Рішення

від 02.07.2009 по справі 9/85-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/85-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                   РІШЕННЯ

"02" липня 2009 р.                         № 9/85-38.

      За позовом  Приватного підприємства “Спека”, м. Луцьк

    До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна Україна-Агро”,                           смт. Іваничі

    Про  стягнення 177 920,09 грн. заборгованості та відсотків за користування товарним кредитом

                                                                                               Суддя    Л.І. Соломка

     Представники:

     Від позивача: Бордюженко М.М.  –представник, довіреність від 10.06.2009 р. №98, Матляк С.В. - представник, довіреність №97 від 10.06.2009 р.;

     Від відповідача: Колєсов М.Г. –адвокат, довіреність №115 від 27.05.2009 р.

     Права та обов'язки представникам сторін роз'яснені відповідно до ст.ст.20,22 ГПК України.

     Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

     Відповідно до ст.81№ ГПК України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування  судового процесу  технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу  „Діловодство суду” за клопотанням відповідача.

     У судовому засіданні 02.07.2009 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

     Суть спору: Позивач –ПП "Спека" звернувся до господарського суду  з позовом до відповідача –ТзОВ “Вільна Україна-Агро" та просить стягнути  177 920 грн. 09 коп., в тому числі: 30 051,45 грн. вартості поставлених нафтопродуктів, 147 868,64 грн. відсотків за користування товарним кредитом та  судові витрати по справі в розмірі 1 779,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     01.07.2009 р. за №115 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 30 051,45 грн. –товарний кредит та відсотки за користування товарним кредитом, нараховані виключно за договором №061 від 25.08.2008 р. за період з 27.08.2008 р. по 02.07.2009 р. у сумі 129 436,27 грн., а також стягнути судові витрати по справі.

     Спір розглядається судом згідно уточнених позовних вимог.

     Відповідач –ТзОВ «Вільна Україна-Агро»у відзиву на позов від 17.04.2009 р. (вх. господарського суду від 02.07.2009 р. №01-28/10106) та у судовому засіданні позов визнав  частково у сумі основного боргу –30 051,45 грн. Відповідач вважає, що зобов'язання між сторонами виникли не на  підставі договорів  №043 від 01.07.2008 р. , №061 від 25.08.2008 р., а на підставі  видаткових накладних на товар, де зазначено найменування товару, його кількість та ціну. У видаткових накладних, довіреностях на отримання товару, платіжних документах на оплату відсутні  посилання на договір. Зазначив, що цивільні права та обов'язки  між сторонами виникли із дій по передачі товару позивачем, отримання  та часткової оплати відповідачем згідно видаткових накладних і строк оплати даного товару визначається моментом витребування відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у 7-денний строк після отримання претензії про оплату товару від 01.12.2008 р., що підтверджує обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 30 051,45 грн.

      Проти позовних вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом відповідач заперечує, посилаючись, що позивачем не доведено  отримання товару по договорах. Крім того, вважає, що в договорах №043 та №061, на які посилається позивач, розмір відсотків за користування товарним кредитом не узгоджений, у п.5.2 зазначених договорів вказано, що покупцю нараховується 1% за кожен  день використання кредиту, однак не зазначено від якої суми нараховується цей 1%. А в договорі №061 від 25.08.2008 р. не встановлений строк оплати за товар, просить відмовити у позові про стягнення відсотків за товарний кредит.

     Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд

                                                                  в с т а н о в и в:

      25.08.2008 р. між ТзОВ „Вільна Україна-Агро ” (Покупець) та ПП «Спека»(Постачальник) було укладено договір поставки №061, згідно якого  Постачальник зобов'язується поставити та передати  або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти (надалі –Товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного договору (а.с.20-21).

      Відповідно до п.п.5.1,5.2 договору Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку  неоплати Покупцем відвантаженої партії товару  в строки, вказані п.5.1 договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 даного договору. Під наданням Покупцем згоди на те, щоб неоплачений  товар вважався поставленим  на умовах  товарного кредиту розуміється підписання цього договору.

      Згідно п.7.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 р.

       Згідно накладних №000615 від 27.08.2008 р., №000680 від 05.09.2008 р., №000681 від 05.09.2008 р. по довіреностях від 27.08.2008 р. №827173, від 04.09.2008 р. №827181 через Прадун В.М. відповідач отримав у позивача  бензин  та дизпаливо на загальну суму 140 751,55 грн.

       Відповідач згідно даних банківських виписок оплатив отриманий товар частково, залишок боргу 30 051,45 грн. на дату розгляду справи  не оплачений, визнаний відповідачем, та підлягає до стягнення  з відповідача в силу вимог ст.ст.509,526,692,712 Цивільного кодексу України.

       Щодо вимоги  позивача про стягнення відсотків за користування товарним кредитом  у сумі 129 436,27 грн., суд зазначає наступне.

       В обґрунтування позовних вимог  у цій частині позивач посилається на п.5.1 договору поставки  №061 від 25.08.2008 р., однак у даному пункті передбачено право покупця на здійснення повної або часткової оплати отриманого товару протягом 10 днів з дня його відвантаження. Пунктами 5.2 –5.3 договору  сторони визначили, що неоплачений в 10-ти денний строк товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів з дня з дня відвантаження з нарахуванням покупцю 1% за кожен день до повного погашення заборгованості.

       Надаючи оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами по договору, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення відсотків та відсутності підстав для їх стягнення.

Висновок суду ґрунтується на наступному:

        Визначення терміну товарного кредиту наведене в підпункті 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого товарний кредит –це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

       Товарний кредит передбачає передачу права власності на товар покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості.

      Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що розрахунок по договору товарного кредиту повинен проводитись таким же товаром і в тій кількості, що передавалась по договору, а не коштами, що означало б надання коштів в кредит із нарахуванням відсотків за їх користування, що є виключно компетенцією банків.

      Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір поставки із завуальованою формою відповідальності –1% за кожен день прострочки до повного погашення заборгованості, крім того, що пеня та відсотки (30% річних) визначені ще і в р.8 договору.

      Відповідно до ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати із договорів.

      Ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

      Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

     Крім того, між сторонами ПП «Спека»та СВК «Вільна Україна»укладений договір №043поставки нафтопродуктів від 01.07.2008 р. строк дії  якого сторонами визначений до 31.12.2008 р. При  реорганізації СВК «Вільна Україна»,  правонаступником якого є ТзОВ «Вільна Україна-Агро», між ПП «Спека»та  ТзОВ «Вільна Україна-Агро»укладено  договір поставки нафтопродуктів від 25.08.2008 р. №061 зі строком дії  також до 31.12.2008 р. Жодних  застережень щодо припинення дії попереднього договору сторонами не зазначено. У видаткових накладних №000615, 000680, 000681 як підставу для відпуску зазначено довіреності від 27.08.2008 р. та від 04.09.2008 р., жодні  посилання  на поставку по договору ні у видаткових накладних ні в платіжних дорученнях відсутні, в платіжних  документах зазначено, що оплата ТзОВ «Вільна Україна –Агро», проводиться за ПММ згідно рахунків. У позовній заяві як на підставу для захисту порушених прав позивач послався на ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, тобто ствердив, що строки оплати сторонами не визначені, що було підставою для витребування оплати згідно претензії від 01.12.2008 р.

      Враховуючи вищевикладене,  суд дійшов  висновку про відмову у позові про стягнення відсотків за користування товарним кредитом.

      Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при частковому  задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 300,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 19,93 грн. витрат на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись  ст.ст.11,509,526,530,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179,180,193 Господарського кодексу України, ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                                  в и р і ш и в:

     1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна Україна-Арго”                           (45300 смт. Іваничі, вул. Колгоспна, 24, р/р 260066354 в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Луцьк, МФО 303569, код ЄДРПОУ 03735558) на користь Приватного підприємства “Спека” (43021 Волинська обл., м Луцьк, вул. Стрілецька,12, р/р 26005144301 в «Райффайзен банк Аваль»ЛЦВ ВОД, МФО 380805, код ЄДРПОУ 20134464) 30 051,45 грн. боргу  та 300,51 грн. витрат по сплаті державного мита і 19,93 грн. витрат на сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

            Суддя                                                                           Л.І. Соломка

     Дата виготовлення повного

     тексту рішення –07.07.2009 р.