Постанова

від 16.04.2015 по справі 922/5711/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 922/5711/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Гетьмана Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Дьяченко В.В. - за довіреністю від 27.11.2014р. №01-11/14;

від 1-го відповідача - Гордієнко Є.С. - за довіреністю від11.08.2014р.;

від 2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р.

у справі №922/5711/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргус-Безпека», м. Харків

до 1-го відповідача: Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області, м. Харків

до 2-го відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5711/14 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус-Безпека" заборгованість за договором від 06.09.2013р. №149Т в розмірі 89998,59грн., 3% річних у розмірі 2496,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 19094,44 грн. та судовий збір у розмірі 2231,57 грн.; в частині стягнення 18050,25 грн. боргу у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду з посиланням на ст.ст. 525,526,625,628,629,713 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, яка виникла на підставі договору про закупівлю товару за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т, та обґрунтованістю нарахування 3% річних у розмірі 2496,00грн., інфляційних втрат у розмірі 19094,44грн., а також 3% річних за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №150Т у розмірі 383,63грн.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду мотивовано тим, що 18001,41грн. основної суми боргу сплачені відповідачем 04.12.2014р., про що свідчить платіжне доручення №3597, тобто до звернення позивача з позовом та, відповідно, безпідставністю нарахування 48,80грн. 3% річних за договором від 06.09.2013р. №149Т.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5711/14 в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргус-Безпека» 3% річних в сумі 2496,29грн., інфляційних втрат у сумі 19094,44грн. та судового збору у розмірі 2231,57грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що на 10.10.2013р. ним надані до Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова видаткові накладні №№142,143,144 на виконання договору №149Т та видаткові накладні №№145,156 на виконання договору №150Т у строки, визначені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012р. N 309 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 р. за N 419/20732, проте, Управлінням Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова сплачено лише платіжне доручення №3046 на суму 48100грн. Отже, на думку апелянта, ним вчинено всі необхідні дії в межах своїх повноважень для запобігання утворення заборгованості перед позивачем, та стверджує, що заборгованість виникла не з його вини, а через не надходження з Державного бюджету України, як джерела закупівлі, необхідних коштів.

Першим відповідачем подано суду апеляційної інстанції клопотання про залучення до участі у справі Управління державної казначейської служби у Московському районі Харківської області, оскільки Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області як бюджетна установа здійснює свої розрахунки через відповідні органи казначейства. Вказане клопотання не підлягає до задоволення колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки першим відповідачем не обґрунтовано, яким чином Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області порушено права та охоронювані інтереси позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Управління державної казначейської служби у Московському районі Харківської області підпорядковується Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області, яке судом першої інстанції вже залучено до участі у справі за клопотанням 1-го відповідача у якості другого відповідача, однак жодних вимог до нього позивачем заявлено не було.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 09.02.2015р. у справі №922/5711/14 в частині стягнення 3% річних у сумі 2496,29грн. та інфляційних втрат у розмірі 19094,44грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Аргус-Безпека».

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5711/14 законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги -безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне .

06.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргус-Безпека» (постачальником) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області (покупцем) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №149Т, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013році передати у власність покупцю апаратуру для записування та відтворювання звуку й зображення: лот 1- відео реєстратори - 22од. (ДК 016-2010:26.40.3), а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що ціна договору становить 110560грн., яка реалізується у межах бюджетного фінансування на 2013рік (а.с.12-14).

Згідно із п.4.1,п.4.2 цього договору розрахунки здійснюються поетапно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після поставки товару покупцю протягом 180 календарних днів, згідно наданих постачальником рахунків та накладних за наявності фінансування. До рахунка додається видаткова накладна про поставку товару.

У п.6.1.1 даного договору зазначено, що покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Розділом 8 цього договору встановлені обставини, з настанням яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань, до яких віднесено лише виникнення обставин непереборної сили.

На виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти 06.09.2013р. №149Т позивачем 10.10.2013р. поставлено відповідачеві товар, визначений у договорі, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000142, №РН-0000143, №РН-0000144 (т.1,а.с.15-17).

Відповідач оплату за одержаний товар здійснив частково, у розмірі 20561грн., а саме: 30.04.2014р. - 2560грн. та 04.12.2014р. -18001,41грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, що стало однією з підстав звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

06.09.2013р. між тими ж сторонами укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №150Т, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013році передати у власність покупцю апаратуру для записування та відтворювання звуку й зображення: лот 2- відеокамери - 288од. (ДК 016-2010:26.40.3), а покупець прийняти та оплатити такий товар (а.с.19-21).

Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що ціна договору становить 141190грн., яка реалізується у межах бюджетного фінансування.

Згідно із п.4.1,п.4.2 цього договору розрахунки здійснюються поетапно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після поставки товару покупцю протягом 180 календарних днів, згідно наданих постачальником рахунків та накладних за наявності фінансування. До рахунку додається видаткова накладна про поставку товару.

У п.5.1 даного договору зазначено строк поставки товарів: протягом 2013року у термін 2 (два) календарних дня з моменту отримання постачальником письмової заявки, переданої по факсу, електронною поштою від покупця.

Умови розділу 8 даного договору аналогічні умовам розділу 8 у договорі від 06.09.2013р. №149Т.

На виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти 06.09.2013р. №150Т позивачем також 10.10.2013р. поставлено відповідачеві товар, визначений у договорі, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000145, №РН-0000146 (т.1,а.с.22,23).

Однак, відповідач оплату за одержаний товар здійснив наступним чином: 24.12.2013р. - у розмірі 30482,50грн., 27.02.2014р. - у розмірі 14684,30грн, 25.04.2014р.- у розмірі 2933,25грн., 28.05.2014р. -33983,60грн. та 29.05.2014р. -59106,40грн., тобто з простроченням строків оплати, зазначених у договорі від 06.09.2013р. про закупівлю товарів за державні кошти №150Т, що також стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

06.01.2015р. відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (а.с.52).

Ухвалою господарського суду Харківської області задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (а.с.87,88).

09.02.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.95-99).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т, 3% річних та інфляційних нарахувань, а також 3% за договором від 06.09.2013р. №150Т.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

ТОВ «Аргус -Безпека» належним чином виконано прийняті на себе зобов'язання, визначені договорами про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т та №150, що підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними від 10.10.2013р. №РН-0000142, №РН-0000143, №РН-0000144, №РН-0000145, №РН-0000146 та не заперечується сторонами спору (т.1,а.с.18-73).

Відповідно до п. 4.1 договорів про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т та №150 розрахунки здійснюються поетапно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після поставки товару покупцю протягом 180 календарних днів, згідно наданих постачальником рахунків та накладних за наявності фінансування.

Проте, оплату за одержаний товар Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області здійснило не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 89998,59грн., яка виникла на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т, що не заперечується сторонами спору при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, а отже дані обставини у відповідності до вимог статті 35ГПК України є встановленими та не підлягають доказуванню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргус-Безпека» до Територіального управління державної судової адміністрації в Харківській області за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 89998,59грн., є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 18001,41грн. основного боргу за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т, оскільки 1-м відповідачем до звернення позивача з відповідним позовом сплачено відповідну суму боргу, про що свідчать платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договорами про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т та №150Т, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 21641,46грн. та інфляційних втрат у сумі 19094,44грн. за договором від 06.09.2013р. №149Т та 3% річних у сумі 383,63грн. за договором від 06.09.2013р. № 150Т.

Суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом Харківської області правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 48,80грн. 3% річних за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 06.09.2013р. №149Т з підстав неправильного розрахунку, а саме: без урахування часткової сплати поставленого товару 04.12.2014р. на суму 18001,41.

Доводи апелянта про те, що ним вчинені всі необхідні дії в межах своїх повноважень для запобігання утворення заборгованості перед позивачем та його твердження, що заборгованість виникла не з його вини, а через ненадходження з Державного бюджету України як джерела закупівлі необхідних коштів, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки: по-перше, правовідносини виникли саме між ТОВ «Аргус-Безпека» та Територіальним управління державної судової адміністрації в Харківській області на підставі договорів про закупівлю товарів за державні кошти №149Т та №150Т, розділом 8 яких встановлені обставини, з настанням яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань, до яких віднесено лише виникнення обставин непереборної сили; по-друге, за приписами статті 625 ЦК України сторони не звільняються від відповідальності за неможливість виконання своїх грошових зобов'язань; по-третє, зобов'язаною стороною за спірними договорами є юридична особа - Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області, а не Управління Державної казначейської служби України у Московському районі, яке здійснює платежі за дорученням розпорядників державних коштів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається я на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, м. Харків не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5711/14 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, м. Харків.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі № 922/5711/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.04.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.