Постанова

від 06.05.2015 по справі 914/4134/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа № 914/4134/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, вих. № АБ0070 від 19.02.2015 р. (вх. № 01-05/910/15 від 24.02.2015 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 02 лютого 2015 року

у справі № 914/4134/14 (суддя Ю.О.Сухович),

порушеній за позовом

Позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, с. Нагачів, Яворівського р-ну, Львівської обл.,

До відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків,

До відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Фірма «Надія», смт. Немирів, Яворівського р-ну, Львівської обл.,

До відповідача-3: Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів,

Про: виключення з акту опису та арешту майна від 30.10.2014 р., скасування постанови № 24741035 від 03.11.2014 р., прийнятої старшим державним виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про призначення експерта та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ФОП ОСОБА_2, адвокат Піка М.Є. - п/к згідно договору про надання правової допомоги від 18.02.2015 р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув;

від відповідача-3: Денисяк Т.Г. - п/к за довіреністю № 09.1-45/В5 від 01.10.2014 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником апелянта подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 24 лютого 2015 року, справу № 914/4134/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, вих. № АБ0070 від 19.02.2015 р. (вх. № 01-05/910/15 від 24.02.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 11.03.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 р. та від 15.04.2015 р. розгляд справи було відкладено, про що представники апелянта/позивача та відповідача-1, були належним чином повідомлені під розписку (а. с. 161, 170), відповідач-2 та -3 - рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 159-160/зворот, 168-169/зворот).

В судовому засіданні 06.05.2015 р. колегією суддів оголошувалась перерва для надання сторонам можливості ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження № 24741035.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.05.2015 р. прибув СПД-ФО ОСОБА_2 та представник апелянта, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду представником апелянта подано клопотання вх. № 01-04/2819/15 від 06.05.2015 р. з додатками, а саме копія накладної від 26.09.2014 р., копія накладної від 29.09.2014 р. копія накладної від 29.09.2014 р. та розшифровка описаних предметів, просить долучити до матеріалів справи подані додаткові докази. Представником апелянта надано усні пояснення щодо апеляційної скарги, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну каргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідача-1 в судове засідання, повторно, повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи під розписку особисто (докази в матеріалах справи, а. с. 170). У судовому засіданні, яке відбулось 11.03.2015 р., представником відповідача-1 подано Відзив на апеляційну скаргу вих. № 30-5/322 від 10.03.2015 р. (вх. № 01-04/1647/15 від 11.03.2015 р.), просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису і арешту.

Відповідача-2 в судове засідання, повторно, повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованим листом згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Від відповідача-3 прибув старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, для огляду в судовому засіданні, подав оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП № 24741035 Відділу державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції, яке відкрито відповідно до наказу № 22/196 від 21.01.2011 р. Господарського суду Львівської області. Представником відповідача-3 надано усні пояснення щодо апеляційної скарги, пояснив, що на момент складення акту опису арешту майна, не було жодних заперечень/заяв у сторін про те, що майно, яке описувалося виконавцем належить третій особі, в процесі виконавчого провадження та під час розгляду даної справи судом першої інстанції СПД-ФО ОСОБА_2 не подано доказів про право власності на описане майно підприємця на спірне майно, відтак вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, прийняте з повним з'ясуванням усіх обставин справи, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/4134/14, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, розгляд справи, неодноразово, відкладався з підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду, про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, відповідач-1 та відповідач-2 повноважних представників в судове засідання, не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників відповідача-1 та відповідача-2 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 15.04.2015 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с.168-169).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні. Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція). Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 914/4134/14 від 15.04.2015 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 168-169/зворот).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/4134/14.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02 лютого 2015 року у справі № 914/4134/14 (суддя Ю.О.Сухович) у задоволенні позову в частині виключення майна з акту опису та арешту майна відмовлено (пункт 1-й резолютивної частини рішення). В частині позовної вимоги про скасування постанови ВП № 24741035 від 03.11.2014 р. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності провадження у справі припинено (пункт 2-й резолютивної частини рішення) (а. с. 113-114, 115-120).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № АБ0070 від 19.02.2015 р. (вх. № 01-05/910/15 від 24.02.2015 р.) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 р. по справі № 914/4134/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_2 щодо виключення майна з акту опису та арешту майна задовольнити, всі судові витрати у справі покласти на відповідача-1 (а. с. 136-140).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки спірне рішення на думку апелянта прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки зроблені судом та викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого прийняття рішення, покликаючись на п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.76 р. № 6, ч. 3 ст. 397 ЦК України.

