Постанова

від 22.01.2015 по справі 0670/3725/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/9991/28544/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С .Е .

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012

у справі № 0670/3725/11

за позовом Представництва Акціонерної компанії „Гульсан Іншаат Санаі Туризм

Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Представництво Акціонерної компанії „Гульсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0006591702/0 від 02.08.2010; № 0006591702/1 від 15.10.2010.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведено планову виїзну перевірку Представництва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 та складено акт №4065/22/26607343 від 16.07.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0006591702/0 від 02.10.2010; № 0006591702/1 від 15.10.2010, якими визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 417903,87 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п."е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та п. 1.7 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 року № 889-УІ „Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням, таким чином позивачем надано додаткові блага фізичним особам Служби інженера (технагляд) та Акціонерній компанії „Гульсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", а сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб по 13 фізичним особам в 23 випадках склала 120775, 39 грн.

В ході перевірки встановлено, що в періоді, який перевірявся, були орендовані квартири та будинки, в яких проживали фізичні особи - працівники служби контролю (технагляд) та голова представництва, заступник голови представництва та менеджер проекту, які не являються співробітниками Представництва, всього 13 фізичних осіб.

Крім того, перевіркою встановлено, що туристичній агенції „ТІС" згідно наданих нею рахунків, з розрахункового рахунку Представництва проводилась оплата вартості авіаквитків з України до Туреччини та з Туреччини в Україну голові представництва ОСОБА_1 та заступнику голови представництва ОСОБА_2.

Відповідно первинних банківських документів та рахунків, виписаних Туристичною агенцією „ТІС" за авіаквитки, придбані на ім'я голови представництва ОСОБА_1 перераховано за період квітень-грудень 2009 року 81881 грн., та протягом січня-березня 2010 року - 14608 грн., за авіаквитки придбані на ім'я заступника голови представництва ОСОБА_2 в 2009 рік перераховано 20977 грн., в 2010 році (січень - березень) - 6040 грн.

Вищезазначені фізичні особи мають статус резидента України, що підтверджується довідками відповідних органів, нарахування та виплату заробітної плати їм проводить Акціонерна компанія „Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Ширкеті" (Туреччина).

Представництву в ході перевірки відповідачем вручено письмовий запит №39236/10/17-1 від 08.07.2010, щодо надання документів, які б підтверджували виробничу необхідність перельотів до Туреччини та назад голови представництва ОСОБА_1 та заступника голови представництва ОСОБА_2 та документи, які б підтверджували, що зазначені поїздки пов'язані з виробничою необхідністю Представництва в ході перевірки не надані, авансові звіти про відрядження відсутні.

Представництву під час перевірки було вручено письмові запити від 21 червня 2010 року за №35297/10/17-1, від 1 липня 2010 року за № 27705/10/17-1 та від 8 липня 2010 року за №39236/10/17-1 щодо надання переліку працівників служби контролю (технагляд), для яких були орендовані житлові приміщення, з зазначенням їх прізвищ, підтвердженням їх статусу (резидент, не резидент) та надання відповідних угод щодо голови представництва та його заступника.

В своїх відповідях підприємство вказало, що працівники служби контролю (технагляд) не являються співробітниками Представництва „Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Ширкеті" та запрошуються для здійснення контролю робіт по ремонту автомобільної дороги Державною службою автомобільних доріг України.

Відповідно до пп. е) пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Однак, пунктом 1.2 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, за аналізом вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

Беручи до уваги те, що грошові кошти у розмірі 139301, 29 грн. позивачем нараховувалось на користь фізичних осіб, таким чином сплачені позивачем грошові кошти підпадають під визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб та є додатковим благом.

Замовлення послуг авіаційного перевезення та орендовані житлові приміщення документально підтверджується наявними в матеріалах справи та не підтверджуються безпосередньо їх надання з господарською діяльністю підприємства.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів є помилковими.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 0670/3725/11 задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 0670/3725/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Представництву Акціонерної компанії „Гульсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко