзОВ "Торговий дім "Промінь", а також накладні на комплекти військової білизни.

Крім того, в судовому засіданні 02.02.2015р. позивач на підтвердження підставності позовних вимог долучив до матеріалів справи копію договору №01/08/14 від 01.08.2014р. про суборенду обладнання укладеного з ТзОВ "Веста Коттон Стиль" з додатками, договір купівлі-продажу №01/04/07 від 01.04.2007р. укладений з ПП "Елма-Сервіс", накладні до вказаного договору та договір купівлі-продажу №1 від 01.09.2010р. укладений з ТзОВ "АКВА-СТИЛЬ".

Посилаючись на порушення державним виконавцем положень ч.9 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", а також на ст.60 вказаного Закону позивач просить виключити все описане та арештоване майно з акту опису та арешту майна від 30.10.2014р. складеного Денисяком Теодозієм Григоровичем, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні наказу №22/196 виданого 21.01.2011р. господарським судом Львівської області, а також скасувати постанову від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності - суб"єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 24741035.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Cуду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Разом з тим, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивач в підтвердження належності йому описаного державним виконавцем майна первісно посилався на договір підряду про виконання робіт з пошиття одягу №27.02.14/35 від 27.02.2014р. укладений з ДП "Дуатекс", договір підряду №02/06-2014 від 02.06.2014р., укладений з ТзОВ "Торговий дім "Промінь", накладні №41 від 27.10.2014р., №42 від 30.10.2014р., №45 від 31.10.2014р., №46 від 03.11.2014р.

В судовому засіданні 02.02.2014р. позивач, на підтвердження належності йому описаного майна, додатково надав суду договір №01/08/14 про суборенду обладнання від 01.08.2014р. укладений між ТзОВ "Веста Котон Стиль" та ФОП ОСОБА_2 з додатками до нього, договір купівлі-продажу №01/04/07 від 01.04.2007р. з накладними №46 від 30.04.2007р., №13 від 05.04.2007р., №07/09/10 від 19.09.2010р., №26/0511 від 23.05.2011р., №42/11/11 від 16.11.2011р., №58/07/12 від 27.07.2012р. та договір купівлі-продажу № 1 від 01.09.2010р.

Спірне обладнання відноситься до речей, що визначені індивідуальними ознаками, виходячи з вимог ч.1 ст.184 Цивільного Кодексу України.

Договори підряду та оренди приміщення на які посилається позивач не є договорами, на підставі яких здійснюється перехід права власності, відтак не можуть бути підставою для виключення майна з акту опису та арешту.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Надані позивачем докази не підтверджують того факту, що обладнання вказане у договорах купівлі-продажу є тим самим майном, яке включено до акту опису та арешту майна складеного державним виконавцем.

Як вбачається з акту від 30.10.2014р., при проведенні опису та арешту майно був присутній представник боржника (ВАТ "Фірма "Надія"), а саме голова правління п.Касинець Т.З., який підписав акт без заяв та зауважень.

Водночас, відповідач-2 (ВАТ "Фірма Надія") долучив до матеріалів справи скаргу від 30.10.2014р. вих.№253 адресовану Львівському обласному управлінню юстиції щодо опису майна, однак доказів вручення чи надсилання вказаної скарги органу державної виконавчої служби не подано.

В даному випадку з урахуванням встановлених обставин справи порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємця відсутні.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності суд зазначає наступне.

Слід звенути увагу на те, що позивач не навів жодного нормативно-правового обґрунтування підстав звернення із позовною вимогою про скасування постанови від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності, незважаючи на те, що суд неодноразово витребовував у нього нормативно-правове обґрунтування цієї позовної вимоги.

За статтею 124 Конституції України юрисдикція судів при здійсненні правосуддя поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; водночас, виконуючи статтю 19 Конституції України, суд зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції; для вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначення, наведеного у статті 3 Господарського кодексу України.

Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно (суду чи господарському суду), або сказано про вирішення спору в судовому порядку, господарському суду слід виходити як з суб'єктного складу учасників спору, так і з характеру спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Як вказано у п.20 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Стаття 12 ГПК України передбачає чіткий перелік справ, підвідомчих господарським судам. Даний перелік справ є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Однак, серед даного переліку не вказано про таку категорію спорів, як оскарження постанов прийнятих в ході здійснення виконавчого провадження.

Окрім того, п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 із змінами та доповненнями "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" містить положення про те, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, предметом позову не є визнання права власності на описане майно, позивачем оскаржується постанова державного виконавця про призначення суб"єкта оціночної діяльності, відтак позовна вимога про скасування постанови державного виконавця про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв"язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову в частині виключення майна з акту опису та арешту майна відмовити.

2. В частині позовної вимоги про скасування постанови від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб"єкта оціночної діяльності провадження у справі припинити.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 09.02.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.