Рішення

від 09.02.2015 по справі 922/5711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р.Справа № 922/5711/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-Безпека", м. Харків до 1) Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області, м. Харків 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Дьяченка В.В. довіреність №01-11/14 від 27.11.14 р.;

1-го відповідача - Гордієнко Є.С. довіреність №4308/14 від 11.08.2014 р.;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус-Безпека" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №149-Т від 06.09.2013 р. у розмірі 108000,00 грн., 3% річних у розмірі 2545,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 19094,44 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно зазначеного договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2592,53 грн.

Представником відповідача надано до суду клопотання за вх.№291, в якому відповідач просив залучити, як відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 січня 2015 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача - задоволено. Залучено до участі у справі у якості 2-го відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Розгляд справи відкладено на "09" лютого 2015 р. о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник 1-го відповідача надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує за вх.№290, та посилається на те, що відповідач є бюджетною установою та передумовами виникнення зобов'язань перед позивачем за договорами №149Т та 150Т слугувало формування у кошторисі та у річному плані закупівель на 2013 рік необхідних сум за кодами економічної класифікації видатків 2210 та 3110 та фактичного надходження на рахунок відповідача у 2013 році. Після поставки відповідачу товару направив платіжні доручення до відповідного органу казначейської служби для реєстрації фінансових та юридичних зобов'язань, але органами казначейської служби розрахунки не здійснено з причин, які не залежать від відповідача. З початком нового бюджетного періоду станом на 01.01.2014 р. за даними бухгалтерського обліку обліковувалась кредиторська заборгованість перед позивачем за договорами №149Т та 150Т, а саме за договором №150Т у розмірі 110707,55 грн., за договором №149Т у розмірі 2560,00 грн. та 108000,00 грн. Відповідач звертався до Державної судової адміністрації із проханням врахувати при складанні кошторису на 2014 рік кошти, необхідні для погашення кредиторської заборгованості перед позивачем. Але у відповідь Державна судова адміністрація повідомила, що видатки розвитку на 2014 рік не передбачені, тому у кошторисі на 2014 рік видатки за договорами №149Т та 150Т не враховані. У травні 2014 року були внесені зміни до кошторису. Фінансування за КЕКВ 3110 надійшло 05.12.2014 р. Зобов'язання за договорами укладеними із позивачем були повторно зареєстровані в органах казначейської служби 08.12.2014 р., але по вині казначейства оплата не була здійснена в повному обсязі. Станом на 23.12.2014 р.: за договором №149Т була здійснена оплата на суми: 2560,00 грн. та 18 001,41 грн., тобто за даним договором залишилась несплаченою сума боргу у розмірі 89998,59 грн.; за договором №150Т здійснено оплату у розмірі 110707,55 грн., тобто за даним договором заборгованість перед позивачем відсутня. За таких обставин, у зв'язку із відсутністю в діях відповідача вини щодо затримки розрахунків, а відбулося з вини органів казначейської служби 1-ий відповідач просить відмовити у стягненні з відповідача трьох відсотків річних, інфляційних та судового збору.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов не надав.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 вересня 2013 року між позивачем (постачальник) та 1-им відповідачем (покупець) були укладені договори №149Т (далі по тексту - договір №149Т); №150Т (далі по тексту - договір №149Т) про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до умов зазначених договорів позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність 1-го відповідача товар: апаратуру для записування та відтворення звуку й зображення, а 1-ий відповідач взяв на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно п. 3.1 договору №149Т, ціна договору становить 110560,00 грн.

Відповідно п. 3.1 договору №150Т, ціна договору становить 141190,00 грн.

Позивач вказує проте, що 1-ий відповідач по договору №149Т оплатив товар лише частково, а саме у розмірі 2560,00 грн., у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем за договором №149Т у розмірі 108000,00 грн., а по договору №150Т оплатив товар із затримкою, що зумовило звернення позивача до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за договором №149Т: 3% річних у розмірі 2161,46 грн., інфляційні у розмірі 19094,44 грн. та за договором №150Т 3% річних у розмірі 383,63 грн.

Як зазначає у відзиві на позов 1-ий відповідач, ним своєчасно направлені платіжні доручення до відповідного органу казначейської служби для реєстрації фінансових та юридичних зобов'язань. Але органами казначейської служби розрахунки здійснено з причин, які не залежать від відповідача.

З початком нового бюджетного періоду - станом на 01.01.2014 р. за даними бухгалтерського обліку територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ "Аргус-Безпека" за договорами від 06.09.2014 № 149Т та № 150Т на суми: по КЕКВ 2210 за договором № 150Т- 110 707,55 грн.; по КЕКВ 2210 за договором № 149Т - 2 560,00 грн.; по КЕКВ 3110 за договором № 149Т - 108 000, 00 грн.

На етапі затвердження постійного кошторису витрат на 2014 рік, відповідач звертався до головного розпорядника - Державної судової адміністрації України із проханням врахувати при складанні кошторису на 2014 рік кошти, необхідні для погашення кредиторської заборгованості за спеціальним фондом у тому числі заборгованість перед ТОВ "Аргус-Безпека", про що свідчить лист від 27.01.2014 р. №04-45/232/14.

Державна судова адміністрація України листом від 03.03.2014 р. 11-1072/14 повідомила, що видатки розвитку на 2014 рік не передбачені. Відповідно, затвердженим кошторисом на 2014 рік видатки за КЕКВ 3110 не враховані.

У травні 2014 року, у зв'язку із перерозподілом капітальних видатків поточного характеру, довідкою від 03.12.2014 р. № 1617 було внесено зміни до кошторису. Фінансування за КЕКВ 3110 надійшло 05.12.2014 р. Зобов'язання за договорами, укладеними із позивачем були повторно зареєстровані в органах казначейської служби 08.12.2014 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договори №149Т та 150Т укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчені печатками сторін, що відповідає приписам ст. 207, 208, та є правомірними правочинами згідно ст. 204 ЦК України. Зазначені договори за своєю правової природою є договорами поставки.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором №149Т, 10.10.2013 р. за видатковими накладними: №142, 143, 144 передав відповідачу товар на суму 110560,00 грн.

Згідно п. 4.1. договору №149Т, відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 180 календарних днів після його поставки згідно наданих позивачем рахунків та накладних.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором №150Т 10.10.13 р. за видатковими накладними: №145, 146 передав відповідачу товар на суму 141190,00 грн.

Згідно п. 4.1. договору №149Т, відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 180 календарних днів після його поставки згідно наданих позивачем рахунків та накладних.

Таким чином кінцевим строком для оплати відповідачем товару за договорами №149Т та 150Т є 08.04.2014 р.

Позивач вказує проте, що станом на момент подання позову до суду відповідач сплатив лише 2560,00 грн., та заборгованість відповідача перед позивачем становить 108000,00 грн.

Дане твердження позивача спросовується матеріалами справи, а саме згідно платіжного доручення №3597 від 04.12.14 р. відповідачем сплачено суму у розмірі 18001,41 грн., тобто до подачі позовної заяви до суду, тому суд вважає за необхідне в частині позовних вимог 18001,41 грн. основного боргу за договором №149Т у задоволенні позову відмовити.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за договором №149Т у розмірі 89998,59 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором №149Т.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 89998,59 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за договором №149Т: 3% річних у розмірі 2161,46 грн., інфляційні у розмірі 19094,44 грн. та за договором №150Т 3% річних у розмірі 383,63 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, ознайомившись з розрахунком позивача 3% річних за договором №149Т вважає за необхідне зазначити, що позивачем не враховано те, що відповідач оплатив 04.12.14 р. частину заборгованості перед позивачем у розмірі 18001,41 грн. та включив до розрахунку 5 днів, за які здійснив нарахування, кінцевою датою визначив 09.12.14 р.

Судом здійснено перерахунок 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та становлять суму у розмірі 2112,66 грн., в частині стягнення 3 % річних у розмірі 48,80 грн. суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши нарахування інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлено позовних вимог до 2-го відповідача, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову щодо 2-го відповідача - відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на 1-го відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області (61050, м. Харків, майдан Руднєва, 36, р/р 352100010001645, 35219002000164, 35220013000164 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 26281249) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус-Безпека" (61072, м. Харків, вул. 23-го Серпня, 36-А, р/р 260015244 ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 36817123, ІН 368171220306, св. ПДВ №100258460) заборгованість за договором №149Т від 06.09.2013 р. в розмірі 89998,59 грн., 3% річних у розмірі 2496,29 грн., інфляційні у розмірі 19094,44 грн. та судовий збір у розмірі 2231,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 18050,25 грн. - у задоволенні позову відмовити.

4. У задоволенні позову щодо 2-го відповідача - відмовити.

Повне рішення складено 12.02.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний