Постанова

від 03.02.2015 по справі 910/1148/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/1148/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шпортило Я.І. (довіреність №01-22/6-104 від 17.01.2015р.);

від відповідача: Авраменко Ю.Я. ( за довіреністю б/н від 28.05.13р.);

від Прокуратури: Крам О.С. (прокурор відділу);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес- Кур'єр Корпорейшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р.

у справі № 910/1148/13 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн"

за участю Прокуратури Київської області

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання відповідача - ТОВ " Експрес-Кур'єр "Корпорейншн " повернути ( частину зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м. на 2 поверсі залу терміналу " Б " Міжнародного аеропорту " Бориспіль " ) шляхом підписання акту передачі - приймання орендованого майна відповідно до п. 2.3 договору оренди нерухомого майна від 12.08.2003 р. № 02-24-3-381, а також про виселення ТОВ " Експрес-Кур'єр " Корпорейшн " з приміщення із зазначеної частини зони передвильотного накопичення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. у справі № 910/1148/13 позов задоволено частково: зобов'язано, товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн " повернути ( частину зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м. на 2 поверсі залу терміналу " Б " Міжнародного аеропорту " Бориспіль " ) шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п. 2.3 договору оренди нерухомого майна № 02-24-3-381 від 12.08.2003 р. В іншій частині позову відмовити.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що згідно п.2.4 договору оренди № 02-24-3-381 від 12.08.2003 року обов'язок по складанню акта при поверненні приміщення покладається на орендаря. Оскільки вищевказаний договір оренди є пролонгованим до 12.08.2009 року, відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року у справі № 1\104 суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути спірне приміщення шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна. Відносно позовних вимог про виселення відповідача , зазначив, що судовими рішеннями ( рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі № 1\104, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року та постановою Вищого господарського суду від 12.04.2012 року) встановлений факт здійснення перешкод у доступі до майна та встановлено факт відсутності відповідача у спірних приміщеннях, тому підстави для задоволення в цій частині відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ "Експрес-Кур'єр Корпорейшн", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. по справі № 910/1148/13 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивач у протиправний спосіб здійснив звільнення приміщень, а тому відповідач не зміг його здати за актом приймання за обставин, які від нього не залежать. Суд першої інстанції при винесені рішення не прийняв до уваги, що формулювання пункту 2.3. договору оренди, щодо підписання акту враховує лише обставини добросовісного виконання договору обома сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

09.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

02.02.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

03.02.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів спарви.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2003р. між Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль" (орендодавець) та ТОВ "Експрес-Кур'єр Корпорейншн" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №02-24-3-381.(т. 1 а.с.8)

За умовами вищезазначеного договору, починаючи з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі орендованого майна, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення площею 4кв.м. на першому поверсі залу терміналу "Б" Міжнародного аеропорту "Бориспіль", яке знаходиться на балансі орендодавця (орендована площа-1).

08.09.2003 року згідно акту передачі-приймання майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування майно: приміщення площею 4кв.м. на першому поверсі залу терміналу "Б" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" (т.1 а.с.17).

23.04.2004 року, за умовами якої орендодавець додатково передав у строкове платне користування частину приміщення площею 3кв.м. на 1 поверсі залу терміналу "Б" Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ( орендована площа - 2)(т.1 а.с.18). Вказану орендовану площу передано за актом передачі-приймання від 26.04.2004.(т.1 а.с.22).

Додатковою угодою №2 від 23.04.2004 року до договору оренди орендодавець додатково передав в строкове платне користування частину приміщення, площею 4кв.м. на першому поверсі залу терміналу "А" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" (орендована площа-3)(т.1 а.с.23). Дану орендовану площу передано за актом передачі-приймання приміщення від 12.08.2004. (т.1 а.с.27).

Додатковою угодою №3 від 07.06.2005 до договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину зони передвильотного накопичення площею 20кв.м. на 2 поверсі залу терміналу "Б" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" (орендована площа-4)(т.1 а.с.28).

Орендована площа-4 площею 20кв.м. була передана орендодавцем орендарю за актом передачі-приймання приміщення від 11.10.2005. (т.1 а.с.34)

Орендовану площу-1, орендовану площу-2 та орендовану площу-3 загальною площею 11кв.м. орендар повернув орендодавцю, що підтверджується актом №1 від 15.01.2009, актом №2 від 15.01.2009 та актом №3 від 23.04.2009 (т.1 а.с.36,37).

За умовами п.11.1 договору оренди передбачено , що договір укладено строком на один рік з дати підписання його сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим кожний наступний рік. У випадку заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору, договір вважається припиненим з дня, наступного за тим, коли друга сторона отримала таку заяву або з дати зазначеної в заяві.

Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.5).

Пунктом 2.3 договору оренди нерухомого майна передбачено, що у разі припинення дії або розірвання цього договору орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про припинення договору або з дати набрання чинності рішення про дострокове розірвання повернути приміщення орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) приміщення з вини орендаря. При поверненні приміщення представниками сторін складається акт здавання приміщення. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту здавання приміщення.

Обов'язок по складанню акта при передачі приміщення покладається на орендодавця, при поверненні приміщення - на орендаря (п.2.4).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами від 03.12.2008 № 01-22-3289, від 29.12.2008 № 01-22-3565, від 13.04.2009 № 01-22-1035, від 21.04.2009 № 01-22-1152, від 14.05.2009 № 01-22-1397, від 29.05.2009 № 01-22-1579, від 29.05.2009 № 01-22-1577, від 25.08.2009 № 01-22-2654, від 31.08.2009 № 01-22-2727, від 25.11.2009 № 01-22-4305 повідомляв відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди та необхідність звільнення приміщення. (т.1 а.с.39-50).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого приміщення - 4, а саме акту передачі - приймання майна від орендаря орендодавцю. Щодо позовних вимог про виселення відповідача, зазначив, що судовими рішеннями, які набрали чинності, встановлений факт здійснення перешкод у доступі до майна та встановлено факт відсутності відповідача у спірних приміщеннях, підстави для задоволення в цій частині відсутні.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" повернути частину зони передвильотного накопичення, площею 20кв.м., на 2 поверсі залу терміналу "Б" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" шляхом підписання Акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п.2.3 договору оренди нерухомого майна від 12.08.2003 №02-24-3-381 колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 20 ГК України закріплено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

З огляду на встановлені обставини відсутності відповідача в спірних приміщеннях, про що зазначено вище, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовану площу шляхом підписання Акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п.2.3 договору оренди зводиться перш за все до зобов'язання відповідача підписати такий акт.

Проте, акти приймання-передачі є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору, що є лише доказом, а не окремим обов'язком, щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції, в частині зобов'язання повернути орендовану площу шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна, виходячи з того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішення суду, щодо зобов'язання підписати акт не може бути виконано у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вищезазначене не було враховано, тоді як має суттєве значення для вирішення спору, виходячи з предмету і підстав заявленого позову та враховуючи встановлені при розгляді справи №1/104 обставини, щодо правовідносин сторін за договором, які не потребують доказування в порядку ст.35 ГПК України.

Зокрема, рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі № 1.104, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року встановлено, що з квітня 2009 року відповідач, внаслідок перешкод, які чинились позивачем позбавлений можливості користуватись об'єктом оренди - приміщенням №4 загальною площею 20 кв.м, що розташоване на другому поверсі міжнародного аеропорту «Бориспіль». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що з цього часу відповідач був позбавлений права користування об'єктом оренди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач 19.06.2013 року ( т.1 а.с.124) надсилав на адресу позивача підписаний директором ТОВ "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" акт приймання-передачі орендованого майна, що свідчить про те, що останній вчинив всі необхідні дії для виконання п. 2.3. договору оренди нерухомого майна № 02-24-3-381 від 12.08.2003 року.

Посилання позивача на те, що вищевказаний акт за змістом не є актом приймання-передачі майна колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки п.2.3 договору оренди майна № 02-24-3-381 не передбачений його зміст.

Стосовно позовних вимог, про виселення ТОВ " Експрес-Кур'єр " Корпорейшн " з приміщення ( частини зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м. на 2 поверсі залу терміналу " Б " Міжнародного " Бориспіль"), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, зважаючи на наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012, у справі № 1/104 за позовом Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" про стягнення суми, встановлено факт того, що договір оренди № 02-24-2-381 вважається таким, що пролонгований до 12.08.2009 року.

Також в межах розгляду зазначеної справи №1/104 встановлено, що орендар (відповідач) з квітня 2009 був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність в орендованому приміщенні, оскільки позивачем чинилися перешкоди у доступі до об'єкту оренди - приміщення № 4, загальною площею 20кв.м., розташоване на другому поверсі міжнародного аеропорту "Бориспіль" у зоні безмитної роздрібної торгівлі. Крім того, судом встановлено, що орендодавцем чинились перешкоди, щодо доступу працівників орендаря до робочих місць, а торгівельне обладнання без відома орендаря було перенесено поза межі орендованих площ.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто зазначеними судовими рішеннями був встановлений факт здійснення перешкод у доступі до майна та встановлено факт відсутності відповідача в спірних приміщеннях, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині виселення відповідача з орендованого приміщення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими , рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014р. підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес- Кур'єр Корпорейшн" повернути ( частину зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м. на 2 поверсі залу терміналу «Б» Міжнародного аеропорту «Бориспіль» ) шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п. 2.3. договору оренди нерухомого майна № 02-24-3-381 від 12.08.2003 року.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес- Кур'єр Корпорейшн" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі № 910/1148/13 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі № 910/1148/13 скасувати в частині, щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес- Кур'єр Корпорейшн" повернути ( частину зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м. на 2 поверсі залу терміналу «Б» Міжнародного аеропорту «Бориспіль» ) шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п. 2.3. договору оренди нерухомого майна № 02-24-3-381 від 12.08.2003 року, в позові відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/1148/13 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Г.А. Жук

Є.Ю. Пономаренко