Постанова

від 05.02.2015 по справі 926/1135/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа № 926/1135/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П. Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької міської ради м.Чернівці

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 13.11.2014р.

у справі №926/1135/14

за позовом Чернівецької міської ради м.Чернівці

до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теплий-2005" м.Чернівці

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача управління Держземагенства у

м.Чернівцях Чернівецької області

про зобов'язання вчинити дії з реєстрації

обмежень у використанні землі

за участю представників від:

від позивача: Дяченко М.М. - за довіреністю №01/02-18/1058 від 04.09.2014 р., Ткачук М.В. - за довіреністю №01/02-18/645 від 12.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.11.2014 р. (суддя В.Д.Байталюк) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, в чому полягає порушення прав позивача. Крім цього, рішення суду обґрунтоване тим, що державній реєстрації в Державному земельному кадастрі підлягають лише ті обмеження у використанні земель, які безпосередньо не встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Натомість, обмеження про які йдеться у примітці додатку № 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.02.2011 № 284 (заборона улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на міжбудинкових проїздах; заборона ведення городництва та садівництва на прибудинковій території; заборона улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд) передбачені Законом України «Про благоустрій населених пунктів», та відповідно до частини четвертої статті 111 Земельного Кодексу України не потребують окремої реєстрації.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт загалом посилається на те, що невиконання відповідачем рішення позивача щодо реєстрації встановлених обмежень, порушує право позивача належним чином здійснювати організацію та планування землеустрою на місцевому рівні та регулювати земельні відносини на території міста.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що скаржником не доведено, що обмеження вказані у примітці додатку № 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.02.2011 № 284 підлягають державній реєстрації Держземагенством у Чернівецькій області за кодом 0.6 як особлива зона режиму забудови, оскільки позивач не довів, що земельна ділянка, яка є власністю ОСББ перебуває у такій зоні.

Третьою особою подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просить розглядати справу без участі представника, а вирішення справи залишити на розсуд суду.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, згідно пункту 9 додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 № 284, відповідач набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:25:002:0212, загальною площею 0,1220 га. за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 92-Д, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вищевказаного рішення відповідачу 20.01.2012 р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії «ЯК» № 124448.

В примітці додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 р. № 284 зазначено: «Встановити обмеження у використанні земельної ділянки на пр. Незалежності, 92-Д такого змісту: заборонити улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на між будинкових проїздах; заборонити ведення городництва та садівництва на прибудинковій території; заборонити улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд. Улаштування огорожі земельної ділянки здійснюється лиш за погодженням з управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради (глава 29 Правил використання та забудови території м. Чернівці); утримувати прибудинкову територію відповідно до тимчасових Правил благоустрою м. Чернівців. Обмеження, вказані в цій примітці підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства».

На думку позивача відсутність державної реєстрації зазначених вище обмежень у використанні земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу, порушує права позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до суду із даною позовною заявою.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 від 01.12.2004 р. вирішено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, подаючи до суду позов, позивач вважає, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено його право, його інтерес, або і те і інше. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд під час провадження у справі зобов'язував позивача довести наявними та допустимими доказами порушення права. Однак, позивач не довів ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, в чому полягає порушення прав позивача.

Разом з тим, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у примітці додатку № 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.02.2011 № 284 встановлено наступні обмеження у використанні земельної ділянки на проспекті Незалежності, 92-Д:

1. заборона улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на міжбудинкових проїздах;

2. заборона ведення городництва та садівництва на прибудинковій території;

3. заборона улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд.

Одночасно, місцевий господарський суд правомірно зазначає, що улаштування огорожі земельної ділянки та утримання прибудинкової території, як випливає зі змісту примітки додатку № 1 до вказаного вище рішення позивача, не можуть бути обмеженнями у використанні земельної ділянки.

Необхідно зазначити, що утримувати прибудинкову територію відповідач повинен відповідно до тимчасових Правил благоустрою м. Чернівців, а улаштування огорожі земельної ділянки - здійснювати лише за погодженням з управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради відповідно до глави 29 Правил використання та забудови території м. Чернівці.

При цьому, на момент прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 29.09.2011р. № 284 Правила використання та забудови території міста Чернівців скасовані рішенням Чернівецької міської ради від 31.03.2011 № 101.

Відповідно до частин другої, четвертої та п'ятої статті 111 Земельного кодексу України Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією господарського суду першої інстанції, що державній реєстрації в Державному земельному кадастрі підлягають лише ті обмеження у використанні земель, які безпосередньо не встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Натомість, обмеження про які йдеться у примітці додатку № 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.02.2011 № 284 (заборона улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на міжбудинкових проїздах; заборона ведення городництва та садівництва на прибудинковій території; заборона улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд) передбачені Законом України «Про благоустрій населених пунктів», та відповідно до частини четвертої статті 111 Земельного Кодексу України не потребують окремої реєстрації.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно п.2 ч.1 ст.13, ст.16 зазначеного Закону встановлено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

На об'єктах благоустрою забороняється, в тому числі: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо; встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України;

Відповідно до ст. 21 цього ж Закону встановлено перелік елементів благоустрою, до яких відносяться: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях, технічні засоби регулювання дорожнього руху, малі архітектурні форми та інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Разом з тим, місцевий господарський суд вірно зазначив, що вказані вище обмеження у використанні земельної ділянки, позивачем встановлені вже після виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, однак, законодавством України не передбачено обов'язку виготовляти нову технічну документацію, для внесення обмежень у використанні земельної ділянки, які були прийняті пізніше.

Крім цього, необхідно зазначити, що згідно ч.8 ст.9, ч.5 ст.21, ст.28 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі:

державної реєстрації обмежень у використанні земель;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви:

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Одночасно, колегія суддів зазначає таке.

Додатком № 6 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, визначено перелік обмежень щодо використання земельних ділянок. Обмеження зазначені в примітці додатку № 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 № 284 даним переліком не передбачені, хоча наявний код 06 - «Інше обмеження», який зокрема включає: 06.01 - зона особливого режиму забудови, 06.02 - зона радіоактивно забрудненої території та 06.03 - зона надзвичайної екологічної ситуації.

Тому, вказані позивачем обмеження у використанні земельної ділянки можуть бути зареєстровані в Державному земельному кадастрі у випадку віднесення цієї земельної ділянки до зони особливого режиму забудови (код обмеження - 06.01), відомості про що, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 13.11.2014 р. у справі

№ 926/1135/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.02.2015 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П.Дубник

О.С.Скрипчук