На думку апелянта, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги принципу презумпції правомірності володіння майном, відтак прийшов до неправомірного висновку, що договори підряду та оренди приміщення не є договорами, на підставі яких здійснюється перехід права власності, і не можуть бути підставою для виключення майна з акту опису та арешту є незаконним.

Апелянт також вважає, що місцевим судом не було встановлено та досліджено питання права власності та/або володіння позивача на спірне майно, а також підставність чи безпідставність включення цього майна до акту опису й арешту майна, яке СПД-ФО ОСОБА_2 набула на підставі укладеного між нею та ДП «Дуатекс» договору про виконання робіт по пошиття швейних виробів із матеріалу Замовника, а відтак виготовлений виріб є власністю замовника. Однак на всі вироби, які виготовлені підрядником було накладено арешт та включено до акту опису, що позбавило можливості виконати умови вищевказаного договору. Апелянт стверджує, що аналогічна ситуація відбулась із договором підряду укладеним нею та ТзОВ «Торговий дім «Промінь».

Також апелянт звертає увагу суду на те, що при розгляді справи суд зобов'язаний звернути увагу, чи додержанні відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна, оскільки, на думку апелянта, державним виконавцем порушено вимоги п. 5.6.6. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. № 74/5 та п. 4.2.1. «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 в частині того, що в Акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), однак місцевий суд не надав правової оцінки згаданим порушенням при складанні Акту опису та арешту майна.

На підтвердження своїх доводів Апелянт посилається на договір № 01/08/14 про суборенду обладнання від 01.08.2014 р. укладений між ТзОВ «Веста Котон Стиль» та ФОП ОСОБА_2, з додатками до нього, на договір купівлі продажу № 01/04/07 від 01.04.2007 р. та накладні: № 46 від 30.04.2007 р., № 13 від 05.04.2007 р., № 07/09/10 від 19.09.2010 р., № 26/0511 від 23.05.2011 р., № 42/11/11 від 16.11.2011 р., № 58/07/12 від 27.0.72012 р. та договір купівлі-продажу № 1 від 01.09.2010 р.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що у відповідності з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішень, однак позивач не є боржником у жодному виконавчому провадженні. На думку Апелянта, після виявлення майна боржника, державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складається відповідний акт, та зобов'язаний переконатись, що майно насправді належить боржникові і це підтверджується належними первинними документами, шляхом перевірки первинної бухгалтерської документації, яка містить інформацію, що у боржника на балансі наявне майно, лише тоді здійснює опис та арешт такого майна. Відсутність будь яких заяв чи скарг з боку представника боржника - Касинець Т.З. не свідчить підтверджує факту наявності на балансі боржника описаного й арештованого майна, а так як місцевим судом не витребувано у відповідача-2 оригіналів накладних, договорів, доручень на одержання описаного й арештованого майна за договорами, первинної бухгалтерської документації, не оглянув їх і не дослідив, не з'ясував, яким чином господарська операція стосовно описаного майна відображена в бухгалтерській та податковій звітності відповідача-2, тому на думку апелянта, місцевим судом не повно з'ясовано обставин справи, що мають значення для справи.

Колегією суддів встановлено, що Апелянт/позивач: ОСОБА_2 є Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем), Ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця: п. і. 81021, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Нагачів, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 № 080425 (а. с. 23) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 108-110).

Відповідач-1: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 09807750, місцезнаходження юридичної особи: 61001, Харківська обл., м. Харків, Червонозаводський р-н, проспект Московський, буд. 60, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 30-32).

Відповідач-2: Відкрите акціонерне товариство «Фірма «Надія» є юридичною особою, ідентифікаційний код: 25224108, місцезнаходження: 81013, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Равська, буд. 2, що підтверджується довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 14148/20 (а. с. 33).

Відповідач-3: Головне управління юстиції у Львівській області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34942940, місцезнаходження: 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Шашкевича, 1.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 30.10.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Львівської області № 22/196 виданого 21.01.2011 р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 22/196, про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Надія» заборгованості на користь АКБ «УкрСиббанк» в сумі 822153,77 грн., 8221,53 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення складено Акт опису й арешту майна за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Немирів, вул. Равська,8 (а.с. 16).

Із тексту зазначеного Акту вбачається, що даний Акт складений у присутності понятих: 1 ОСОБА_7 (АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 (АДРЕСА_2). При описі були присутні: Голова правління ВАТ «Надія» Касинець Тереза Зіновіївна.

За даним Актом описано та накладено арешт на майно:

1. Комплект військової білизни - кофта і підштаники оливкового кольору в кількості 1430 комплектів.

2. Обладнання для пошиття одягу у кількості 38 одиниць, з яких: петельна - 1 шт., ґудзикова - 1 шт., кнопочка-1, універсальна - 9 шт., окантовочна - 3 шт., розпошивалка - 4 шт., оверлок - 19 шт. Вказане обладнання укомплектоване столами.

3. Прес для проклеювання тканини - 1 шт.

4. Консольний стіл з утюгом - 1 шт.

5. Швейні нитки різного кольору у кількості 200 мотків.

6. Плаття дитячі чорного кольору у кількості 500 штук.

У Акті опису й арешту майна від 30.10.2014 р. у рядку «Усього майна описано на суму: » державний виконавець зазначив, що вартість майна буде встановлена експертом.

З тексту даного Акту вбачається, що описане майно передано на зберігання представнику боржника - голові правління ВАТ «Надія» Касинець Терезі Зеновіївні.

Даний Акт підписано державним виконавцем - Денисяк Т.Г., боржником: ОСОБА_10 та понятими: ОСОБА_11, ОСОБА_8, без будь яких зауважень чи застережень. Такі докази в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано.

03.11.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП № 24741035 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а. с. 18).

Постанова ВП № 24741035 від 03.11.2014 р. була надіслана державним виконавцем на адресу боржника (відповідача-2 у справі), стягувача (відповідача-1 у справі) та суб'єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 (а. с. 17).

Апелянт/позивач вважає, що Акт опису та арешту майна від 30.10.2014р. (а.с. 16) та постанова ВП № 24741035 від 03.11.2014 р. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 18) є незаконними і такими, що порушують його права, оскільки майно, яке описане у оскаржуваному Акті від 30.10.2014 р. є власністю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та використовуються у підприємницькій діяльності.

В підтвердження вищенаведеного апелянт/позивач посилається на договори підряду про виконання робіт з пошиття одягу: № 27.02.14/35 від 27.02.2014 р. укладеного з ДП «Дуатекс» (а.с. 19); № 02/06-2014 від 02.06.2014 р. укладеного з ТзОВ «Торговий дім «Промінь» (а.с. 20), накладні на комплекти військової білизни (а. с. 21-22), договір № 01/08/14 від 01.08.2014 р. про суборенду обладнання укладеного з ТзОВ «Веста Коттон Стиль» з додатками: № 1, № 2, № 3, № 4 (а. с. 89-93), договір купівлі-продажу № 01/04/07 від 01.04.2007 р. укладений з ПП «Елма-Сервіс» (а. с. 94-95), накладні № 13 від 05.04.2007 р., № 46 від 30.04.2007 р. (а.с. 96), договір купівлі-продажу № 1 від 01.09.2010 р. укладеного між ТзОВ «АКВА-СТИЛЬ» та ФОП ОСОБА_2 (а. с. 99-100), накладні: № 07/09/10 від 19.09.2010 р., № 26/05/11 від 23.05.2011 р., № не читається від 16.11.2011 р., № 58/07/12 від 07.07.2012 р. (а. с. 97-98).

Колегією суддів у судовому засіданні досліджувалися:

- договір купівлі-продажу № 01/04/07 від 01.04.2007 р. укладеного між ПП «Елма-Сервіс» та ФОП ОСОБА_2 та накладні, які долучено скаржником до справи та встановлено, що предметом даного договору є постачання швейного обладнання за найменуванням зазначеним у прейскурантах Постачальника (розділ 1 Договору № 01/04/07).

- накладна № 46 від 30.04.2007 р. згідно якої, ПП «Елма-Сервіс» за угодою /без зазначення номера угоди та дати її укладення/ відпущено ФОП ОСОБА_2: 1. Ґудзикова машина Yamata № 20060902229 у кількості 1 шт.; 2. Петельна машина Yuki № LBH-761 у кількості 1 шт.; 3. Бантова машина Typikal № 270770029 у кількості 1 шт.; 4. Розпошивальна машина Yamata № FY3101-01СВ у кількості 1 шт.;

- накладна № 46 від 30.04.2007 р. згідно якої, ПП «Елма-Сервіс» за угодою /без зазначення номера угоди та дати її укладення/ відпущено ФОП ОСОБА_2: Універсальна швейна машина: Gemsy № 4041С90014 у кількості 1 шт.; Gemsy № 4041С90042 у кількості 1 шт.; PFAF № 559319 у кількості 1 шт.; 2. Оверлок: PROTEX № 061100585 у кількості 1 шт.; BROTHER № 61547309 у кількості 1 шт., ZOGE № 110501303 у кількості 1 шт. (а. с. 96).

- договір купівлі-продажу № 1 від 01.09.2010 р. укладеного між ТзОВ «АКВА-СТИЛЬ» та ФОП ОСОБА_2, предметом якого є постачання швейного обладнання за найменуванням зазначеним у прейскурантах Постачальника.

- накладні: № 07/09/10 від 19.09.2010 р., № 26/05/11 від 23.05.2011 р., № не читається від 16.11.2011 р., № 58/07/12 від 07.07.2012 р. (а. с. 97-98), з яких вбачається, що ТзОВ «АКВА-СТИЛЬ» передав за угодою /без зазначення номера угоди та дати її укладення/ ФОП ОСОБА_2 - за накладною № 07/09/10 від 19.09.2010 р. товар: 1. Бантова машина Protex № 060703824 у кількості 1 шт.; 2. Оверлок: Brother № 40622030474 у кількості 1 шт.; Brother № G3579538 у кількості 1 шт.; - за накладною № 26/05/11 від 23.05.2011 р.: 1. Кнопочна машина Z № 90 у кількості 1 шт.; 2. Бантова машина Siruba № 4139990 у кількості 1 шт.; Прес МАХ - STIR у кількості 1 шт. (а.с. 97); - за накладною № не читається від 16.11.2011 р. передав: 1. Оверлок: Kingtex № 6706344 у кількості 1 шт.; Brother № Н7500401 у кількості 1 шт.; - за накладною № 58/07/12 від 07.07.2012 р.: 1. Оверлок: PROTEX № 061100092 у кількості 1 шт.; PROTEX № 070610513 у кількості 1 шт.; PROTEX № 051201431 у кількості 1 шт. (а. с. 98).

Крім того, Апелянт стверджує, що державним виконавцем під час складення Акту опису та арешту майна від 30.04.2014 р. порушено ч. 9 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 60 вказаного Закону та п. 5.6.6. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. № 74/5 та п. 4.2.1. «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 в частині того, що в акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), оскільки ним описано все майно, яке належить скаржнику відповідно до договорів купівлі-продажу: № 01/04/07 від 01.04.2007 р. укладений з ПП «Елма-Сервіс» (а.с. 94-95) та № 1 від 01.09.2010 р. укладеного між ТзОВ «АКВА-СТИЛЬ» та ФОП ОСОБА_2 (а. с. 99-100), а також скаржник просить скасувати постанову ВП № 24741035 від 03.11.2014р. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Cуду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 № 14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, скаржник в підтвердження права власності на описане державним виконавцем майно, посилається на договір підряду про виконання робіт з пошиття одягу № 27.02.14/35 від 27.02.2014 р. укладений з ДП «Дуатекс», договір підряду № 02/06-2014 від 02.06.2014 р., укладений з ТзОВ «Торговий дім «Промінь», накладні № 41 від 27.10.2014 р., № 42 від 30.10.2014р., № 45 від 31.10.2014р., № 46 від 03.11.2014 р., договір № 01/08/14 про суборенду обладнання від 01.08.2014 р. укладений між ТзОВ «Веста Котон Стиль» та ФОП ОСОБА_2 з додатками до нього, договір купівлі-продажу № 01/04/07 від 01.04.2007р., накладні: № 46 від 30.04.2007р., № 13 від 05.04.2007р., № 07/09/10 від 19.09.2010р., № 26/0511 від 23.05.2011р., № 42/11/11 від 16.11.2011р., № 58/07/12 від 27.07.2012р. та договір купівлі-продажу № 1 від 01.09.2010 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 Цивільного Кодексу України, спірне обладнання відноситься до речей, що визначені індивідуальними ознаками.

Однак, договори підряду та оренди приміщення на які посилається Апелянт/позивач не є договорами, на підставі яких здійснюється перехід права власності, відтак не можуть бути підставою для виключення майна з акту опису та арешту, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Надані позивачем докази не підтверджують обставин та того факту, що обладнання вказане у договорах купівлі-продажу є тим самим майном, яке включено до Акту опису та арешту майна від 30.04.2014 р. складеного державним виконавцем.

Як вбачається з Акту від 30.10.2014 р., при проведенні опису та арешту майна, був присутнім представник боржника (ВАТ «Фірма «Надія») голова правління п.Касинець Т.З., який підписав Акт без заяв та зауважень, в т.ч. щодо приналежності майна іншим /третім/ особам.

Щодо наявної в матеріалах справи скарги від 30.10.2014 р. вих. № 253 відповідача-2 (ВАТ «Фірма Надія»), яка адресована Львівському обласному управлінню юстиції щодо опису майна, колегія суддів останньої не бере до уваги, оскільки така скарга подана відповідачем-2 без доказів її отримання чи надсилання органом державної виконавчої служби, такі докази в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано, зокрема відповідачем-2. Представник органу виконання судових рішень заперечує отримання такої скарги.

Враховуючи вищенаведене, апелянтом/позивачем не доведено у встановленому законом порядку порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів щодо майна, яке зазначено у Акті опису та арешту майна від 30.10.2014 р.

Щодо вимоги Апелянта про скасування постанови ВП № 24741035 від 03.11.2014 р. (а.с. 18) про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності, слід зазначити наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, про що зазначено у мотивувальній частині судового рішення та вбачається з матеріалів даної справи, Апелянтом/позивачем не наведено жодного нормативно-правового обґрунтування підстав звернення із позовною вимогою про скасування постанови від 03.11.2014 р. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності. В цій частині вимог відсутнє таке обґрунтування і в апеляційній скарзі.

За статтею 124 Конституції України юрисдикція судів при здійсненні правосуддя поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; водночас, виконуючи статтю 19 Конституції України, суд зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції; для вирішення питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначення, наведеного у статті 3 Господарського кодексу України.

Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно (суду чи господарському суду), або сказано про вирішення спору в судовому порядку, господарському суду слід виходити як з суб'єктного складу учасників спору, так і з характеру спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Як вказано у п.20 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Стаття 12 ГПК України передбачає чіткий перелік справ, підвідомчих господарським судам. Даний перелік справ є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Однак, серед даного переліку не вказано про таку категорію спорів, як оскарження постанов прийнятих в ході здійснення виконавчого провадження.

Крім того, п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 із змінами та доповненнями «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» містить положення про те, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Враховуючи те, що СПД-ФО ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, предметом позову не є визнання права власності на описане майно, позивачем/апелянтом оскаржується постанова ВП № 24741035 від 03.11.2014 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності, відтак позовна вимога про скасування постанови державного виконавця про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд правомірно, припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо тверджень апелянта, що відповідачем-2 в процесі розгляду справи в місцевому господарському суді було подано відзив на позовну заяву вих. № 259 від 11.12.2014 р. (вх. № 54262/14 від 15.12.2014 р.), в якій зазначено, що позовна заява ФОП ОСОБА_2 є підставною і підлягає задоволенню, однак відмовляючи у задоволенні позову місцевим судом не надано правової оцінки вищевказаному відзиву, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відзив не спростовує висновків місцевого господарського суду по даній справі.

Інші твердження Апелянта/позивача викладені в апеляційній скарзі колегією суду до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 р. у справі № 914/4134/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 року у справі № 914/4134/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на Апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

06.05.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 13.05.2015 р.