Постанова

від 02.02.2015 по справі п/811/4555/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року Справа № П/811/4555/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого : судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання: Таранухи Т.М.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - клопотання без участі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держземагентства у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років загальною площею 108,81 га для ведення фермерського господарства на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 червня 2014 року (поданої через Олександрійський ЦНАП 04.07.2014 року за №43) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 108,81 га терміном на 20 років для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у державній власності на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 108,81 га терміном на 20 років для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у державній власності на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області;

- зобов'язати Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області (ін. код - 38802868, місцезнаходження: 25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84) надати до суду звіт про виконання судового рішення в строк, встановлений судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з підстав відсутності обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Проте, такої підстави для відмови у наданні згоди не передбачено статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваних дій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 108,81 га (кадастровий номер 3520383700:02:000:9003) терміном на 20 років для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у державній власності на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та доданими до неї графічними матеріалами (а.с. 11).

18 вересня 2014 р. відповідач надав відповідь на заяву позивача, якою у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу відмовлено з підстав відсутності обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (а.с.19).

Правомірність та законність дій відповідача щодо відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання надати такий дозвіл позивачу є предметом даного спору.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, та згідно покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України, пункти 1 та 4.32 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Так, ст.123 ЗК України встановлений порядок надання земель державної власності в користування, який включає в собі надання дозволу на розробку землевпорядної документації, розроблення землевпорядної документації, затвердження землевпорядної документації та укладення відповідного договору.

Зокрема рішення про передачу земельної ділянки в оренду приймається виключно на підставі розробленої землевпорядної документації, яка у свою чергу розробляється на у мовах визначених у відповідному дозволі на її розробку.

При цьому, такий дозвіл приймається не на власний розсуд Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, а відповідно до ст.ст.6,13,14 Конституції України виключно в встановленому законом порядку.

Приписи ч.3 ст.123 ЗК України визначають, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зокрема, ч.3 ст.123 ЗК України, встановлено обов'язок розглянути відповідне клопотання особи про надання дозволу на розробку землевпорядної документації та визначено, що підставою для відмови у задоволені такого клопотання може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

Тобто, закон закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому такої підстави для відмови як відсутність обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, Земельний кодекс України не передбачає.

У свою чергу, ст.123 ЗК України встановлена заборона вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Дослідивши зміст відмови у наданні дозволу на погодження проекту землеустрою, суд вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки останній не наділений повноваженнями змінювати підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як то визначено у Земельному Кодексі України.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 р. у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Отже, позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку черговості, та отримання позитивного рішення на свою заяву.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, суд дійшов висновку, що відмовляючи, з тієї підстави, позивачу в задоволенні його заяви, відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки дії відповідача, як на думку суду, всіляко спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а тому позов, у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язання повторно розглянути вищевказане звернення - слід задовольнити.

Проте, стосовно позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частини зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.06.2014 р., оскільки саме по собі судове рішення про визнання дій протиправними не відновлює порушеного права позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при вчиненні оскаржуваних дій, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Позивачем під час пред'явлення позову заявлено позовну вимогу щодо надання звіту про виконання рішення.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови (пункт 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки дана постанова вимагає від Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі двотижневий строк для подання звіту про виконання вказаної постанови з дня набрання нею законної сили.

Встановити Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області двотижневий строк з дня набрання постановою законної сили для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.4).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу судового збору в сумі 36,45 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років загальною площею 108,81 га для ведення фермерського господарства на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 червня 2014 року (поданої через Олександрійський ЦНАП 04.07.2014 року за №43) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею 108,81 га терміном на 20 років для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у державній власності на території Комінтернівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

В решті позову відмовити.

Встановити Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області двотижневий строк з дня набрання постановою законної сили для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом