Рішення

від 09.11.2007 по справі 2-354/07

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Справа №2-354/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 листопада 2007

року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   - судді Тарабана Є.О. при секретарі -

Кузнецовій Г.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.

Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1 про

поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1.

звернувся з позовом до ОСОБА_2про розірвання шлюбу.

На обґрунтування

своїх позовних вимог він посилався на наступні обставини:

- з відповідачем

в даній справі він зареєстрував шлюб 7 жовтня 2006 року;

- неповнолітніх

дітей від шлюбу вони не мають; - через втручання в їх сімейні відносини її

батьків,  в сім'ї часто виникали сварки,

що в результаті привело до того, що в кінці червня 2007 року вони припинили

спільне життя.

Вважаючи

примирення неможливим, позивач в даній справі звернувся із даним позовом.

У судовому

засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач

позовних вимог не визнала, пояснивши, що вона вважає, що примирення з позивачем

є неможливим, однак вона погодиться на розірвання шлюбу лише після того, як

позивач поверне їй частину грошей, які знаходяться на вкладі на ім'я позивача.

В свою чергу

відповідач звернулася із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя,

в якому на обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на наступні обставини:

- під час

шлюбного життя позивачем в даній справі було здійснено грошовий вклад в

Акціонерному банку «Брокбізнесбанк» згідно з договором № 162/806Ц від 13 грудня

2006 року на суму 8 000 гр.;

- оскільки

грошовий вклад, зроблений в період шлюбу, є спільною сумісною власністю

подружжя, а спосіб та порядок поділу спільного майна між подружжям не

досягнуто, вона звернулася із зустрічним позовом, в якому просила стягнути із

ОСОБА_1. половину грошового вкладу, тобто 4 000 гр.

2

У судовому засіданні свої зустрічні позовні вимоги підтримала у

повному обсязі.

Відповідач за

зустрічним позовом (він же позивач за первісним позовом) зустрічного позову не

визнав, пояснивши, що договір про грошовий вклад, на який посилається позивач

за зустрічним позовом, було розірвано в період шлюбного життя, грошові кошти

були витрачені на спільні потреби (в період шлюбного життя вони наймали житло,

яке необхідно було оплачувати; провели ремонт найманого ними житла; здійснювали

інші різні витрати на спільні потреби).

Заслухавши

пояснення сторін, вивчивши всі інші надані сторонами докази, даючи їм оцінку у

їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що первісний позов про

розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а зустрічний позов про поділ спільного

майна подружжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до

норм ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими

особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які

мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з нормами

ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які

беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У судовому

засіданні встановлено, що сторони в даній справі, перебуваючи у зареєстрованому

шлюбі, припинили спільне життя з кінця червня 2006 року (вказана обставина

визнана сторонами у судовому засіданні). Сторонами у судовому засіданні також

визнано ту обставину, що примирення подружжя є неможливим. Неповнолітніх дітей

від шлюбу сторони в даній справі не мають.

Відповідно до

норм ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за

позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК

України.

Нормами ч. 1 ст.

110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути

пред'явлений одним з подружжя.

Згідно з нормами

ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде

встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б

інтересам одного з них.

В даному випадку

сторони в даній справі припинили шлюбне життя і спільно не проживають з кінця

червня 2007 року (майже 5 місяців), проживши спільно нетривалий період (з 7

жовтня 2006 року по кінець червня 2007 року); жоден із подружжя не вважає

примирення за можливе; неповнолітніх дітей від спільного шлюбу сторони в даній

справі не мають.

За викладених

обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є

неможливими і буде суперечити інтересам обох із подружжя, а тому їх шлюб

повинен бути розірваним на підставі ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 СК

України.

3

На думку суду, судові витрати по розірванню шлюбу

повинні бути покладені на відповідача. Сторони в даній справі також згодні з

такою думкою.

Стосовно

зустрічного позову про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до

норм ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім

речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя.

Згідно з нормами

ч. 2 ст. 61 СК України (зі змінами, внесеними Згідно Закону України від 22

грудня 2006 року № 524-V) об'єктом права

спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи,

одержані одним із подружжя.

Дійсно, у

судовому засіданні встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом (він же

позивач за первісним позовом) 23 жовтня 2006 року було укладено із Акціонерним

банком «Брокбізнесбанк» Договір № 142/806Ц на вклад «Стандарт», згідно з яким

відповідач за зустрічним позовом вніс на депозитний рахунок на своє ім'я гроші

в сумі 9 300 гр. згідно заяви на переказ готівки № 24000015 (а. с. 37, 38).

Згідно з умовами вказаного Договору часткова видача вкладу не допускається.

13 грудня 2006

року вказаний Договір було розірвано і згідно заяви на видачу готівки №

24000008 вся сума 9 300 гр. була видана ОСОБА_1., який в той же день, 13 грудня

2006 року знову уклав із Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» Договір №162/806Ц

на вклад «Стандарт», згідно з яким вніс на депозитний рахунок на своє ім'я

гроші в сумі 8 000 гр. згідно заяви на переказ готівки № 24000009 (а. с. 35,

36), залишивши гроші в сумі 1 300 гр. для здійснення певних витрат. Згідно з

умовами і цього Договору часткова видача вкладу не допускається.

23 лютого 2007

року вказаний Договір було розірвано і згідно заяви на видачу готівки №

24000008 вся сума 8 000 гр. була видана ОСОБА_1., який в той же день, 23 лютого

2007 року знову уклав із Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» Договір №162/806Ц

на вклад «Стандарт», згідно з яким вніс на депозитний рахунок на своє ім'я

гроші в сумі 7 000 гр. згідно заяви на переказ готівки № 24000009 (а. с. 33,

34), залишивши гроші в сумі 1 000 гр. для здійснення певних витрат. Згідно з

умовами і цього Договору часткова видача вкладу не допускається.

3 травня 2007

року і цей Договір було розірвано і згідно заяви на видачу готівки № 24000014

вся сума 7 000 гр. була видана ОСОБА_1.

Як видно із

викладеного вище всі вказані вище операції по внесенню грошових коштів на

депозитний рахунок і зняття їх були здійснені відповідачем за зустрічним

позовом в період шлюбного життя з позивачем за зустрічним позовом.

Таким чином, всі

грошові кошти, які ОСОБА_1. отримав, знімаючи із депозитного вкладу на своє

ім'я, відповідно до норм ч. 2 ст. 61 СК України є об'єктом права спільної

сумісної власності.

У судовому

засіданні ні позивачем за зустрічним позовом, ні відповідачем за зустрічним

позовом не надано жодних доказів того, куди були витрачені вказані грошові

кошти і сторони заявили, що таких доказів не існує. При цьому ОСОБА_1. пояснив,

що вказані грошові кошти були витрачені на спільні потреби сім'ї (оплата

найманого житла, ремонт цього житла, інші спільні витрати). ОСОБА_2у судовому

засіданні не заперечувала по суті вказаних витрат,

4

однак повідомила, що всі зазначені витрати були здійснені

за рахунок її заробітної плати, яка відповідно до норм ч. 2 ст. 61 СК України

також є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до

норм ч. 2 ст. 65 СК

України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за

згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з

позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із

подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного

побутового.

Таким чином, на

думку суду, відповідно до норм ч. 2 ст. 65 СК України вважається, що ОСОБА_1.,

укладаючи різні договори і розпоряджаючись грошовими коштами, які є спільною

сумісною власністю, діяв за згодою своєї дружини ОСОБА_2., оскільки вона

жодного із укладених ним договорів не оспорила.

Оскільки майна

(грошових коштів), про поділ якого просить позивач за зустрічним позовом на час

звернення з позовом не існує (всі грошові кошти були витрачені в період

шлюбного життя і за взаємною згодою обох із подружжя), позовні вимоги про поділ

спільного майна подружжя не можуть бути задоволені.

Оскільки позовні

вимоги не підлягають задоволенню, відповідно до норм ст. 88 ЦПК України судові

витрати за зустрічним позовом повинні бути покладені на позивача за зустрічним

позовом.

На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 208-209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Шлюб між

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 7 жовтня 2006

року відділом РАЦС Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської

області, актовий записНОМЕР_1, розірвати.

При видачі

свідоцтв про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1. 25 гр., ОСОБА_2від сплати

судових витрат звільнити.

ОСОБА_2в

задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

відмовити.

Рішення може

бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний

суд шляхом подачу заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з подальшою

подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне

оскарження.