Ухвала

від 25.03.2015 по справі 826/17284/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17284/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «САМСОН», Товарна біржа «ЦЕНТРАЛЬНА УНІВЕРСАЛЬНА БІРЖА» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акту опису та арешту, постанови, актів державного виконавця та акту прийому-передачі майна, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року провадження у справі за зазначеним адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту державного виконавця від 02 червня 2006 року, затвердженого начальником Державної виконавчої служби в Оболонському районі м. Києва, про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акту прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання - закрито.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині адміністративного позову скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки акт державного виконавця від 02 червня 2006 року про передачу майна стягувачу - ДПІ у Оболонському районі м. Києва та акт прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ТОВ «Самсон» для відповідального зберігання, не породжують прав і обов'язків, не є юридичною формою рішення відповідачів, питання щодо визнання їх правомірності, має провадиться за межами будь-якої юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця від 02.06.2006 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва, як стягувачу, передано конфісковане майно ОСОБА_4

Згодом, в рамках розпорядження майном, ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві укладено з ТОВ «Самсон» договір № 2/14 від 17.04.2014 року «Про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави».

На виконання умов вищезазначеного договору сторонами 08.05.2014 року складено оскаржуваний позивачем акт прийому-передачі майна 1/4 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а також надано вказівку на реалізацію такого майна.

Відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття адміністративної справи є центральним для визначення юрисдикції адміністративного суду. Ознаками адміністративної справи є:

- спірний характер;

- публічно-правова природа;

- суб'єктивний склад: обов'язковим учасником спору (стороною) є суб'єкт владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору між сторонами. Рішення суду усуває спірність і в цей спосіб досягається захист прав та інтересів особи.

Частиною 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наразі в даному випадку, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, слід врахувати правовий характер рішення, що оскаржується.

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті положень КАС України, необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, оскаржувані акти приймання-передачі майна, складені в результаті винесеної державним виконавцем постанови про передачу майна, так і на виконання умов договору, є службовими документами, які підтверджують факт передачі такого майна, є носіями інформації та не породжують жодних обов'язків для позивача, а відтак вони не є рішеннями суб'єкта владних повноважень.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність правовідносин між сторонами виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а тому в даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження в частині зазначених позовних вимог відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року про закриття провадження в частині позовних вимог - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.