Постанова

від 02.06.2015 по справі 926/1135/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 926/1135/14

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Чернівецької міської ради м. Чернівці на постановувід 05.02.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Чернівецької області № 926/1135/14 за позовомЧернівецької міської ради до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теплий-2005" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління Держземагенства у м. Чернівцях прозобов'язання вчинити дії з реєстрації обмежень у використанні землі, за участю представників: позивача - відповідача - третьої особи - Шкварчук С.Д. не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.11.2014 у справі №926/1135/14 (суддя Байталюк В.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), відмовлено в задоволенні уточнених позовних вимог Чернівецької міської ради (далі-позивач) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теплий-2005" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Держземагенства у м. Чернівцях (далі-третя особа), про зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки шляхом замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,1220 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 92-Д, із зазначенням відомостей про обмеження, які встановлені рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284 (заборонити улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на міжбудинкових проїздах; заборонити ведення городництва та садівництва на прибудинковій території; заборонити улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд; улаштування огорожі земельної ділянки здійснюється лиш за погодженням з Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради; утримувати прибудинкову територію відповідно до тимчасових Правил благоустрою м. Чернівців), та звернення до Управління Держземагенства у місті Чернівцях із заявою про внесення обмежень до Державного земельного кадастру.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 13, 144, 145 Конституції України, ст. ст. 18 1 , 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 26 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 9, 21, 28 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. ст. 1, 110, 111, 187, 189 Земельного кодексу України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284, мають бути відображені у технічній документації відповідача та внесені до Державного земельного кадастру на підставі приписів ст. ст. 110, 111 Земельного кодексу України, а у зв'язку з нездійсненням відповідачем реєстрації цих обмежень вважає порушеними права міської ради як органу, що здійснює самоврядний контроль за дотриманням земельного законодавства.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач і третя особа заперечили проти її задоволення.

Представники відповідача і третьої особи не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2015.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на підставі пункту 9 додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теплий-2005" набуло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:25:002:0212, загальною площею 0,1220 га, за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 92-Д, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В примітці додатку 1 до цього рішення міської ради зазначено: "Встановити обмеження у використанні земельної ділянки на пр. Незалежності, 92-Д такого змісту: заборонити улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на між будинкових проїздах; заборонити ведення городництва та садівництва на прибудинковій території; заборонити улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд. Улаштування огорожі земельної ділянки здійснюється лиш за погодженням з управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради (глава 29 Правил використання та забудови території м. Чернівці); утримувати прибудинкову територію відповідно до тимчасових Правил благоустрою м. Чернівців. Обмеження, вказані в цій примітці, підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства".

На підставі вказаного вище рішення відповідачеві 20.01.2012 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії "ЯК" №124448.

Вважаючи, що відсутність державної реєстрації обмежень у використанні належної на праві власності відповідачеві земельної ділянки, які зазначені в примітці додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284, порушує права Чернівецької міської ради у здійсненні організації та планування землеустрою на місцевому рівні та регулюванні земельних відносин на території міста, остання звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії з реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки шляхом замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,1220 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 92-Д, із зазначенням відомостей про обмеження, які встановлені рішенням Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284, та звернутися до Управління Держземагенства у місті Чернівцях із заявою про внесення обмежень до Державного земельного кадастру (з урахуванням заяви від 10.10.2014 №01/02-18-4205 про уточнення позову), вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 110, 111 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про безпідставність позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач не довів порушення його прав внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації обмежень в користуванні земельною ділянкою, встановлених в рішенні Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284. Крім того, відмову в задоволенні позову попередні судові інстанції обґрунтували тим, що обмеження, які були обумовлені міськрадою вже після виготовлення і затвердження технічної документації на земельну ділянку відповідача, передбачені також Законом України "Про благоустрій населених пунктів", а отже не потребують окремої реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, позивач має довести за допомогою належних і допустимих доказів, що не вчинення відповідачем таких дій, призводить до порушення, невизнання або оспорювання певних прав позивача.

Втім, як встановили суди попередніх інстанцій, звернувшись до господарського суду з цим позовом, Чернівецька міська рада не довела за допомогою належних і допустимих доказів обставин, яким чином відсутність реєстрації тих обмежень у користуванні землею, що були нею обумовлені вже після виготовлення і затвердження технічної документації на земельну ділянку, надану відповідачеві у власність, порушує будь-які особисті немайнові або майнові цивільні права та/або інтереси міськради. Посилання скаржника на порушення відповідачем його прав на самоврядний контроль за використанням і охороною земель відхиляється колегією суддів, оскільки реалізація таких прав жодним чином не може бути обмежена відповідачем у спосіб невиготовлення нової технічної документації з внесенням до неї нових обмежень у землекористуванні, а здійснення міськрадою владних управлінських повноважень у земельних правовідносинах, якщо ці правовідносини не носять приватноправового характеру, як-от у правовідносинах з відповідачем, не віднесене до юрисдикції господарських судів.

Також колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому, ні норми Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Земельного кодексу України, ані приписи постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 №1051 не визначають в імперативному порядку обов'язку відповідача до вчинення таких дій, які вимагає позивач, а саме зобов'язання відповідача замовити та виготовити нову технічну документацію із землеустрою та звернутися до Управління Держземагенства у місті Чернівцях із заявою про внесення обмежень до Державного земельного кадастру, а отже позовні вимоги колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, обмеження у використанні земельної ділянки, зазначені у примітці додатку 1 до рішення Чернівецької міської ради від 29.09.2011 №284, не передбачені Переліком обмежень щодо використання земельних ділянок, визначеним в додатку 6 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, при цьому, запропоновані міськрадою такі обмеження як заборона улаштування шлагбаумів та запірних пристроїв на міжбудинкових проїздах та заборона улаштування без дозволу органів місцевого самоврядування тимчасових та капітальних споруд могли б бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі за умови, якщо б належна відповідачеві земельна ділянка була віднесена до зони особливого режиму забудови (код обмеження - 06.01), втім такі докази в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини не доведення позивачем позовних вимог, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 111 7 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі Господарського суду Чернівецької області № 926/1135/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос