Ухвала

від 19.12.2014 по справі 826/17284/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

19 грудня 2014 року м. Київ№ 826/17284/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві,

2. Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києва

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «САМСОН», Товарна біржа «ЦЕНТРАЛЬНА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА»

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акту опису та арешту, постанови, актів державного виконавця та акту прийому-передачі майна, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акту опису та арешту, постанови, актів державного виконавця та акту прийому-передачі майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту опису та арешту майна, від 05.02.2001 року, яким описано та накладено арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 та постанови Державної виконавчої служби в Оболонському районі м. Києва від 02.06.2006 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу щодо передачі ДПІ в Оболонському районі м. Києва непроданого арештованого майна ОСОБА_3, а саме 1/4 квартири АДРЕСА_1 А в м. Києві - залишено без розгляду.

У той же час, дана адміністративна справа в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування акту державного виконавця від 02 червня 2006 року, затвердженого начальником Державної виконавчої служби в Оболонському районі м. Києва, про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акту прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Києві ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання, підлягає закриттю, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою державного виконавця від 02.06.2006 року Держаній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва як стягувачу, передано конфісковане майно ОСОБА_3

Вказана дія зафіксована та підтверджується оскаржуваним позивачем актом державного виконавця від 02 червня 2006 року, про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва, який оскаржується позивачем.

В подальшому в рамках розпорядження майном, Держаною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві укладено з ТОВ «Самсон» Договір № 2/14 від 17.04.2014 року «Про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави».

Саме на виконання умов вказаного договору сторонами 08 травня 2014 року складено оскаржуваний позивачем акт прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Києві, а також надано вказівку на реалізацію такого майна.

Разом з тим, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Суд зазначає, що акти приймання-передачі майна складені як за результатами винесеної державним виконавцем постанови про передачу майна, так і на виконання умов договору, є службовими документами, які підтверджують факт передачі такого майна, є носіями інформації та не породжують жодних обов'язків для позивача, а відтак вони не є рішеннями суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця від 02 червня 2006 року, затвердженого начальником Державної виконавчої служби в Оболонському районі м. Києва, про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акту прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Києві ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання.

Відповідно до частини другої статті 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що оскільки акт державного виконавця від 02 червня 2006 року про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акт прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Києві ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання не породжують прав і обов'язків, не є юридичною формою рішення відповідачів, питання щодо визнання їх правомірності, має провадиться за межами будь-якої юрисдикції.

Керуючись ст. 2, ст. 17, ст. 105, ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києва та Держаної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця від 02 червня 2006 року, затвердженого начальником Державної виконавчої служби в Оболонському районі м. Києва, про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акту прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Києві ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання, закрити.

2. Копії ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог невідкладно надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.М. Погрібніченко